Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 12:10

Особливості національного полювання


Ірина Біла Полювання на диких тварин: нищення біорозмаїття чи давні традиції? Слухати:


Сезон відкрито!
Ірина Біла: В Україні розпочався сезон полювання на пернату дичину. Тисячі мисливців з побажаннями “Ні пуху, ні пера!” вирушили до ставків з твердим наміром без здобичі не вертатись.

Чи завдає полювання шкоди біобалансу країни? Наскільки контролює цей процес держава? Зрештою, полювання – це узаконене вбивство, розваги багатіїв чи давні традиції?

Кількість дичини в Новій Україні катастрофічно зменшується, стверджують екологи. Особливо сприяють цьому т.зв. “царські полювання”, коли за справу беруться високі чини, для яких мисливський закон неписаний.

Додають відро дьогтю в справу нищення дичини і браконьєри нижче рангом. За підрахунками природоохоронців, через подібні втіхи чисельність зубрів, ведмедів, диких кролів та качок знизилась на 50%, лосів — на 70%.

Більше проблемами нищення біорозмаїття цікавилася кореспондентка Радіо Свобода Євгенія Вятчанінова.

“ГОЛОВНА НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ ХИЖИХ ТВАРИН - ЦЕ ПРЕДСТАВНИКИ ВЛАДИ І ДЕПУТАТИ”.

Євгенія Вятчанінова: Вбити зубра з “Червоної книги” чи вполювати завезеного у Чорнобильську зону рідкісного коня Пржевальського може не кожний. Тут потрібне і “завзяття”, і особливий імунітет. Депутатський.

Каже Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурного центру.

Володимир Борейко: Йдуть на полювання, в основному, люди з повноваженнями, які відчувають, що їх ніхто не затримає. А коли і затримає, то вони вискочать на сухе.

Головна небезпека для хижих тварин - це представники влади і депутати, які ніким не контрольовані.

Окрім того, як показав відомий трагічний випадок, їм уже набридло вбивати хижих тварин, вони починають стріляти один в одного.

Євгенія Вятчанінова: За словами Борейка, в Україні є заборонене браконьєрство і “дозволене” (для політичної верхівки), коли державні структури, керуючись недосконалим законодавством, дозволяють посадовцям полювати поза мисливським сезоном.

Так, під прикриттям “селекційного відстрілу” Сергію Ястржембському, раднику президента Росії, вдалося вполювати у Хмельницькому лісництві зубра за 1000 доларів.

Подібна “селекція” має на меті передусім продовжити мисливський сезон.

Розповідає харківський еколог Валерій Ловчиновський.

Валерій Ловчиновський: Осередки сказу незначні і половина тієї інформації, яка надходить, замовна. Це робиться для того, щоб відстрілювати тварину.

Буває таке, що під час відстрілу лисиці не стріляють у лисиць. Натомість стріляють, щоб кабан чи косуля бігли у потрібному напрямку. Часто на мушку потрапляє геть усе.

Євгенія Вятчанінова: Зоолог Володимир Борейко має свою думку щодо боротьби зі сказом.

НА ОДНОГО ВОВКА НИНІ ПРИПАДАЄ 208 МИСЛИВЦІВ, НА ОДНОГО ЛОСЯ - 108, ОЛЕНЯ - 29, КАБАНА - 12 МИСЛИВЦІВ.

Володимир Борейко: Боротьба зі сказом завдяки відстрілу – це середні віки. У всіх розвинутих країнах з цієї хворобою борються за допомогою приманок (їх тварини їдять і набувають спеціального імунітету до сказу).

А в нас все інакше. По-перше, влаштовують легальне браконьєрське полювання навіть у національних парках, начебто проти сказу. Це не боротьба, це блеф.

Мисливців стає дедалі більше
Євгенія Вятчанінова: На одного вовка нині припадає 208 мисливців, на одного лося 108, оленя 29, кабана 12 мисливців. Більшість з них “не прості смертні”. Вони полюють навіть у заповідниках і національних парках, які становлять пів відсотка від території України. А це єдині природоохоронні угіддя, де хижі тварини мали б почувати себе безпечно.

Ірина Біла: В дечому погоджуються з екологами і в Державному комітеті з лісового господарства. Там визнають зменшення окремих видів диких тварин, але водночас стверджують, що загалом ситуація не така вже й критична. Особливо з вовками та лисицями. Саме вони, як стверджує начальник управління мисливського господарства Держкомлісгоспу Микола Шадура, також докладають руку, точніше - лапу та зуби до нищення дичини в лісах.

Микола Шадура: Вовк – це “бич” нашої держави. Деякі, такі як Борейко та інші такі охоронці природи, вони вважають, що вовка треба занести в “Червону книгу”. У той час, як вовки виїдають те, що вирощують мисливці.

Деякі види дійсно потерпають. І не так від браконьєрів, як від вовків та лисиць.

Ірина Біла: Водночас у природоохоронній організації “Екоправо” стверджують, що держава не надто добросовісно слідкує за популяцією диких тварин. Зокрема, Мінприроди та Держлісгосп не проводять екологічної експертизи усіх нормативів та лімітів, які видаються мисливцям на право відстрілу диких тварин. А ще, як переконує голова організації Борис Васильківський, не ведеться державний кадастр диких тварин.

Борис Васильківський: У самому кадастрі вони повинні перерахувати всіх диких тварин в Україні. Крім того, в кадастрі вказується не тільки кількість тварин, а й зона, де вони перебувають, тобто треба моніторити стан навколишнього зовнішнього середовища, зон диких тварин.

Ірина Біла: Все контролюється. Навіть без кадастру. Так стверджують у Мінприроди. “Ситуація з дичиною відслідковується і відповідно оформлюються дозволи на обмежувальні квоти,” - каже головний фахівець відділу тварин Міністерства Микола Мельник.

Микола Мельник: Після обліку, який проведений зимою, в областях, в районах вводиться ця чисельність, відповідний процент вони проектують, скільки можна їх добути. Потім це все йде в область, потім ці проекти доходять до Держкомлісгоспу, а він зводить по Україні і надає нам на затвердження.

Ірина Біла: У Львівських лісах мало того, що обмаль дичини, так ще й доступ до мисливських угідь простим любителям пополювати здебільшого закритий.

На це скаржився мисливець з п’ятнадцятирічним стажем львівській кореспондентці Радіо Свобода Галині Терещук.

Галина Терещук: На полювання на Львівщину приїжджає чимало політиків з Києва, зокрема колишніх львів’ян.

Якось мені розповіли, як одному з депутатів ВР вбиту косулю ледь запхали в багажник. На що тоді зауважив чоловік: “А що я маю робити з нею?”

Втім, чимало мисливців, які добре знаються на тому, як готувати дичину, не мають доступу до таких угідь, де ще вона водиться.

Мій співрозмовник Володимир полюванням займається 15 років. Втім, зазначив, що через високопосадовців звичайному мисливцеві ніде полювати, що в області сьогодні залишилося по лісах дуже мало дичини.

Що вполював Володимир за ці 15 років? Цікавлюся в нього.

Володимир: В основному, зайчики, лисички, качечки.

Галина Терещук: Володимир дуже негативно відноситься до того, що можновладцям створені особливі умови під час полювання, і що по лісах сьогодні залишалося дуже мало дичини.

Володимир: Із-за них звичайні мисливці нічого не можуть уполювати, тому що і ліцензії не візьмеш, і просто вже все відстріляно.

Галина Терещук: В області є ще кілька добротних мисливських угідь. Саме їх полюбляють сильні світу цього, зокрема, керівники обласної адміністрації, СБУ, податкової та інших управлінь.

Колись підприємці презентували вже колишньому керівникові Податкової адміністрації Львівщини мисливську рушницю вартістю понад 100 тисяч доларів.

Ірина Біла: Із майже 40 тисяч мисливців на Дніпропетровщині більшість бізнесмени та посадовці. Для простого люду полювання — надто дороге задоволення. Крім того, ще купа паперової тяганини: зареєструвати посвідчення мисливця, оформити дозвіл на полювання, “відстрільну” картку тощо. Якщо їх немає, мисливець вважається браконьєром.

Докладніше проблемами мисливців та особливостями полювання на Дніпропетровщині цікавилася тамтешня кореспондентка Радіо Свобода Юлія Рацибарська.

Не так вже й багато дичини лишилося в Україні
Юлія Рацибарська: Сезон полювання на диких птахів стартував цими днями. Управління лісового господарства поінформувало про норми відстрілювання: не більше трьох гусок, п’яти качок, 15-ти перепілок.

На куріпок і фазанів можна буде полювати тільки у жовтні, та й то тим, хто має відповідну ліцензію. З року в рік цих видів птахів у придніпровських лісах все менше. Товариство мисливців та рибалок навіть узялось за їх вирощування у вольєрах, молодняк фазанів потім випускають у дику природу.

Однак це не рятує ліси, колись багаті на дичину, від збідніння видів. Кажуть, зараз стріти звичайного кабана — то рідкість.

Однак стріляють мисливці не тільки в кабанів. Особливість національного полювання — як мінімум, «сто грамів для хоробрості», отож від пострілів мисливців гинуть і люди.

Говорить начальник дозвільної системи УМВС у Дніпропетровській області Микола Федорович.

Микола Федорович: Упродовж минулих років були надзвичайні події, коли під час використання мисливцями вогнепальної зброї на території області постраждали люди. Це і люди, які брали участь у полюванні, і які не брали, але які мешкали або перебували на дачах, які були біля водоймищ недалеко.

“КОЖЕН ЧЕТВЕРТИЙ ЧЛЕН ОБЛАСНОГО ТОВАРИСТВА МИСЛИВЦІВ ПРАЦЮЄ У ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНАХ”.


Юлія Рацибарська: Професіонали кажуть, полювання – то захоплення для тих, хто має міцні нерви і добре володіє зброєю. Кожен четвертий член обласного товариства мисливців та рибалок працює у правоохоронних органах. Чи порушують вони правила відстрілювання дичини? Інформація закрита. Однак у міліцейському відомстві запевняють: до «своїх» ніякої поблажливості.

Начальник дозвільної системи УМВС в Дніпропетровській області Микола Федорович.

Микола Федорович: Знаєте, як, є така приказка . «Не слід на дзеркало звертати, коли рожа крива. Тому, щоб дзеркало було чистим, ті працівники, на яких покладені функції перевірки, самі мають бути чесними.

Юлія Рацибарська: Цього року на мисливські угіддя Дніпропетровщини вийде, як очікують, понад 30 тисяч людей із рушницями. Скільки здобичі дістануть, рахуватимуть у кінці сезону.

Ірина Біла: Закарпаття – це регіон, територію якого ледь не на дві третини займають ліси. Тому й полювати є де. І браконьєрам, і мисливцям.

Але, як переконували закарпатську кореспондентку Радіо Свобода Надію Петрів місцеві мисливці, вони шкоди довкіллю не спричиняють.

Надія Петрів: Олександр Бутаков - голова товариства мисливців і рибалок Ужгородського району. Він каже: до мисливської справи ставиться не лише як любитель, а й як спеціаліст.

Олександр Бутаков: Тому, що я, як мисливствознавець, зацікавлений, щоб дичини було більше в угіддях. І взагалі, в Закарпатті ставляться до тварин гуманно ті люди, які вже давно є мисливцями.

Та вистачає й м’ясоїдів, які намагаються відстріляти якомога більше, але таких ми намагаємося позбавитися.

Надія Петрів: Під час цього мисливського сезону в регіоні дозволено полювати на оленя благородного, козулю й кабана. Щоправда, з оленів дозволять відстріляти всього 12 голів, бо популяція цих тварин за останні роки в області зменшилася через сильні снігопади.

“А ось з зайцем-русаком протилежна картина,” - каже заступник начальника управління лісового господарства та мисливства Закарпатської облдержадміністрації Володимир Машура.

Володимир Машура: Ми маємо найвищу за останні 35 років чисельність зайця-русака. Це 31 тисяча голів зайця. Це та чисельність популяції, вище за яку ми не можемо допустити.

Надія Петрів: Чимало в Закарпатті й випадків браконьєрства, хоча ці факти не завжди виявляються. На все людей не вистачає. Так кажуть в управлінні.

Ірина Біла: Бракує людей для боротьби з браконьєрами і в сусідньому Прикарпатті. Про те, як там намагаються побороти це лихо, з Івано-Франківська розповідає Іван Костюк.

Іван Костюк: Понад 100 тисяч гектарів мисливських угідь, сотні тисяч національних парків та заповідників - усе це розташоване на території Івано-Франківщини. Область володіє унікальним скарбом, Карпатами. Не дивно, що там, де є можливості для полювання, з’являється чимало тих, хто прагне обійти закон.

Правоохоронці Прикарпаття стверджують, що найбільшою бідою для рослинного та тваринного світу в Карпатах є браконьєри. Вони не зважають ні на що, знищуючи унікальні рослини, дерева та тварини, занесені до “Червоної книги”.

Лісники об’єднуються з міліціонерами в спеціальні групи, які здійснюють постійні перевірки окремих районів, мисливських угідь та заповідників.

Учасники таких груп розповідають, що подекуди їм доводиться переслідувати браконьєрів десятки кілометрів. Злочинці не зупиняються ні перед чим, часто застосовують зброю.

У Верховинському районі на кордоні з Чернівецькою областю працівники лісового господарства показували сторожову хатину, у стінах якої позастрягали кулі, що їх випустили браконьєри, тікаючи від лісників.

Самі ж лісники стверджують, що потрібно зробити суворішу відповідальність перед законом усіх тих, хто нищить унікальну карпатську природу.

“БРАКОНЬЄРИ ТАМ “ПРАВЛЯТЬ БАЛ”, ДЕ НЕМАЄ ГОСПОДАРЯ”.

Ірина Біла: Головна проблема буйства браконьєрів та нищення дичини – це відсутність справжнього господаря, який би охороняв угіддя і не дозволяв би отруювати довкілля всілякими пестицидами. Особливо в мистецьких угіддях.

У цьому абсолютно не сумнівається начальник управління мисливського господарства Держкомлісгоспу Микола Шадура.

Микола Шадура: Якщо буде господар в угіддях, то буде все: і звірина буде, і порядок буде, і браконьєрів не буде, бо браконьєри там “правлять бал”, де немає господаря, там браконьєри збирають врожай.

Угіддя повинні бути в руках господаря чи приватного, чи колективного, чи клубу якогось. Хай беруть ці угіддя колективи, які проживають у сільській місцевості. Це був би ідеальний варіант, тому що вони живуть на цій землі, працюють, застосовують хімію в боротьбі зі шкідниками сільськогосподарських культур, вони б і дивилися, що не треба так поливати цю землю грішну хімією, тому що гинуть і перепілки, і зайчики гинуть.

Ірина Біла: “Природа не має органів мовлення, але вона створює язики і серця, через які говорить і відчуває,” - казав Гете. Головне, щоб ці голоси чули не лише окремі індивідууми.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG