Доступність посилання

ТОП новини

Голова Фонду держмайна України Валентина Семенюк: "Наступного тижня на Радіо Свобода я оприлюдню сенсаційну інформацію про майно профспілок України"


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Зиновій Фрис
Гість Вечірньої Свободи: Валентина Семенюк.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Зиновій Фрис: Пані Семенюк, журналістика без сенсацій – це щось таке, як народний депутат без пільг і недоторканності. Ви можете сьогодні в цій передачі оприлюднити якусь інформацію, якої раніше не лише наші слухачі, а й, можливо, взагалі в Україні не чули?

Валентина Семенюк: Я можу сказати, що ФДМУ – це інституція, яка може мати постійну таку сенсаційну інформацію.

Перш за все я хочу сказати, що я сьогодні вперше оприлюднила документ, зокрема перелік майна, яке було передане в 1990 році. Це 11 листопада акт розподілу майна профспілкового бувшого Радянського Союзу і те, що знаходиться на території України. Це вперше такий документ був мною озвучений.

Чому? Тому, що прийнятий парламентом закон “Про мораторій на відсудження профспілкового майна”. Голосували всі фракції. Більше 417 голосів було. Профспілка не хоче проводити інвентаризацію і не хоче показати, куди ділося це майно. Не з’являється на засідання робочої групи, яку створено відповідно на виконання закону Кабміном. Ця робоча група працює в ФДМУ.

Я вимушена була звернутися до робочої групи, що я поїду в Москву і отримую акт передачі там, якщо не хоче наша профспілка отримати тут.

Результат разючий. Цифри рахуються в мільярдах. Я думаю, що ця цифра після засідання робочої групи буде тією сенсацією, яка сума майна була отримана в 1990 році, і чому так мало майна залишилося в Україні.

Хто отримав це майно?

Валентина Семенюк: Профспілки України. ... Відповідно до постанови ВР це є власність України. Але так, як профспілкове майно набувалося або будувалося за рахунок частково держави, за рахунок частково бюджету, частково за рахунок Фонду соціального страхування, то от зараз ми хочемо розподілити, яка доля була побудована, і чому тільки профспілки забрали все це майно, при цьому Фонду соціального страхування немає.

І люди, члени профспілки, прості члени профспілки, які хочуть так само лікуватися, як ті, хто має великі товсті гаманці, вони не мають можливості лікуватися в тих закладах, тому що фактично створено декілька ЗАТ, які вже готові просто з’їсти все майно, яке належить і членам профспілки, і державі, і Фонду соціального страхування.

Пані Семенюк, скільки Вам треба часу, аби цю інформацію якось переробити і оприлюднити її?

Валентина Семенюк: Я можу сказати, що на наступному тижні буде засідання робочої групи, тільки тоді я зможу по рішенню робочої групи озвучити цю цифру. Але я можу сказати, що це мільярди і не з одним нулем.

Ви назвете не тільки цифри, а й якісь прізвища?

Валентина Семенюк: Звичайно.

Зараз це Ви не готові зробити?

Валентина Семенюк: Я не маю права, поки не буде робочої комісії.

До речі, було б дуже добре, пані Семенюк, якби наступного тижня Ви нам цю інформацію першим повідомили...

Валентина Семенюк: Обов’язково. Добре.

Я сподіваюся, що так воно і буде.

Як нинішня політична ситуація в Україні впливає на інвестиційний клімат? Ви це можете простежити в себе, у вашому ФДМУ?


Валентина Семенюк: Я хочу сказати, що ФДМУ – це в першу чергу національна скарбниця всього майна в Україні. Ми маємо весь облік, який зроблений ФДМУ за перші роки незалежності. Тільки в 2005 році! Ніхто раніше цього не рахував. Це зробила соціаліст Семенюк.

