Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 18:04

В Луганську із Стаханова зробили «Масяню»


Ярослав Гребенюк Луганськ, 31 серпня 2007 (RadioSvoboda.Ua). – В Луганську зробили мультсеріал про шахтарів. Герої, серед котрих один на ім’я Стаханов, постають перед глядачем у комічному вигляді.

Мульт-серіал «Химка» можна дивитись прямо з сайту
Чотири шахтарі отримують від директора несподіване завдання – видобути з-під землі 10 кг мідного купоросу. Виконують задачу вони також у неймовірний спосіб. Бригада продовбує міжпросторно-міжчасову дірку та вирушають на вагонетці до інших часів та континентів.

Так розпочинається «Химка» – шахтарська одісея, яку започаткували луганці Микола Пройда та Петро Гордієнко, звук забезпечив Михайло Соломатін. Наразі у Інтернеті за адресою www.himka.clan.su доступні перші три серії – пролог, «Шахтарі на Дикому Заході» та «Шахтарі проти піратів». Звісно, у будь-якій ситуації вони виходять переможцями.

Стаханов, добрий, сильний, але надто чутливий

З чотирьох персонажів двоє – наркоман Штир та алкоголік Алік – за словами авторів, «уособлюють негативні явища, які існують у цьому соціальному середовищі». Ще один, на ім’я Стаханов, людина добра та сильна, але аж надто чутлива. Працює, правда, за трьох. Сценарист Микола Пойда каже, що це прізвище вони використали просто як символ.«Це був єдиний, хто постійно працює – решта, хоча і у шахті, займаються своїми справами. А він один мозолиться, як Стаханов», – каже Микола Пойда.

Стаханов реального прототипу не має, решту автори змалювали зі своїх знайомих. Від манери говорити та рухатись, до рис характеру. Не всі прототипи працюють у забої, але у всіх «донбаський характер». Художник-аніматор Петро Гордієнко пригадує, коли працював на заводі де був бригадир з вусами, схожий на одного з шахтарських героїв. «Я намагався скопіювати поведінку: боїться головного начальника, але на своїх підлеглих кричить якомога сильніше. Такий у нас дядько цей, Бугор», – каже Гордієнко.

Натхнення є, грошей немає

Створюється серіал «Хімка», на жаль, не стаханівськими темпами. Першу серію закінчили ще у квітні, а третя вийшла щойно, на День шахтаря. Єдина причина – нестача грошей. На виробництво однієї серії потрібно близько 600 доларів.

Автори сподіваються на спонсорів. Переговори ведуть, але конкретного договору ще немає. Працюють на ентузіазмі. Мультфільми малюють на не дуже потужному комп’ютері, звук Михайло Соломатин (до речі, він сам в ньому і співає блатних пісень) записує не на студії, а вдома, на мікрофон за 50 гривень. Публіка уже вимагає продовження. «Популярним серіал стати може, але щоб його помітили, серії мають виходити частіше та регулярніше», – вважає луганець Леонід Дибка.

Сценарист Микола Пойда розказує, що у четвертій серії розповідатимуть про те, як шахтарі приходять із копальні додому, яка на них чекає сім’я, які у них розваги. Коли з"явиться четверта серія, поки що не відомо.

Відгуків самих шахтарів автори «Хімки» ще не чули. Вони вірять, що їхній дружній шарж сприймуть без образ. І навіть сподіваються, що, можливо, хтось із молодих глядачів подумає: «От як весело працювати шахтарем! Піду і я у прохідники!»
XS
SM
MD
LG