Пам'ять буває різноюПобувала в 7 таборах і 11 в’язницях
Сюзанна Печура зазначила, що вона і її друзі по організації розуміли, що їх очікує. Також згадує, що членів організації і підозрюваних тримали в різних в’язницях Москви – Лефортово, Бутирка, на Луб’янці. Вона згадала про долю своїх друзів:
«Ось фото наших хлопчиків, яких розстріляли. Борису Слуцькому було 18, Жені і Вадику — по 19. Слідство тривало 13 місяців. Я потім читала справи. Я єдина із всіх наших, яка вижила. В 1993 році домоглася того, що мені дали подивитися слідчі справи. Судили нас за статтями: зрада батьківщини, терористичний акт (кого і де ми вбили – не знаю), за антирадянську агітацію та створення антирадянської організації».
Вона вважає, що їй пощастило. Також згадує, що побувала в 7 таборах і 11 в’язницях СРСР, де їй щоразу висували нові звинувачення. Реабілітували Сюзанну Печуру в 1989 році. На виплачені після цього гроші вона змогла купити собі плащ. Пізніше почали давати надбавку до пенсії 70 рублів на місяць, на той час це було менше трьох доларів США.
«Ми повертаємось назад та вирощуємо хунвейбінів»
Сюзанна Печура поділилася з Радіо Свобода і своїм враженням про сьогодення Росії: «Вважаю трагедією блюзнірство до всіх тих, хто був репресований і лежить нині в землі. Як підручники тепер складаються для школярів? Як заборонено нині дітям розповідати щось, що зашкодить їм сприймати нашу державу як країну, яка нібито була завжди права і здійснювала лише подвиги. І виглядає так, що ми повертаємось назад і вирощуємо хунвейбінів».
Це була Сюзанна Печура, яку на початку 1950-х засудили до 25 років в’язниці лише за політичну критику радянського режиму. Багатьох її друзів за це ж розстріляли.
Союзанна Соломонівна, кажучи про хунвейбінів, китайських націоналістичних маоїстських молодчиків, жертвами яких у 60-70-ті роки в Китаї стало понад 20 мільйонів громадян, мала на увазі частину нинішньої російської молоді, яка вважає Сталіна великим державним діячем. За опитуваннями, таких молодих людей в Росії понад третина.