Лише за останні роки чехи змогли прочитати рідною мовою прозу Оксани Забужко, зокрема, її «Польові дослідження українського сексу» і збірку есеїв, поезію Галі Мазуренко, Олени Теліги, Василя Медянки. Те, що згадані книжки не залежались на полицях, свідчить про інтерес чехів до української літератури і в цілому – до України. Про це говорить і Томаш Вашут – випускник Карлового університету, нині один із найактивніших перекладачів і знавців української літератури ХХ століття в Чехії. Зараз на його робочому столі поезія Богдана Ігоря Антонича, над якою Томаш Вашут працює вже кілька років. Радіо Свобода поцікавилося у пана Вашути, чому він вибрав саме творчість Богдана Ігоря Антонича,?
Томаш Вашут: «Це ще такі класичні вірші, можна сказати. Це, знаєте, 1920-30-ті роки, авангард. Це не тільки якісь там програми, але досконалість форми, на яку ще мали досить багато часу, могли з формою ще трохи гратись. Були взагалі такі вимагання, тепер ніхто не скаже: «Це мусить бути так, щоб звучало добре». Є там, можна сказати, якесь авторське терпіння, й це має свою вартість. Тепер форма не є така потрібна, а поетові — ще так. Тобто формальна досконалість, яка інспірує».
У європейців слово «Україна» асоціюється передовсім зі словом «Шевченко»
Колись Євген Маланюк, один із найяскравіших представників празької поетичної школи, зазначив, що у понятті середнього європейця слово «Україна» асоціюється передовсім зі словом «Шевченко». Чехи в цьому не є винятком. Шевченкове слово їм відоме в блискучих перекладах Ружени Ясенскої й Ярослава Кабічека.
Переклади української поезії ХХ – початку ХХІ століття розширюють уяву про Україну та українців, про тисячі простих людей, які щоденно поруч із чехами зводять будинки, працюють на конвеєрах, доглядають за хворими. Література довершує процес зближення, перші переклади Антонича чехи вже можуть читати в чеському літературному часописі «Лісти». А збірник поезій Томаш Вашут готує до друку вже наступного року.
Томаш Вашут: «Це ще такі класичні вірші, можна сказати. Це, знаєте, 1920-30-ті роки, авангард. Це не тільки якісь там програми, але досконалість форми, на яку ще мали досить багато часу, могли з формою ще трохи гратись. Були взагалі такі вимагання, тепер ніхто не скаже: «Це мусить бути так, щоб звучало добре». Є там, можна сказати, якесь авторське терпіння, й це має свою вартість. Тепер форма не є така потрібна, а поетові — ще так. Тобто формальна досконалість, яка інспірує».
У європейців слово «Україна» асоціюється передовсім зі словом «Шевченко»
Колись Євген Маланюк, один із найяскравіших представників празької поетичної школи, зазначив, що у понятті середнього європейця слово «Україна» асоціюється передовсім зі словом «Шевченко». Чехи в цьому не є винятком. Шевченкове слово їм відоме в блискучих перекладах Ружени Ясенскої й Ярослава Кабічека.
Переклади української поезії ХХ – початку ХХІ століття розширюють уяву про Україну та українців, про тисячі простих людей, які щоденно поруч із чехами зводять будинки, працюють на конвеєрах, доглядають за хворими. Література довершує процес зближення, перші переклади Антонича чехи вже можуть читати в чеському літературному часописі «Лісти». А збірник поезій Томаш Вашут готує до друку вже наступного року.