Масові демонстрації, стяги, виступи вождів, вицокування солдатських набійок по головних майданах міст. Так відзначалися державні свята в СССР. Приблизно такими були і перші святкування Дня Незалежності України. Що змінилося за 16 років?
День Незалежності – ще терен змагань різних версій, що таке Україна
Свято перейшло з романтичної фази у банальну, каже в інтерв’ю Радіо Свобода політолог Володимир Кулик: «Свято Незалежності стало набагато банальнішим, набагато масовішим. Людям простіше робити щось звичне, щось таке, що вони вважають, робитимуть усі. Це є перехід від романтичної фази, до банальної фази, який відзначає день незалежності в кожній, давно сформованій країні. Воно стало банальнішим, і це нормальний процес. Воно не стало ще зовсім банальним, оскільки воно ще залишається певним тереном протистояння різних сил. В Америці День Незалежності уже давно не є місцем бою».
За словами Володимира Кулика, у нас же День Незалежності – ще терен змагань різних версій, що таке Україна, якою має бути українська Незалежність. І це є та недостатня банальність, недосформованість, недоусталеність нашої Незалежності.
Настрій свята став набагато спокійнішим
На думку академіка Національної академії наук України Мирослава Поповича, за 16 років змінився не так характер свята, як відчуття: «Згадуючи перші роки Незалежності, я чомусь більше згадую відчуття тривоги, Здавалось, що це настільки складна історична задача, що не може бути, що воно настільки легко обійшлося. Самі ж по собі процедури менше важать. Я б не сказав, що це сьогодні відчувається в самому характері святкування, чи парад, чи не парад, чи виступають керівники уряду, як дійові особи якогось свята, чи не виступають, це все-таки другорядні речі. А от сам настрій став набагато спокійнішим».
У святкуваннях Незалежності 16-річної держави вигадливо сплелося нове й старе, віджиле й народжуване, провінційність і європейськість. Україна витворює саму себе, і звуки, символи та кольори головного Національного свята – це частина творення. Хай навіть далеко не всі, хто бере у цьому участь, свідомий того.
День Незалежності – ще терен змагань різних версій, що таке Україна
Свято перейшло з романтичної фази у банальну, каже в інтерв’ю Радіо Свобода політолог Володимир Кулик: «Свято Незалежності стало набагато банальнішим, набагато масовішим. Людям простіше робити щось звичне, щось таке, що вони вважають, робитимуть усі. Це є перехід від романтичної фази, до банальної фази, який відзначає день незалежності в кожній, давно сформованій країні. Воно стало банальнішим, і це нормальний процес. Воно не стало ще зовсім банальним, оскільки воно ще залишається певним тереном протистояння різних сил. В Америці День Незалежності уже давно не є місцем бою».
За словами Володимира Кулика, у нас же День Незалежності – ще терен змагань різних версій, що таке Україна, якою має бути українська Незалежність. І це є та недостатня банальність, недосформованість, недоусталеність нашої Незалежності.
Настрій свята став набагато спокійнішим
На думку академіка Національної академії наук України Мирослава Поповича, за 16 років змінився не так характер свята, як відчуття: «Згадуючи перші роки Незалежності, я чомусь більше згадую відчуття тривоги, Здавалось, що це настільки складна історична задача, що не може бути, що воно настільки легко обійшлося. Самі ж по собі процедури менше важать. Я б не сказав, що це сьогодні відчувається в самому характері святкування, чи парад, чи не парад, чи виступають керівники уряду, як дійові особи якогось свята, чи не виступають, це все-таки другорядні речі. А от сам настрій став набагато спокійнішим».
У святкуваннях Незалежності 16-річної держави вигадливо сплелося нове й старе, віджиле й народжуване, провінційність і європейськість. Україна витворює саму себе, і звуки, символи та кольори головного Національного свята – це частина творення. Хай навіть далеко не всі, хто бере у цьому участь, свідомий того.