Доступність посилання

ТОП новини

Які шанси на майбутніх виборах має так звана 3-я сила?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Віталій Портников
Гості Свободи: Лідер Народної партії України Володимир Литвин і Лідер Української народної партії, один з очільників Української правиці – Юрій Костенко.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Віталій Портников: Ми вирішили поговорити про те, чи можна якось тепер втрутитися в ту політичну конфігурацію, яка існує сьогодні в Україні.

Що маємо на увазі? Бачимо, що мегаблоки створюються фактично на кожному фланзі українського політичного життя. Це створення фактично позбавляє ті політичні сили, які будуть змагатися за місця в новому українському парламенті, якогось програмного, ідеологічного змісту, роблять очевидним об’єднання політиків різних політичних поглядів.

І тут виникає питання. Може, в такій ситуації є сприятливою поява якоїсь третьої сили, яка буде мати не просто бажання бачити себе в мегаблоці, а свою очевидну політичну і ідеологічну позицію?

Володимире Михайловичу, як Ви вважаєте, є такий шанс? Може, на цих виборах він вже упущений? Володимир Литвин: Звичайно, що шанс є і його треба використати.

Але те, що робиться сьогодні в українському політикумі, призводить до того, що людей позбавляють права вибору, оскільки їх зомбують і говорять, що вони повинні вибирати серед тих політичних сил, які завели Україну в глухий кут і довели свою неспроможність.

Я розумію так, що якщо оголошено про дострокові вибори, якщо ВР оголошена неправочинною, то, очевидно, всі діючі політичні партії повинні мати рівні можливості для того, щоб змагатися за голоси виборців на основі своїх програмних засад.

Сьогодні склалася така ситуацію, що одна група партій, які при владі, — вони мають всі можливості, офіційні і неофіційні, а всі інші політичні партії виштовхуються на периферію політичного життя.

Юрій Костенко: Якщо говорити формально, то третя сила вже є в Україні, бо лише три мегаблоки фігурують в усіх рейтингах. Питання лише стоїть, якому із мегаблоків народ буде давати пріоритет як третій силі.

Якщо ж говорити серйозно про цю проблему, то в Україні немає передумов поки що, на превеликий жаль, для виникнення третьої політичної сили чи альтернативи третьої сили.

Чому? Бо у демократичному світі змагаються ідеями. Традиційно це права ідеологія, яка базується на національному і економічному інтересі, і соціальна ідеологія, яка базується на діяльності соціал-демократичних партій. Час від часу там виникають передумови для того, щоб з’явилася третя сила, бо ці дві вже набридли.

По великому рахунку, прийшовши до влади, ні соціал-демократи, ні праві принципово не змінюють життя виборця, і є спокуса обрати щось третє.

Я нагадаю. Пам’ятаєте, були президентські вибори в США, де раптом виник мільярдер як альтернатива кандидату від Республіканської партії Демократичній партії.

У Польщі буквально нещодавно виникла оця фермерська асоціація “Самооборона” як альтернатива змагань правих і лівих.

Тепер подивимося, що ж в Україні? А в Україні, на превеликий жаль, ніколи не змагалася права ідеологія з лівою ідеологією. В Україні боролися з червоною загрозою, тобто поверненням червоних у владу, комуністів, відтак ліквідацію незалежності. Ця політична гра, бо це політична гра, а по великому рахунку, це не реальні загрози, а політична гра, вона не закінчується до сьогоднішнього дня.

Подивіться, яка на сьогоднішній день морально-психологічна ситуація серед виборців? Лякають тим, що реванш антиукраїнських сил можливий, тобто та ж сама червона загроза модифікована в олігархічно-червону, і змагаються демократичні сили за те, щоб в Україні цього реваншу не допустити. То при чому тут ідеологія?

Ви знаєте, ми створили ідеологічне об’єднання “Рух-Українська правиця” і намагалися говорити з виборцем про нашу праву альтернативу... Виборець не сприймає, каже: об’єднуйтеся всі навколо Президента Ющенка, бо держава в небезпеці і треба рятувати українську незалежність.

Володимир Литвин: Я думаю, що за великим рахунком, якщо бути принципово відвертим, різниці між Віктором Ющенком і Віктором Януковичем немає, а просто йде боротьба запекла за повноваження, йде боротьба за владу. Вони зустрічаються, домовляються...

