Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 20:24

Чи допоможуть російському «Газпромові» творці його нового іміджу?


Василь Зілгалов Прага, 4 вересня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Російський енергетичний монополіст «Газпром» намагається показати світові свій оновлений образ, який зробив би його привабливішим для західних клієнтів та акціонерів і сприяв би кращій практиці його ділових стосунків у світі. Для цього «Газпром» найняв три нових фірми з американської «Омніком Ґруп», які спеціалізуються на зв’язках з громадськістю та витворенні нового вигляду компаній. Дві з них вже приступили до роботи. Чи це дійсно наміри змінитися кардинально, чи «Газпром» просто хоче навести зовнішній косметичний ремонт?

Проект «Газпром-СІТІ»
Вартість нового контракту з покращення зв’язків з громадськістю вилилася для «Газпрому» в межах 11 мільйонів доларів США.

Аналітик Радіо Свобода Роман Купчинський вважає, що непрозорий, кримінальний образ «Газпрому», який складався десятиріччями, буде дуже важко змінити. Адже після приходу до керівництва компанією Віктора Черномирдіна, який був у дуже близьких стосунках з президентом Борисом Єльциним, «Газпром» перетворився у спеціальну фірму, своєрідну «державу в державі», яка працювала і працює поза законами Росії. До цього доклали також зусиль й наступні керівники «Газпрому» – Рем В’яхірєв, Алєксєй Міллєр.

Газпромівська корпоративність це не прозорість

Нинішній глава «Газпрому», Міллєр, з 2001 року розпочав найбільш суперечливу еру цієї компанії, вважає Купчинський. Сам Міллєр був у дружбі з нинішнім президентом Росії Владіміром Путіним ще з крісла санкт-петербурзького губернатора. Вже за часів президентства Путіна так звані «петербуржці» перекочували в Кремль і в «Газпром». Одним із таких є Валєрій Ґолубєв, колишній аґент КДБ, а нині один із керівників газового монополіста.

Однією із корупційних схем «Газпрому» за часів Міллєра став EuralTransGas, який організував непрозорі оборудки з транспортуванням туркменського газу до України. Погана слава про цю компанію з офісом у Будапешті змусила Леоніда Кучму, тодішнього президента України, і главу Кремля Владіміра Путіна замінити її у 2004 році на подібну їй компанію РосУкрЕнерго, лише розміщену в Швейцарії. Якраз за участі цієї компанії «Газпром» зажив недоброї слави організатора «газової війни» з Україною на початку 2006 року. Весь світ побачив, як «Газпром» діяв за наказом Кремля щоб помститися таким чином за Помаранчеву революцію в Україні її новому президентові Вікторові Ющенку. У діях «Газпрому» і Путіна щодо України багато-хто, як в Києві, так і у світі бачив шантаж.

Вигнання інвесторів з енергетичного проекту «Сахалін-1»

Як зауважує експерт Радіо Свобода Роман Купчинський, чи не найгірша слава про «Газпром» пішла після низки сумнівних операцій в самій Росії, метою яких було намагання поставити під контроль компанії чи не весь нафтогазовий комплекс Росії. Це призвело до сумнівного перегляду ліцензій низки західних компанії, які розробляли енергетичний проект «Сахалін-1». Внаслідок цього було вигнано з газового родовища Ковикта західну компанію БП/ТНК (British Petroleum/TNK).

Однією з найбільших проблем покращення іміджу «Газпрому» є те, що корпоративна культура компанії не допускає ніяких прямих запитів про її бізнес від сторонніх. Спроби якось змінити це призвели до того, що одному із керівників відомої інвестиційної компанії «Гермітідж Кепітал Менеджмент» довелося покинути Росію з-за обвинувачення його Кремлем, як того, що несе «загрозу» російській національній безпеці. А глава згаданої фірми, Уільям Броудер, організував лише повідомлення про деякі не зовсім прийнятні методи діяльності «Газпрому», де йшлося і про непрозорість цього російського монополіста, і про сумнівні фінансові оборудки «Газпрому».

Доля Уільяма Броудера є лише одним із прикладів того, як президент Росії Владімір Путін і його адміністрація намагаються відновити гордість і становище Росії у світі. Це дуже нагадує методи Холодної війни. Обмеження демократії в Росії, наступ на критиків режиму, як в середині країни, так і за кордоном, використання енергії як зброї – все це стало характерним для правління режиму Путіна упродовж 8 років.

Чи вдасться Владіміру Путіну допомогти своєму наслідникові успадкувати Росію та «Газпром» та пристосувати все це до західних стандартів і прозорості? Чи зміниться образ «держави в державі» російського «Газпрому»? Не виключено, що всі ці намагання покращення зв’язків з громадськістю, покращення іміджу є лише косметичною реконструкцією і не більше. Бо ще питання, чи відмовиться коли-небудь російська влада від використання газу, як інструменту зовнішньої політики.
XS
SM
MD
LG