Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 01:32

Гуцульщина очима французького фотографа – історика


Галина Терещук Львів, 26 липня 2007 ( RadioSvoboda.Ua ) - «Я свого часу з головою пірнув у Гуцульщину, яка мене захопила. Який оригінальний край, який незвичайний казковий народ. Але книжка книжкою, а треба мати живі враження». Писав український письменник Михайло Коцюбинський до фольклориста Володимира Гнатюка.

Роботи з фотовиставки
(RadioSvoboda.Ua)
По нові враження про загадковий народ у гори подався і французький фоторепортер Кирило Горішній. Свою фотовиставку з Космача він представив сьогодні у Львівському національному музеї імені митрополита Андрея Шептицького.

Якими побачив француз гуцулів і їхніх край?

«Вчарувала мене Гуцульщина, хочу вивезти звідси тему для повісті», — поділився своїми думками у 1911 році у Криворівні Михайло Коцюбинський з Іваном Франком. Цією повістю на основі зібраних у гуцульський селах матеріалів стали «Тіні забутих предків». Фільм за однойменним твором Параджанова вразив у Франції молодого французького історика українського походження Кирила Горішнього. Чотири роки тому він приїхав у Львів, в Україну, на батьківщину своїх дідів, щоб повернутись до свого коріння і збагнути глибину душі свого народу. На Гуцульщину, у Космач, французький історик поїхав як за втіленням своєї мрії — пізнати дивний і невідомий для нього народ.

«Україна модернізується. Сателітні тарілки на стінах будинків. Мені особливо було цікаво бачити на Гуцульщині те, що люди дуже шанують власну релігію. Мене вразила енергія гуцульських жінок. Старші жінки ще бігають по горах. Дуже пишаються бути гуцулами, вони з того горді, люблять свою культуру і показують на своєму рівні. Ці колоритні люди ще невідомі Франції».

Французький історик каже, що ,на жаль, уже нині не побачиш на бистрих гірських ріках гуцулів, які сплавляють ліс, але люди вміють берегти свою культуру. Ще можна почути трембіту, флояру, дримбу, побачити людей у церкві в народному вбранні, побувати на справжньому гуцульському весіллі.

У фотографіях увесь колорит гуцулів

На виставці Кирило Горішній представив близько 100 фотографій, на яких відтворені характерні гуцульські обличчя, побут гірських людей, їхні забави і праця. З фотографій відчувалось, що він сприймає гуцульський край як щось цілком дивне і екзотичне. Дуже цікаво звернув увагу на яскраві кольори, які так люблять гуцули. На фотографіях зображена гарячо-гірчичного кольору дерев’яна хата з вимальованими у зелений колір дверима. Гуцульське вбрання вирізняється численною кількістю блискіток, камінців, яскравими нитками.

Виставку робіт «Гуцульщина» Кирило Горішній представить і у Франції, запропонує свої фотографії для європейських журналів. Він хоче передати своє захоплення Гуцульщиною європейцям, щоб вони познайомились з багатим і красивим краєм, оригінальними обрядами, переплетінням християнства і язичництва. Адже правдивий гуцул усе своє життя бореться зі злими духами, які поселяються у горах, лісах, воді. Тут ще у Космачі, Криворівні, Жаб’є почуєте легенди, оповідки, дізнаєтесь про усіх відомих людей, які тут творили. А ще почуєте давні гуцульські співанки, яким не одне століття.

Василина Зеленчук –Мойсейчук, господиня хати, у якій мешкав 100 років тому Михайло Коцюбинський і писав «Тіні забутих предків», любить співати оцю:.

«Єгидочки, молодочки, афени-чорниці Напиймося того соку файні молодиці. Напиймося сего соку, екий солоденький Подивімось на гуцула, екий веселенький Подивімся й на гуцула, на гуцульську вроду, Бо гуцули файні люди файного народу, Бо гуцули викохують зелені Карпати. Таку вроду може дати українська мати».
XS
SM
MD
LG