Я думаю, що після виборів для того, щоб вирішити кадрові питання, ми побачимо об’єднання протиприродне, на перший погляд, якщо навіть сповідувати якісь ідеологічні засади, що ми вже бачили під час підписання універсалу національної єдності у липні-серпні 2006 року.

Я думаю, що ціна влади настільки висока, оскільки це йде доступ до власності, що потім всі ідейні постулати відступають на другий план, підписують вони документи, ділять країну, заключають секретні протоколи до чергового сплеску протистояння. Я думаю, що все це ми будемо мати. Просто примусили партії ідеологічного спрямування здатися.

Так що у нас дуже багато політичних сил, які здалися, а мало тих, які можуть вистояти у цій конкурентній боротьбі.

Ви здалися?

Юрій Костенко: Я сказав би так, що ми не здалися, але пішли на дуже складні для нас компроміси.

Чому? Бо “Правиця” об’єднує праві партії, вона є співзасновником цього мегаблоку, “Правиця” має там свої впливи. Я не кажу, що це визначальні впливи, але має свої впливи.

“Правиця” не здатна реалізувати ту праву альтернативу, про яку я говорив, яка дозволить Україні дійсно вийти на шлях сталого демократичного, економічного розвитку, національного розвитку.

У нас є слухач.

Слухач: Скажіть, будь ласка, чи є у нас сьогодні у будь-якому секторі політичному ідея, про яку ви говорите, що вона здатна об’єднати не партії, а народ?

Юрій Костенко: Звичайно, що є така ідея. Ми її називаємо національна ідея, реалізація якої дасть можливість гарно жити і в шахтарському Донбасі, і в західній Україні.

Суть цієї ідеї дуже проста, що державна політика має повністю базуватися на національну інтересі і використовувати все, що є в Україні, виключно для суспільних потреб, а не для свого особистого збагачення.

Така ідея давним-давно сформована у вигляді концепції державотворення, яку розробили ми ще в 1992 році. Але для її реалізації потрібно мати 226 депутатських місць у ВР і уряд, який, керуючись законами, що ухвалюватиме права більшість, робив би гарне життя.

На завершення. Таку політику, таку ідею реалізували всі наші політичні колеги у Прибалтійський країнах, в Польщі, Чехії, тобто у всіх посткомуністичних державах, де саме праві політичні сили, маючи владу в своїх руках, тобто більшість в парламенті і уряді, реалізували таку політику, яка дала сьогодні гарне життя.

Ми цього не змогли в Україні зробити, бо в нас ніколи не було у більшості.

Володимир Литвин: Я думаю, що сьогодні не варто оголошувати конкурс і придумувати красиве гасло, яке можна було б назвати “національною ідеєю”.

Взагалі-то національною ідеєю має слугувати конституційний припис, що Україна є незалежна, соборна, соціальна, правова держава.

А на нинішньому етапі, я вважаю, що національною ідеєю повинне стати питання збереження українського народу в широкому розумінні цього слова: в фізичному (від вимирання), в матеріальному, в духовному, оскільки ця практика смітити людьми від радянських часів сьогодні продовжує жити і процвітати.

Я думаю, що потрібно припинити державу будувати заради держави, а треба починати створювати нормальні умови для життя людей.

І ще одне міркування хочу висловити з приводу попередніх суджень. Мені здається, що нинішні дочасні вибори переслідують головну ключову мету саме в уяві головних і ключових гравців. Вони вже дивляться на 2010 рік, на президентські вибори, і хочуть зачистити простір, загнати людей, політичні партії в політичні утворення для того, щоб ймовірних, гіпотетичних конкурентів не було на президентських виборах.

Їхня мета полягає в тому, щоб вивести на виборах головну пару Ющенко-Янукович з відповідним набором аргументів, як це було під час попередніх президентських кампаній, коли намагалися вивести пару Кучма-Симоненко з відповідним знову ж таки набором аргументів, що позбавляє Україну будь-якої перспективи.

Я думаю, що Україна сьогодні демонструє, що вона не може прижитися і бути нормальною державою в 21 столітті. До речі, як це трапилося на початку 20 століття і в середині 17 століття. Я думаю, що над цим варто було б задуматися.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG