Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 00:07

Луганські журналісти до піклування з боку МВС ставляться скептично


Ярослав Гребенюк Луганськ, 12 вересня 2007 (RadioSvoboda.Ua). – В Луганський області за кожним засобом масової інформації закріпили посадовця органів внутрішніх справ. Проте самі журналісти поставились до новини досить скептично.

Міліціонер - друг чи ворог?
Керівникові корпункту телекомпанії НТН Євгену Соломину зателефонували з прес-служби обласного управління МВС та сповістили: тепер за ним закріплений персональний міліціонер. Каже Євген Соломін:

Євген Соломін: «Я такий самий громадянин, як і решта!»
(RadioSvoboda.Ua)
«Дивна дуже ситуація. Я такий самий громадянин, як і решта ті, хто ходять вулицями Луганська. Чому для мене встановлені якісь особливі привілеї з боку міліції, я, чесно кажучи, не розумію».

На думку Соломіна, було б краще, якби міліція просто давала вчасно потрібну журналістам інформацію. А з цим, за його словами, – проблема.

Кореспондента «Комсомольської правди» в Україні» Юрія Ткаченка ця новина здивувала. Розповідає Юрій Ткаченко:

«Останні кілька років куратори і так були. Були закріплені міліцейські чиновники, які шефствували над газетою. В принципі, до них можна було звернутись, якщо виникали будь-які проблеми. За «Комсомолкою», здається, був закріплений Широкий. Це кримінальний відділ із справ неповнолітніх».
Юрій Ткаченко: «Останні кілька років куратори і так були»
(RadioSvoboda.Ua)


Оглядач газети «Жизнь Луганска» Юрій Чепурнов пов’язує закріплення правоохоронця, каже – це щось на кшталт фуршетів на зустрічах з політиками:

«Я сиджу в «Жизні Луганска», часом ходжу оцими темними завулками. Що мені той Петренко чи Сидоренко? Якщо я комусь потрібен, яка-небудь людина підійде – і ножичком чи ще якось… І що Петренко? Він з тобою буде спати чи ходити разом? Смішно взагалі, так?».

Натомість начальник центру зв’язків із громадськістю УМВС в Луганській області Тетяна Погукай вважає, що постійний контакт з конкретною людиною, яка до того ж обіймає високу посаду – піде на користь.

«Це не на період виборчої кампанії, це на постійних засадах. Вони мають здзвонитись, обмінятись мобільними телефонами. За кожним закріплені люди нормальні, гідні, з нормальними погонами і з головою на плечах – це найголовніше».

Андрій Діхтяренко сподівається отримати наган
(RadioSvoboda.Ua)
Серед можливих консультацій Тетяна Погукай називає питання про отримання пневматичної зброї. Згідно закону, журналісти мають право володіти нею. Як отримати дозвіл, збирається перш за все запитати у «куратора» редактор «Реальної газети "Іжиця"» Андрій Діхтяренко:

«Місто Луганськ подекуди мало цивілізоване. І людині розумній та інтелектуальній було б непогано мати зброю. Тим більш наразі – передвиборний момент, коли гострість матеріалів підвищується автоматично. Тому можуть виникати різні ситуації».

Якщо «куратори» існували й раніше, більшість журналістів про це навіть не чули. Тому офіціальне сповіщення про янголів-охоронців у погонах насправді піде на користь. Однак у жодного з опитаних Радіо Свобода журналістів доки не виникало необхідності звертатись за захистом під час виконання професійних обов’язків.
XS
SM
MD
LG