70 років від знищення мистецької школи бойчукістів

1909 року у будинку на вулиці КампаньПрем’єр на Монмартрі у Парижі кілька українських та польських художників започаткували нову мистецьку течію. Згодом за прізвищем лідера – галичанина Михайла Бойчука – вона отримала назву «бойчукізм». Наступного року бойчукісти влаштували у паризькому Салоні незалежних виставку своїх творів, яка мала великий успіх.

Поєднання традицій візантійського живопису, українського іконопису та народного малярства

Вихованець Віденської, Краківської та Мюнхенської академій мистецтв Михайло Бойчук орієнтував своїх учнів та послідовників на поєднання традицій візантійського живопису, українського іконопису та народного малярства. А в західноєвропейському мистецтві зразками для бойчукістів були майстри раннього Відродження, зокрема італійці Джотто і Чимабуе, та англійські прерафаеліти.

Упродовж майже трьох десятиліть існування бойчукізму до нього належали близько 25-ти митців, і серед них Оксана Павленко, Іван Падалка, Василь Седляр, дружина Михайла Бойчука Софія Налепинська та його молодший брат Тимофій.

1917 року Бойчук та Налепинська стали співзасновниками Української Академії Мистецтв у Києві. Бойчукісти створили ескізи державних паперів для уряду Української Народної Республіки, розписали приміщення Луцьких казарм у Києві, Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані біля Одеси, Соціального музею та Червонозаводського театру у Харкові.

«1937 рік – рік жорстокої розправи з українською культурою та її носіями…»

У листопаді 1936 року НКВД заарештувало професорів Київського художнього інституту Михайла Бойчука та Софію Налепинську, викладачів Івана Падалку, Василя Седляра та інших бойчукістів.

Дочка Михайла Бойчука, Ганна, розповіла: «У протоколах НКВД із допитів, які проводив слідчий Михайло Хаєт, збереглися страшні слова ув’язненого Михайла Бойчука про те, що політика більшовизму в Україні спрямована на здійснення репресій по відношенню до українських національних кадрів. 1937 рік – рік жорстокої розправи з українською культурою та її носіями, серед яких – Михайло Бойчук, мій батько. З ним мені так і не довелося зустрітися. Я народилася через 2 тижні після його арешту».

Бойчукісти були звинувачені у належності до націоналістичної фашистської терористичної організації, засуджені до страти і розстріляні у Києві 13 липня 1937 року. Майже всі їхні твори були знищені.