Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 20:53

Великий сталінський терор 1930-х років мав продовження у подальшій історії тоталітарного СРСР


Василь Зілгалов Прага, 23 серпня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Від сумнозвісного наказу сталінського наркома Ніколая Єжова від 5 серпня 1937 року в СРСР розпочався Великий терор проти власного народу. Жертвами стали десятки мільйонів репресованих і знищених в таборах ҐУЛАҐу ні в чому не винних людей. Репресії в СРСР тривали і після Другої світової війни, в 50-ті, 60-ті, 70-ті роки. Про тодішні репресії Радіо Свобода розповіла 74-річна жителька Москви Сюзанна Соломонівна Печура – політв’язень радянських в’язниць і таборів, яка перебувала в ув’язненні у першій половині 1950-х років.

Пам'ять буває різною
Сюзанна Печура: «Я була в ув’язненні з 18 січня 1951 року до 25 квітня 1956 року. Термін у мене був 25 років в’язниці та 5 років позбавлення громадянських прав. Посадили за те, що ми, кілька школярів старших класів і студентів перших-других курсів створили групу під назвою «Союз боротьби за справу революції, проти існуючого режиму». І ми вважали, що те, що відбувається в країні ніякого стосунку до ідей марксизму не має. Ми вирішили, що мовчати не можна. В організації було 8 осіб, але заарештували 16 – наших знайомих і друзів».

Побувала в 7 таборах і 11 в’язницях

Сюзанна Печура зазначила, що вона і її друзі по організації розуміли, що їх очікує. Також згадує, що членів організації і підозрюваних тримали в різних в’язницях Москви – Лефортово, Бутирка, на Луб’янці. Вона згадала про долю своїх друзів:

«Ось фото наших хлопчиків, яких розстріляли. Борису Слуцькому було 18, Жені і Вадику — по 19. Слідство тривало 13 місяців. Я потім читала справи. Я єдина із всіх наших, яка вижила. В 1993 році домоглася того, що мені дали подивитися слідчі справи. Судили нас за статтями: зрада батьківщини, терористичний акт (кого і де ми вбили – не знаю), за антирадянську агітацію та створення антирадянської організації».

Вона вважає, що їй пощастило. Також згадує, що побувала в 7 таборах і 11 в’язницях СРСР, де їй щоразу висували нові звинувачення. Реабілітували Сюзанну Печуру в 1989 році. На виплачені після цього гроші вона змогла купити собі плащ. Пізніше почали давати надбавку до пенсії 70 рублів на місяць, на той час це було менше трьох доларів США.

«Ми повертаємось назад та вирощуємо хунвейбінів»

Сюзанна Печура поділилася з Радіо Свобода і своїм враженням про сьогодення Росії: «Вважаю трагедією блюзнірство до всіх тих, хто був репресований і лежить нині в землі. Як підручники тепер складаються для школярів? Як заборонено нині дітям розповідати щось, що зашкодить їм сприймати нашу державу як країну, яка нібито була завжди права і здійснювала лише подвиги. І виглядає так, що ми повертаємось назад і вирощуємо хунвейбінів».

Це була Сюзанна Печура, яку на початку 1950-х засудили до 25 років в’язниці лише за політичну критику радянського режиму. Багатьох її друзів за це ж розстріляли.

Союзанна Соломонівна, кажучи про хунвейбінів, китайських націоналістичних маоїстських молодчиків, жертвами яких у 60-70-ті роки в Китаї стало понад 20 мільйонів громадян, мала на увазі частину нинішньої російської молоді, яка вважає Сталіна великим державним діячем. За опитуваннями, таких молодих людей в Росії понад третина.
XS
SM
MD
LG