Друге – це те, що сьогодні на перший квартал план приватизації був мільярд, ФДМУ зробив 1 068 мільйонів. Як тільки 2 числа вийшов указ, заявка ні одна на об’єкти не подається. Виходить таким чином, що зранку готовимо до приватизації, а після обіду забираємо.

Ви знаєте, це мені нагадує 2005 рік, коли було політично вигідно критикувати приватизацію, і Юлія Володимирівна всім розказувала про те, що готовиться 3 тисячі до реприватизації, 30 тисяч, 300 тисяч...

Я всім казала: люди добрі, я колись була автором закону про реприватизацію, але беззаконня робити не можна, спочатку закон, а тоді механізм. Я тоді була в ролі виправдовувача, тому що я – соціаліст, я за диктатуру закону. Мушу сказати, що диктатура закону повинна не тільки говоритися, а й робитися, тому що це є правова держава.

Так от, я Вам хочу сказати, що в 2005 році перед виборами Тимошенко було вигідно говорити про реприватизацію, бо 80% людей поважали тих, хто це говорив, і за це взяла гарний результат на голосуванні. Але на це закону немає.

Прийшов оце закон в Кабміні, подали ми, соціалісти, щоб прийняти (я, до речі, взяла такий прототип закону, який в Англії), і Кабмін під Тимошенко не голосує, фракція не голосу. Сьогодні знов починається виборча кампанія і знов починається реприватизація.

Ви знаєте, я Вам можу сказати, що з 2 квітня по сьогоднішній день я отримую від інвестиційних компаній як від національних, так і західних одні листи: ми хочемо у вас купити об’єкти, ми хочемо вкласти гроші в економіку, щоб ваші підприємства запрацювали, але купувати до виборчої кампанії ми не будемо. І якщо...

Тобто, зараз попит дуже маленький, так?

Валентина Семенюк: Не просто маленький, взагалі не хочуть.

Я прочитав на вашому сайті, що продано 290 об’єктів, планується продати 717, виставлено на продаж 555 об’єктів.

Величезна кількість! І продається як, повільно?


Валентина Семенюк: Я можу сказати ще одне, що ті об’єкти, які виставлені, вони в основному банкрути, то потрібно розчистити поле, а по-друге, просто заявки на покупку не дають ні національні, ні іноземні інвестори. Ми виставляємо по 5, по 10 разів, а вони просто не купують.

Іншими словами, нинішня політична ситуація дуже-дуже негативно впливає на продаж оцих об’єктів, які виставлені на продаж?

Валентина Семенюк: І на інвестиційний клімат в першу чергу, тому що інвестор в нестабільне державне суспільство не прийде.

Пані Семенюк, поділіться ще однією таємницею. Куди поділися гроші від приватизації “Криворіжсталі”? Розікрали, а чи проїли, як тут один гість в студії говорив?

Валентина Семенюк: Ви знаєте, ФДМУ – це така інституція, яка заробила гроші і перерахувала в бюджет.

І ви вже далі не контролюєте?

Валентина Семенюк: Ми дальше не контролюємо.

А є інституція, яка контролює проходження цих грошей, а чи вони потім потрапляють в загальну копилку, і сам дідько не розбереться, де ці гроші?

Валентина Семенюк: Вони потрапляють в загальну копилку, а потім розділяються, як вже...

І ніхто не може простежити?

Валентина Семенюк: Рахункова палата, яка простежила ситуацію, показала, що в першу чергу ці гроші проїли, бо план приватизації був 2 мільярди, а була наповненість 25, 2 мільярди (це за 2005 рік), бо там були ще й інші об’єкти, 4 700 мільйонів повернуті попередньому власнику (так передбачено законодавством), план приватизації поставили 10 мільярдів, тобто фактично закрили дірку в бюджеті, бюджет тоді в 2005 році не виконувався, його закрили від приватизації, 7,8 мільярда гривень забрано Юлією Володимирівною у вигляді НДС на “Єдині енергетичні системи” (це було відразу після обрання її прем’єр-міністром), решту грошей просто проїли і на тому все.

Тобто, ми можемо сказати, що гроші від приватизації “Криворіжсталі” бездарно абсолютно потратили?

Валентина Семенюк: З’їли. І я б сказала: закрили свою бездарність у виконанні бюджету за 2005 року.

А пам’ятаєте, скільки галасу було навколо цієї приватизації і які світлі перспективи дехто будував... Сьогодні про це мовчать?

Валентина Семенюк: Я Вам можу сказати, знаєте, що моя участь як голови ФДМУ є болісною для мене особисто...

Я знаю, що В не хотіли приватизації “Криворіжсталі”...

Валентина Семенюк: Я Вам хочу сказати, що коли сьогодні заявляють політики і політикани, що вони виконали бюджет, дали велику зарплату, пенсію, то я мушу сказати одне, якби я в 2004 році в травні місяці не подала в суд на незаконну приватизацію, не пройшла б 21 суд при Кучмі, коли його зять тримав цей об’єкт, якби я цей завод не повернула, то 25 мільярдів не було б в бюджеті. Тобто, фактично не було б з чого виплачувати ні пенсій, ні зарплат і не закривати ці відповідні дірки.

Тому коли я зараз слухаю про тих “большіх політіков”, “жєнщін с косой”, що вони так “много сдєлалі” (вибачте за російське слово), так я мушу вам сказати, що не було б Семенюк, то не було б сьогодні і тих обіцянок, які відповідно є.

Хоч я хочу сказати, що сьогодні наслідком є ще і та моя робота, яку я веду, - контроль за виконанням інвестзобов’язань. “Мітал Стіл” тримає 68 зводів у 57 країнах світу. Він ніде не виконував інвестзобов’язань!

І тільки цього року в Лондоні, коли я виступала на Лондонській фондовій біржі і представляла Україну, то вперше пан Мітал сказав: “Я півтора роки з цією жінкою воював. Я хочу сказати, що вона мене перемогла. Сьогодні це самий кращий партнер, що Україна самий гарний інвестор. Я хочу сказати, що я всі інвестиції виконую”.

Я хочу сказати, що я йому сказала: “Ви не дивіться, що я жінка, я жінка та, яка...

Я - українська жінка..

Валентина Семенюк: Так. І будете виконувати все те, що є. І вони виконують.

І ми маємо слухача.

Слухач: Чи примусить коаліція національної єдності після перевиборів повернути “Мітал Стіл” “Криворіжсталь” державі, а неустойку індусові нехай виплатять ініціатори прозорої, так би мовити, реприватизації, тобто помаранчеві, які різко почали турбуватися за добробут народу?

Валентина Семенюк: Я хочу сказати, що правового механізму повернення назад немає. Це може лише тоді, коли інвестзобов’язання будуть не виконуватися. На сьогодні інвестозобов’язання виконуються.

Я можу сказати, що буквально на наступному тижні я виїжджаю на підприємства. Це контрольна перевірка по кварталу. І можу сказати, що я ще раз переконуюся за весь цей період і дякую Вам за питання про те, що такий прибутковий об’єкт, який давав два мільярди прибутку в бюджеті, сьогодні вже фактично відмиті ті всі затрати, які були внесені “Мітал Стіл”.

Але, на жаль, тоді політична близорукість, я сказала б, про продаж бігом об’єкту... Тим більше, що страшність в тому, що цей об’єкт проданий з сировиною. А це означає, що металургійні заводи, які є в Україні, вони можуть не витримати дисбалансу. Але я думаю, що ті запаси, які в нас є, будуть дисбалансом, мається на увазі “балансіровка” у сировині і у тому виробництві металу.

Я можу сказати, що я думаю, що компанія буде виконувати інвестзобов’язання, скільки я там буду працювати. Це я гарантую точно, бо я пообіцяла виборцям, що я буду 25 років контролювати інвестзобов’язання.

Ба більше, Ви колись заявили (чи це був жарт), що Ви будете 20 років очолювати ФДМУ.

Так все ж таки, пані Семенюк, бажання повернути державі “Криворіжсталь” Вас ще не покинуло?


Валентина Семенюк: Я можу сказати, що якщо не будуть виконувати зобов’язань не будуть, повірте мені, в мене вистачить сил це зробити.

На сьогоднішню дату 253 об’єкти повернуті в державну власність за невиконання інвестзобов’язань. І ми шукаємо інших власників. Але будь добрий віднови виробництво, починай роботу підприємства, плати людям зарплату...

Ви знаєте, я невипадково сказала на початку нашої передачі, що я – соціаліст і ставлю питання так: є капіталісти, мають гроші, я роблю по-ленінськи, я роблю все, щоб запрацював фондовий ринок, вкладайте гроші в економіку, я вам виписую вам разом інвестиційні зобов’язання, ви їх виконуйте, при цьому інвестиційні зобов’язання контролює і Семенюк, і профспілка, і трудовий колектив, і громадськість, бо я роблю все це відкрито.

Чому Президент не хоче приватизації Одеського припортового заводу? Що там насправді відбувається?

Я вам скажу, що я була за те, щоб цей об''єкт був у руках держави. Перед президентськими виборами Віктор Ющенко, виступаючи в Одесі, сказав, що він за те, щоб об''єкт залишався в руках держави. І за це навіть голосували в сесійній залі.

А виявляється, що "мєсто сідєнія опрєдєляєтся мєстом мнєнія". Я вам можу сказати, що у вересні 2006 року до Кабінету міністрів, до Верховної Ради надійшов лист з вимогою продати Одеський припортовий, "Укртелеком", "Турбоатом"... При чому Одеський припортовий - з перевалкою, тобто з тими сховищами, які є. Кабінет міністрів і навіть я як соціліст погодилася, бо потрібен бюджет.

Була прийнята постанова, затверджені умови конкурсу, так як написав Президент, з перевалкою. Сьогодні отримали 9 заявок на приватизацію: Естонія, Норвегія, Росія, Україна... Надходить указ - зупинити приватизацію! Бо перевалку треба вилучити.

Можу сказати: ті, що готовили указ Президента, це ті, що хочуть збити ціну на цей об''єкт, збавити інвестистиційний клімат, підставити Президента... Бо коли я отримала лист від пана Балоги про те, що, шановні, змініть умови конкурсу, то я можу сказати: "Шановні, як можна міняти конкурс, коли уже все опубліковано, коли вже все відповідно зроблено? Оточення Ющенка хоче збити ціну і показати Україну негативно в очах інвесторів - ось моя думка з цього приводу.

Ваш Фонд звинувачують у тому, що ви передали "Дніпроенерго" Ренату Ахметову...

Я вам хочу сказати, що джина з енергетики випустили 1999 року.

І продовжили 2001 року, коли прем''єр Віктор Ющенко підписав приватизацію шести обленерго, які продано з контрольним пакетом акцій і за які отримано 895 мільйонів гривень.

Сьогодні "Дніпроенерго" довели до банкрутства, загальна сума кредиторських боргів складає майже мільярд. Тут не було приватизації, тут був план санації. Погашено мільярд кредиторської забор гованості, бо інакше б забрали об''єкт за копійки. За державою залишився контрольний пакет 50+1 та ще й передбачено 100 мільйонів доларів на те, що будуть внесені інвестиції на модернізацію і реконструкцію самого "Дніпроенерго".

Я назвала ці цифри для того, щоб бачити економічність того, що є. А взагалі, я ще раз кажу: те, що було зроблено, - початок приватизації енергетики - це зло-чин- ство. Бо додаткових ліній електропередач не побудували, не було інвестиційних зобов''язань, як це сьогодні зроблено по "Криворіжсталі".

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG