Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 02:26

Він може привести в парламент нову політичну силу зі «старою» назвою – Блок «КУЧМА». Чиї інтереси відстоюватиме Олександр Волков?


Сергій Рахманін Дійова особа: Олександр Волков

Сергій Рахманін: Дочасна передвиборна кампанія добігає свого кінця. Вже незабаром ми будемо голосувати за партії і блоки і незабаром побачимо новий парламент – парламент шостого скликання. Наразі відомо, що в ньому буде представлена певна кількість політичних сил, які вважаються фаворитами перегонів, але деякі з політичних сил, їх представники вважають, що в них є не менше шансів потрапити до парламенту.


Один з них з сидить просто навпроти мене. Це людина - я думаю, що певна епохи в історії української політики. Його називали колись одним з найвпливовіших, зараз – одним з найколоритніших персонажів української політики. В будь-якому разі, людина цікава, людина, яку цікаво послухати, хоча ставлення до неї вкрай неоднозначне. Отже, радо вітаю в нашій студії Олександра Волкова – одного з лідерів Блоку КУЧМА.

Одразу питання. Питання цілком природне: чому така дивна назва у блоку? Я знаю, що воно розшифровується і там є певна розшифровка цього питання. Але з іншого боку, на установчих зборах вашого блоку Ви говорили про те, що Ви не збираєтесь повертати кучмізм, але Ви вважаєте, що Леонід Данилович Кучма справді був кращим Президентом. Ви справді так вважаєте?

Олександр Волков: Ви знаєте, я дуже багато років пропрацював з Леонідом Кучмою, починаючи з 1992 року, коли він прийшов прем’єр-міністром України, тоді була створена Рада підприємців і працедавців при прем’єр-міністрові, тоді мені запропонували прийти до нього радником. І з тих пір до 2003 року я був завжди поруч з цією людиною.

Я бачив, як розбудовувалась країна, я бачив перші кроки, які робив Кучма. Я бачив у 1994 році, коли Леонід Данилович був обраний Президентом нашої країни, я бачив, що йому дісталася країна без зовнішньої політики, без внутрішньої політики, без своєї національної валюти, без конституції.

Все це було дуже швидко зроблено, більше того, Леонід Данилович ніколи не стояв на майданах, ніколи не закликав до суспільства, що “Бандитам – тюрми”. Просто у той час, справді, країною правив криміналітет. Він дуже тихенько, але твердою рукою, навів порядок. І той безлад, який був тоді, він десь так тихенько-тихенько, а пішов у небуття.

Сергій Рахманін: Ставлення у людей до цього порядку абсолютно різне, і це природно. Зараз ми не будемо цього обговорювати. Ви на початку року давали інтерв’ю, говорили про те, що з Леонідом Даниловичем Ви не спілкуєтесь уже багато років, і була фраза дуже симптоматична: “Я від цього нічого не втратив”. Більше того, Ви говорили, що Ваше звільнення свого часу з посади радника Президента Кучми Ви так і не зрозуміли і образа залишилась.

Олександр Волков: Я його не зрозумів і до цього часу. І те, що я говорив на початку року, я підтверджую зараз і Вам, і Вашим слухачам. Я, і справді, з 2003 року по сьогоднішній день з Леонідом Даниловичем не зустрічався, його не бачив.

Ви кажете, що неоднозначне сприйняття Кучми, неоднозначне сприйняття нашого блоку, неоднозначне сприйняття мене, Ви знаєте, якби було однозначне сприйняття, то ми б сьогодні не говорили про те, що якісь фаворити там, чи-то БЮТ, чи “Регіони”, чи “Наша Україна”, ми б говорили, що більше нікого немає, є тільки Блок КУЧМА.

А саме тому, що є неоднозначне сприйняття, - хоча воно змінюється не те що з кожним роком, з кожним місяцем, з кожним днем, воно змінюється з кожною хвилиною, я це бачу, коли їжджу по регіонам, коли зустрічаюся з людьми, я бачу, як людини сприймають до нашої зустрічі, як люди сприймають після нашої зустрічі.

Сергій Рахманін: Ви зауважили про те, що у людей існує ностальгія за президентством Кучми. Ми вирішили підтвердити або спростувати цю точку зору. Кореспондент Радіо Свобода запитував пересічних киян на вулицях, чи сумують вони за часами Президента Кучми.

Я одразу попереджаю, що це дослідження не є репрезентативним, це випадкові люди, яким просто ставили дуже легке питання. Що з цього вийшло – почуємо просто зараз.

Респондент (переклад): Була стабільність. Толком він, звичайно, нічого особливо не робив, але при його владі Україна хоч до чогось прагнула, і не було такої боротьби за владу, як зараз.

Респондент (переклад): Немає. Тому що всі ці представники ще не досягли такого рівня, щоб за ними можна було жалкувати.

Респондент: За Кравчуком можна жаліти, тому що Кравчук зробив те, що мав зробити перший Президент, а ті, що пішли далі, робили, але команди у всіх президентів були паршиві.

Респондентка (переклад): Все іде, а приходить нове. І чим далі, тим краще. Мені більш за все подобається Литвин – такий класний. До Кучми у мене теж нічого поганого нема – нормальна людина. Дивіться, все в свій час, щось він у свій час зробив, Кравчук зробив своє.

Респондент (переклад): У мене нема ані найменшого бажання повертати ті часи, а є бажання, щоб і ця влада, яка є зараз, пішла куди-небудь далеко і не поверталась.

Респондентка: Ніякої ностальгії немає. Сумніваюся, що порядок був, може, просто не так всі знали, що відбувається насправді.

Респондентка: Я тепер нікому не вірю, ні Кучмі, ні Ющенку, ні Януковичу, що-то був чи Кучма, чи Ющенко, мені однаково. Я не за тим, не за тим не жалію.

Сергій Рахманін: З Вашого дозволу, невеличке резюме: переважна більшість, якщо Ви помітили, не дуже сумує за часами Кучми, але і не дуже вірить нинішній владі, є бажання, аби воно змінилося.

Олександр Волков: Я з Вами не згоден, я не згоден з Вашою оцінкою. Ви питання ставили не так, і люди вам відповідали зовсім не так, те, що ви зараз презентуєте.

Сергій Рахманін: А якби Ви поставили питання?


Олександр Волков: Питання було: “Чи сумують вони за Кучмою?” Я Вам казав, я ще раз підтверджую, що ми не збираємось повертати Леоніда Даниловича чи-то на посаду Президента, чи-то на посаду прем’єра. Він зробив свою заяву у 2004 році, він сказав, що він іде з великої політики – на цьому крапка. І треба поважати його вибір. Більше того, сьогодні Кучмі вже 70 років, я думаю, що він і сам більше не хоче повертатися у велику політику.

А питання в іншому, питання в тому, що люди, які говорили на вулиці, що при Кучмі була стабільність. І сьогодні в нашій програмі, в нашому завданні не стоїть повернення Кучми, сьогодні ми хочемо повернути те добре, що зробив Кучма для нашої держави. Безумовно, я згоден з багатьма людьми, які тут говорили про те, що треба просуватись вперед.

А для того, щоб просуватись вперед, треба зупинити той безлад, який сьогодні є в країні. Все! І Кравчук зробив свою справу - пішов, і Кучма, як Кучма, зробив свою справу – пішов. І Ющенко, я вважаю, уже стільки наробив гидоти, що треба, щоб він ішов якомога скоріше.

Сергій Рахманін: Мені здається, що в оселях якраз нічого не зміцнилося принципово. Трошки змінилося у Верховній Раді і в Кабміні, але це вже інша історія. Тоді я просто нагадаю Вам Вашу фразу 2003 року. Ви тоді говорили, що підсумок виборів, і мир, і злагода в Україні після президентських виборів буде залежати від того, визначиться чи не визначиться Леонід Кучма з наступником.

Ви вважали, що йому слід було це зробити однозначно, говорили про те, якщо він не назве цією людиною Януковича, то Януковичу і представникам його регіону нічого не залишиться, як домовлятися з Ющенком, аби у них залишалось бодай щось після президентських виборів. Уявімо собі, що умовним наступником Кучма назвав когось іншого. Чи означає це, що якби Янукович з Ющенком домовились, сьогодні ми б не мали розбрату і поділу на помаранчевих і біло-синіх?

Олександр Волков: Ви дуже правильно сказали. І я хочу підтвердити просто, що я був правий. Кучма не визначився не тільки в 2003, він не визначився і до кінця, коли він вже передавав свою посаду Ющенку, зі своїм наступником. Тому відбулося те, що відбулося, тому й відбувся Майдан, тому й відбулися оті фальсифікації...

Сергій Рахманін: Я маю на увазі інше. Могли домовитися між собою Янукович і Ющенко?

Олександр Волков: Ні.

Сергій Рахманін: Тобто Ви виключаєте такий варіант?

Олександр Волков: Абсолютно.

Сергій Рахманін: Вони в будь-якому разі були б противниками і билися на президентських виборах?


Олександр Волков: Абсолютно. Вони стояли і стоять до сьогоднішнього дня зовсім на інших політичних платформах, по-перше. По-друге, найголовніше, що вони і тоді рвались до влади, і сьогодні рвуться до влади. Розумієте, і тому, і іншому потрібна абсолютна влада. Вони учні того ж Кучми, вони бачили, як Кучма керував державою. Вони чітко знають, що з таким повноваженнями, як були у Кучми, це, безумовно, на 10 років, як-то кажуть, рай для особистої людини.

Сергій Рахманін: Ви зачепили дуже цікаве питання. Зараз усі теревенять про необхідність змін до Конституції. Насправді, під цими змінами багато хто розуміє повернення до Конституції 1996 року.

Олександр Волков: Я абсолютно з Вами згоден.

Сергій Рахманін: Фактично, це підтримує Ющенко, це підтримує Тимошенко, фактично, а Янукович цього зараз не стверджує. Буде змінена Конституція в цьому напрямку?

Олександр Волков: Я Вам сто відсотків підтверджую те, що Ви сказали. Чому Ющенко змусив всіх, і до мене особисто він підходив і просив, щоб я проголосував за зімни до політреформи? Тому що він, я не думаю, що він думав, що все-таки він стане Президентом, на той час.

Тому, безумовно, йому потрібна була сильна президентська влада, яка була при Кучмі, а тоді згідно політреформи все-таки влада перерозподілялася, і найбільша частина її все-таки відходила до виконавчої влади. Страти прем’єр-міністром у нього було набагато більше шансів, ніж стати Президентом.

Але коли він побув рік при владі, він зрозумів, що президентські повноваження такі, які були у Леоніда Даниловича, – це дуже добре. Єдине, що він з цією владою не впорався, він не знав, що з нею робити тоді, я абсолютно впевнений: дай йому цю владу зараз – він не буде знати, що з нею зараз робити. Чому його підтримує Тимошенко?

Сергій Рахманін: Тому що хоче стати Президентом.

Олександр Волков: Тому що Тимошенко абсолютно чітко знає, що часи Ющенка пройшли, і вона абсолютно впевнена, - я не думаю, що в цьому впевнені громадяни України, але вона впевнена, - що вона може стати майбутнім Президентом. І їй хочеться повернути ці повноваження. Янукович сьогодні дуже сумнівається в тому, що він стане Президентом, по-перше. По-друге, я можу Вам сказати, чому він сумнівається. Янукович, якби на нього ставили оті бізнесові кола у Партії регіонів, то сьогодні на дострокові вибори йшла не Партія регіонів на чолі з Януковичем, а йшов би блок “Янукович”, який би підтримали і інші лідери з інших регіонів.

Сергій Рахманін: Ми про це поговоримо. Ми трошки відхиляємось. Ви припускаєте, що найближчим часом новообрана Верховна Рада змінить Конституцію і поверне Президентові (не конкретній персоні, а Президентові як органу) ті повноваження?


Олександр Волков: Ви хочете чути від мене відповідь таким чином, як Славік Піховшек розмовляв з Колесніковим. Коли Славік Піховшек задавав питання, чув відповідь, потім Славіку набридло це, він сказав: “А у Вас може бути відповідь довше, ніж мій запит?” Що Ви від мене хочете почути – так чи ні. Я ж хочу пояснити нашим слухачам. Я вважаю, що ні.

Сергій Рахманін: Ющенко сумнівається, я резюмую, в Партії регіонів теж неоднозначне ставлення до цього з цілком зрозумілих причин, в тому числі і через конфлікт між бізнесовими колами і Януковичем. Поясність мені, ви, наскільки я можу зрозуміти, все-таки до останнього моменту сподівалися, що будете у списках Партії регіонів. Чому цього не відбулося?

Олександр Волков: А чому Ви думаєте, що я до останнього моменту думав, що буду у Партії регіонів?

Сергій Рахманін: Я роблю цей висновок з інтерв’ю, яке Ви робили за місяць, приблизно, півтора тому, коли було сказано про те, що Ви сподіваєтесь, що в списку цієї партії Ви будете, тому що Ви сумуєте за Верховною Радою і ідеологія Партії регіонів Вам близька.

Олександр Волков: Я говорив тоді і повторюю зараз, що, безумовно, з тих політичних сил, які сьогодні є на політичному олімпі – це, безумовно, Тимошенко, це, безумовно, Віктор Андрійович, це, безумовно, Партія регіонів. І коли мені казали: “От як би Ви себе бачили в парламенті?” – я тоді сказав, що з Юлією Тимошенко йти не можна з тих причини, що у неї дуже добре получається таке поняття, як “кидалово”. Вона кидає усіх ближчих. І я тоді казав, що вона кине, аби добитися до отого, на перших порах, прем’єрського крісла, а потім і президентського крісла, вона тоді кине всіх, починаючи від свого найближчого оточення і закінчуючи Ющенком, і це у нього попереду, хай він це дуже добре знає.

З Ющенком я іти не можу, тому що не можу. Тому що те оточення, яке у нього є, це не герої мого роману. Найближчі мені по духу, безумовно, були люди, деякі люди, які перебували в Партії регіонів, і якщо буде запропоновано, я можу розглянути це питання.

Але до запропонування і до розгляду цього питання діло не дійшло. Тому що ситуація в Партії регіонів корінним шляхом змінилась, ця партія розділилась навпіл. Стара так звана гвардія залишилася підтримувати Віктора Федоровича, а інша, молода поросль, почала домовлятися з Ющенком. Я зрозумів, що мені з ним теж не по путі.

Сергій Рахманін: Свого часу Ви щось подібне говорили про Тимошенко. В 2005 році багато видань писало про можливість Вашої появи у передвиборних списках Блоку Юлії Тимошенко, цього не сталося. І одразу потому Ви говорили про те, що сприймаєте те, що сталося, як зраду, тому що вважали Тимошенко близькою собі людиною. Чому цього не сталося, якщо це зрада, то чим викликана ця зрада?

Олександр Волков: Я не знаю, це питання не до мене. Це питання до Юлії Володимирівни.

Сергій Рахманін: А Ви з нею не з’ясовували стосунки?

Олександр Волков: Я з нею стосунків не з’ясовував, тому що коли з нею сталося те, що сталося тоді... Ви знаєте, мені дуже багато кажуть, що Тимошенко самостійна людина, що вона приймає сама однозначні рішення, що як вона скаже, так і є. Це абсолютно не так, і я ще раз хочу Вам це сказати, тому що ота політична еліта, яка навколо неї, вони заганяють її в кут і змушують робити ті речі, які їй не подобаються. Але вона йде і виконує те, що їй нав’язують. В першу чергу, це, безумовно, Турчинов, зараз там ще з’явився нова звєзда соціалістична – Вінський і так ділі.

І тоді саме еліта побачила для себе таку велику проблему, те, що тоді я і команда почали допомагати Юлії Володимирівні, Ви знаєте, що тоді саме завдяки моїй такій настійливості вона стала прем’єром, коли Ющенко почав з’їжджати зі своїх обіцянок, і тоді вони побачили, що вона може потрапити і під мій вплив. І тоді вони встали намертво і поставили ультиматум. Вони зібрали людей і сказали: якщо вона мене не викреслить зі списку (до речі, я в ньому ще не був, а просто обговорювалось таке питання), вони зірвуть з’їзд.

Вона прийняла рішення і не зателефонувала мені, а передала мені через одну дуже близьку до Вас людину і сказала: “Хай Саша не ображається, але я його включити у списки не можу”. Я у списках БЮТу не був.

Сергій Рахманін: Ви говорили неодноразово, зараз повторили це, що “Юля дуже добре кидає” – я Вас цитую, і вона кине Ющенка в будь-якому разі, буде створена помаранчева коаліція, не буде створена, вона все одно його кине. Що Ви вкладаєте в це поняття, як саме вона його кине в разі, якщо вона буде створена чи не створена?

Олександр Волков: Справа ось у чому: у Юлі є чітко, в її розумінні, чітко вибудована програма її сходження на найвище сходинку влади. Це, безумовно, сьогодні іде через Кабінет Міністрів.

Сергій Рахманін: Як вона може стати прем’єром?

Олександр Волков: Вона думає, що тільки якщо переможе “помаранчева” коаліція, вона повертається і завжди каже, що Віктор Андрійович дав слово, що буде утворена “помаранчева” коаліція, демократична коаліція.

Сергій Рахманін: Байдуже, як вона називатиметься, це зрозуміло.


Олександр Волков: Це не має значення, як вона називатиметься. І він сказав – це вона цитує весь час – той хто переможе, той і запропонує посаду прем’єра. І на сьогоднішній день, згідно соціології, безумовно, вона “нанайців” перемагає. Безумовно, вона набере більшість. І вона думає, що Віктор Андрійович внесе її кандидатуру.

Нещодавно я в одному з інтерв’ю одному журналу писав, я Вам повторю: якщо навіть Віктор Андрійович надумається це зробити, то найближче оточення, яке на нього сьогодні дуже сильно впливає, йому не дасть це зробити. Тому що, підписуючи подання на неї як на прем’єр-міністра, а потім указ на неї як на прем’єр-міністра, він підписує подання на себе в своє небуття. Він розуміє прекрасно, якщо він не розуміє, то його оточення йому підкаже, що у той момент, коли він її призначить прем’єр-міністром, вона викопає йому таку яму, так закопає його, що майбутнього у нього нема.

Сергій Рахманін: За Вашою логікою тоді він її кидає, а не вона. Якщо він обіцяв внести її кандидатуру на прем’єра і цього не зробить, то він її кидає, а не вона його.

Олександр Волков: Він вносить її прем’єр-міністром, призначає – і на цьому етапі, в цей момент йому кінець. Я кажу, що вона йому викопає таку яму, так його зариє...

Сергій Рахманін: Але ж Ви сказали, що він не внесе, що оточення не дозволить.

Олександр Волков: Якщо він її не внесе, то тоді я кажу: Віктор Андрійович, Ви не розумієте, скільки ще багнюки виллється на Вашу голову, Ви собі просто цього не уявляєте. А в мене питання інше: а що йому робити далі? Ну, не вніс її, зрозуміло, коаліції “помаранчевої”, чи демократичної, х...н її знає, як вони її називають, не буде. Що йому робити?

З Партією регіонів робити коаліцію - не вийде, тому що він сьогодні оту “На-на”, “Самооборона”, як вона там називається – таке понавидумували... Будемо казати: “Наша Україна”, воно простіше. Він набрав туди стільки політичних діячів від стількох політичних партій, які не тільки вправо, а ще правіше. Вони там здіймуть такий бунт на кораблі. Вони ніколи не допустять, щоб це відбулося. Тоді у нього один єдиний вихід з цієї ситуації. Йому треба робити все, щоб визнати ці вибори недійсними.

Сергій Рахманін: Що це йому дає?

Олександр Волков: Це йому дає те, що він, по-перше, ще на три місяці, як мінімум, залишається Президентом, потім утворюється зовсім інша “Наша Україна”, без отих правих: без Рухів, без “Собору”, без Костенка, без Плюща, - тих людей, які сьогодні не згодні об’єднатися і зробити коаліцію саме з “Регіонами”.

Сергій Рахманін: А що йому заважало це зробити до сьогодні?

Олександр Волков: Що йому заважало сьогодні? Йому це не дуже важко зробити, йому навішали лапшу на вуха, що “Наша Україна” не тільки переможе на цих виборах, а, якщо вони об’єднаються, набере набагато більше, ніж БЮТ.

Він абсолютно був впевнений в перемозі, тому він і указ оцей підписав антиконституційний. Тому він і таночок станцював разом з цими біля Адміністрації Президента, таночок “трьох лєбєдєй”, і сказав: “Ми ідемо згідно домовленості на дострокові вибори”.

Сергій Рахманін: Тобто Ви думаєте, що зараз він усвідомив, що “Наша Україна” – назвемо так для скорочення – не набере, і він буде робити все, щоб вибори не відбулися чи були визнані недійсними.

Олександр Волков: Абсолютно правильно. Тому що об’єднання з Юлією Володимирівною можливе тільки на одній умові: вона – прем’єр.

Сергій Рахманін: Як у нього це вийде? “Регіони” вже вклали купу грошей, витратили купу часу на ці дострокові вибори, на які вони не хотіли йти, це саме зробив БЮТ. Ви переконані, що ті ж “Регіони” і той же БЮТ дадуть йому так просто зірвати вибори. Навіщо витрачатися ще раз?


Олександр Волков: Почекайте хвилинку. А що БЮТ робити? Сьогодні були оприлюднені дані, що “Регіони” набирають 34.7%, в чому я дуже і дуже сумніваюсь, БЮТ набирає 25,6, і “нанайці” набирають 11. Інші всі не проходять. Якщо скласти, то яка виходить коаліція? Помаранчева.

Що робити “Регіонам”? У них сьогодні є реальна влада. У них сьогодні все є: і гроші, і влада, і Кабмін, і до Кабміну – як-то кажуть і на столі, і до столу. Що їм робити сьогодні? І Ви ж розумієте, що вони ще влади не позбулися, але сьогодні вже Тимошенко заявляє: “Тільки я прийду, я...” Вона вже назвала конкретно, з кого вона почне. Реприватизація в неї в очах: смик-смик, смик-смик, забрать, забрать, поділить, проділить, передать, передать. Першим хто постраждає? Саме постраждають бізнесові кола.

Сергій Рахманін: Тоді поясніть мені, навіщо Партія регіонів, яка вже мала владу і до влади, Кабмін і до Кабміну, стіл і до столу, навіщо вона пішла на ці вибори, якщо з самого початку говорила, що не піде.

Олександр Волков: Тому що вони набрали соціологів, там у них зараз політологи...

Сергій Рахманін: Які їм сказали, що вони переможуть?

Олександр Волков: Абсолютно. Там їм малювали, я знаю, у мене були ці цифри, мені приносили, їм приносили ці цифри, що у них мінімум 38% є. Вони робили заяву, що їм і комуністів не треба, що вони перемагають і залишають за собою владу. А сталося не так, як гадалося. Вони ж не думали, що поставивши абсолютно бездарну людину керівником виборчого штабу, що він про...е все, що можна про...ть.

Зараз у них між собою дуже сильне таке зіткнення, вони звинувачують один одного в тому, що сьогодні рейтинг впав до 29-28. Це абсолютно реальний рейтинг, який сьогодні є. І, безумовно, щось треба робити. Але іти далі, і приймати присягу, і йти в парламент, де залишитись у меншості... Не дай Бог, я не розумію, як це може бути, але не дай Бог, Ющенко внесе кандидатуру Тимошенко на посаду прем’єра – та їм звіздєц, і вони це прекрасно розуміють.

Сергій Рахманін: Ви взагалі виключаєте, що вибори можуть відбутися 30 вересня?

Олександр Волков: Нє. Я виключаю те, що сьогодні абсолютно всі впевнені, що вони переможуть, тому вони йдуть. А от коли врони порахують, коли треба буде визначатися, коли треба буде ці вибори признавати дійсними і признавати їх результати, отоді політичні сили, які програли, – зрозумійте, всі троє не виграють, хтось програє, - отоді той, хто програв сяде і задумається, що ж робити. Тому що це не просто програш у виборах, це відхід у небуття. І якщо це для “Регіонів”, то це дуже велика втрата не тільки того, що вони втратили сьогодні на виборах – ну, ми бачимо, скільки коштує ця виборча кампанія – але втрата того, що вони нацарювали за цей час, тому що Юля не зупиниться.

Сергій Рахманін: Отже, варіант створення такої кумедної коаліції, до якої б входили Партія регіонів і БЮТ, Ви виключаєте абсолютно?

Олександр Волков: Партія регіонів і БЮТ? Виключаю абсолютно. Якщо тільки варіант - Партія регіонів і БЮТ, то перший, хто стане на диби, це, безумовно, стане Адміністрація Президента і сам Президент.

Сергій Рахманін: Якщо у них буде достатня кількість голосів, то їм все одно, хто там буде ставати.

Олександр Волков: Ви ж бачите, я вже казав, що нашому Президенту якийсь там указ підписати, що в туалет сходити. Ще буде один указ. Ти паче, що Ви дивіться, що сьогодні вийшов ще один указ, яким Головне управління оборони вже бере під свою охорону який суд? Адміністративний. Чого бере? Тому що саме в адміністративний суд можна пред’явити якісь претензії щодо результатів виборів. Тобто Президент уже готується до цього.

Сергій Рахманін: Якщо припустити, що вибори уже відбулися, що їх підсумки всіма визнані, хто, з Вашої точки зору, міг би бути найбільш компромісним прем’єром, на якого погодилась би більшість?

Олександр Волков: Це треба шукати. Я можу назвати прізвища, хто б міг бути, але я не уявляю сьогодні собі людину, з якою б погодилися, тому що якщо сьогодні казати про ті три політичні сили, які сьогодні виходять на фінішну пряму, то якщо розглядати серед них, то дві інші ні в якому разі не погодяться. Тому це буде ще одне політичне протистояння.

Я думаю, за посаду прем’єра вони будуть торгуватися дуже-дуже-дуже сильно, я маю на увазі, “Наша Україна”, і, перш за все, вони будуть торгуватися змінами до Конституції, щоб Президента обирали парламентом і дати гарантію Віктору Андрійовичу, що його ще раз оберуть Президентом в парламенті, тому що Ви знаєте, що на виборах в країні він ніколи більше Президентом не буде.

Сергій Рахманін: Уявімо собі, що ви перетнули тривідсотковий бар’єр, опинилися в парламенті, уявімо собі, що відбувається процедура створення парламентської коаліції. До якої б з них ви пристали? Чи ви б залишилися на самоті, в опозиції до всіх? Я просто пам’ятаю установчі збори, це була жорстка критика як Януковича, так Ющенка, і, звичайно, Юлії Тимошенко.

Олександр Волков: Я абсолютно впевнений, що саме ці три сили, які сьогодні є при владі... Якщо мені сьогодні розказують, що Тимошенко не при владі – це дурниця, тому що я бачу, що по тій же Київській області, що значить вона не при владі – там нема голови обласної адміністрації її, але там є голова обласної ради. А це що – не влада? Влада. І так в 14 областях України. Це більше, ніж половина України. Влада у неї в руках.

Сергій Рахманін: Називали абсолютно різних персонажів, які теоретично могли з’явитися у передвиборчому реєстрі Вашого блоку. Серед них був такий цікавий персонаж, як Микола Мельниченко. Це плітки, чи він справді міг стати членом вашого передвиборчого списку?

Олександр Волков: Ви знаєте, зараз Микола знаходиться на лікарні. У нього дуже важкий стан. Я бачив, в якому стані його привезли вчора на “1+1”. І я хотів би, щоб на це питання відповів він. Тому що будь-яке моє припущення або будь-яке, що я можу сказати, у зв’язку з тим, що він знаходиться в іншій політичній силі, воно може якось вплинути на його здоров’я, а мені треба, щоб він все-таки вижив, був здоровий, і щоб він довів все-таки до логічного кінця оту справу, яку він розпочав сім років тому, тому давайте залишимо, хай він або спростує, або підтвердить.

Відносно нашої позиції, відносно того, з ким би ми балотувалися. Я вважаю, що сьогодні для народу України нічого не зробили ні ті, ті інші. Я вважаю, що сьогодні ні ті, ні ті, ні ті політичні сили не мають, чого робити в парламенті. Але станеться так, як станеться. Я Вам даю чесне слово, Ви знаєте, що я людина така, яка в принципі говорить правду, клянусь Вам, для мене це питання №1, я не знаю, з ким блокуватись, у цих людей нема ні честі, ні совісті, ні у одних, ні у інших. Приклади я Вам можу привести, якщо Ви хочете.

Сергій Рахманін: Рік тому у переддень виборів-2006 парламентських ходили чутки, що Дмитро Табачник, теж близька свого часу до Леоніда Кучми людина, збиралася створити блок під назвою “Кучма”. Якщо передивитися ваш список сьогодні, то там є кілька людей, так чи інакше пов’язаних з Дмитром Володимировичем.

Це його ідея такий блок створити з такою назвою чи Ваша? І наскільки Ви зараз співпрацюєте? Чи можна говорити, що люди, пов’язані з Табачником, за Вашими списками ідуть до Верховної Ради?

Олександр Волков: Я поважаю Табачника, я його дуже добре, дуже давно знаю, але ніякого відношення до створення нашого блоку він не має. І, тим паче, він немає ніякого відношення до списків, які сьогодні є у нашому блоці. У всякому випадку...

Сергій Рахманін: Тобто Лойфенфельд, Циганенко – це люди, ніяк з Табачником не пов’язані?

Олександр Волков: Ви знаєте прекрасно, що я не бізнесмен. Я ніякого відношення не маю до бізнесу, до Табачника бізнесу.

Сергій Рахманін: Але ж Ви знаєте людей, які у Вас в партії?


Олександр Волков: Знаю людей, але я не знаю, що вони мають бізнес з Табачником. Мають бізнес, це допомагає їм виживати, хай собі виживають, хай собі заробляють, чи з Табачником, чи з Януковичем, чи з Ющенком. Мені однаково. Для мене головне, щоб це були порядні люди. Якщо бізнесмени є у нашому списку, якщо вони допомагають у вирішення економічних проблем нашого блоку, честь їм і хвала!

Сергій Рахманін: Одна з найбільш драматичних подій в новітній українській політичній історії – це історія зникнення журналіста Георгія Гонгадзе. Час минув, досі таке і не відомо, що тоді відбулося. Я нагадаю, що Вас в той чи інший спосіб звинувачували, натякали на Вашу причетність, буцімто, до його зникнення і вбивства, Ви це, цілком зрозуміло, категорично спростовували.

Більше того, я пам’ятаю, що Ваша точка зору змінювалося з самого початку, коли ще не відомо було, чи живий Гонгадзе, Ви говорили про те, що це провокація, яка безпосередньо спрямована проти Вас. Час змінився, час сплив, до сьогодні не зрозуміло, всі крапки не розставлені. У Вас, особисто у Вас, я знаю, що Ви принаймні говорили, що дуже глибоко намагалися розкопати цю історію, у Вас уже є чітке пояснення, чітке усвідомлення того, що тоді відбулося?

Олександр Волков: На жаль, ні. Тому що ці звинувачення, які звучали і на мою адресу, і на адресу тодішнього Президента України, вони не отримали ніякого підтвердження і до сьогоднішнього дня. І справа в тому, що Олександр Олександрович Мороз, який тоді зробив оте шоу, дискотєку з тими плівками, кинув усе це діло напризволяще, він зрозумів, що те, що він хтів, не получилося. Він хтів тоді відсторонення Кучми і його команди від вдали, воно не здійснилося. І сьогодні той же Мельниченко звинувачує самого Мороза в тому, що він його використав.

Сергій Рахманін: Ми зараз не про політичний бік справи. Все-таки у Вас є чітке усвідомлення?

Олександр Волков: Я Вам просто розказую, що єдине, що я знав тоді, це я знав саме з плівок Мельниченко про те, що відбувається, і я, і дуже близькі люди до Вас, і я справді хотів допомогти. Навіть там їздили, казали, що, може, він десь там схований, я наймав людей і давав машини, і ми шукали. Що відбулося насправді, я не знаю.

Сергій Рахманін: Але ж у Вас, на відміну від багатьох, була неформальна можливість поговорити з людьми, яких вважали в той чи інший спосіб причетними до цієї справи. Я маю на увазі Литвина, маю на увазі Кравченка. У Вас була така можливість. Можливо, неофіційно Ви самі для себе з’ясували щось. Я не вимагаю від Вас, щоб Ви це сказали вголос.

Олександр Волков: «Ви вимагаєте, щоб я це сказав вголос. Давайте я Вам натяками, отак на пальцях... Я Вам показав».
Олександр Волков: Ви вимагаєте, щоб я це сказав вголос. Давайте я Вам натяками, отак на пальцях... (розвів руками). Я Вам показав.

Сергій Рахманін: Не знаєте. Давайте поговоримо трошки про інше. Ви говорили неодноразово про те, що Ви особисто не вірите у самогубство Юрія Кравченка і навіть з точки зору мисливця пояснювали, чому цього не могло відбутися. Насправді, дуже багато людей, які в це самогубство не вірять. У Вас є припущення, кому було вигідне вбивство Кравченка, якщо припустити, що це все-таки вбивство.

Олександр Волков: Ви знаєте, я дуже добре знав Юру, я з ним спілкувався останні години, коли він був у податковій адміністрації. Я неодноразово приїздив до нього. Його щось хвилювало, це правда. Ми неодноразово сім’ями – і він із жінкою, і я з жінкою – зустрічалися, були у нього дома, він був у нас.

Ніщо не передвіщало біди – це по-перше. По-друге, єдине, що було: його якось, як це сказати, його якось затравили. Весь час його звинувачували, то прокуратура там...

Сергій Рахманін: Зацькували – припустімо, але якщо припускати, що він не застрелився, а вбили, хто найбільше міг бути зацікавлений в цьому?

Олександр Волков: Весь час були розмови в той час, я пам’ятаю, що саме через Кравченка можна вийти на замовників вбивства Гонгадзе, саме через нього, саме через нього. Я думаю, що це далеко не так, я думаю, що Кравченко не давав ніяких вказівок. Я так думаю. Я не знаю, розумієте. Знаючи цю людину, я думаю, він все-таки не давав вказівки, щоб вбити там, щось таке.

Але треба було зупинити цю машину, треба було сказати, що все, немає головного свідка, і на цьому, начебто, поставити крапку в такому вигляді, що далі ця справа вже не буде просуватися. Я думаю, що ті люди, які справді мали якесь відношення до того, що вбили Георгія, вони просто заплутали слід і все вивели на те, що... Вони спочатку підготували всю версію, що всі сліди ведуть до Кравченка і що через нього можна вийти і далі, а потім його прибрали, і на цьому крапка.

Сергій Рахманін: У Вас є відчуття, що цю справу ніколи не буде розкрито, я маю на увазі і справу Гонгадзе, і справу Кравченко?

Олександр Волков: У мене не тільки відчуття, я абсолютно впевнений в цьому.

Сергій Рахманін: А справа щодо отруєння Ющенка?

Олександр Волков: Це взагалі, чесно кажучи, цирк. Я розумію Віктора Андрійовича, він зробив сенсаційну заяву, згідно з цією заявою, я Вам скажу, що ситуація в країні змінилася на його користь. Пам’ятаєте, коли він вийшов на трибуну Верховної Ради і сказав: “Подивіться, що зі мною. Мене отруїла влада”. Крапка. Пам’ятаєте, як воно було? А пройшов час, і вже став Президентом. Так де ж та влада, яка отруїла, хто ж конкретно при владі, хто? Назви ту посадову особу при владі, яка тебе отруїла. І тут – я прийшов, тебе нема, підманула, підвела. Нема такої людини.

Сергій Рахманін: Отруєння було чи не було, з Вашої точки зору?

Олександр Волков: Про це може відповісти тільки сам Віктор Андрійович. Те, що щось відбулось у нього з лицем, це достеменний факт. Але багато причин може бути. А яка причина була тут, я думаю, що повинен він знати.

І те, що він сьогодні, знаєте, отака думка людей, і причому це каже Президент, він повністю нав’язує думку і нашому суспільству, і цим слідчим органам, що: “Мене отруїв Сацюк разом зі Смішко у нього на дачі. Ідіть, арештуйте”. Не можна так робити. Це не дано право І Президенту це робити. Це можуть зробити слідчі органи. А визнати, хто винен, хто не винен, чи Сацюк, чи ще багато прізвищ називалось – це може тільки суд.

Сергій Рахманін: Ви так і не знаєте, де зараз Сацюк знаходиться?

Олександр Волков: Чому не знаю? Це знає і країна, це знає Віктор Андрійович. Він в Росії.

Сергій Рахманін: Ви спілкуєтесь з ним?

Олександр Волков: Так, спілкуюсь.

Сергій Рахманін: А з Бакаєм - ні? І грошей він не віддав?

Олександр Волков: Не віддав, собака.

Сергій Рахманін: Сто тисяч він Вам винен? Гривень чи доларів?

Олександр Волков: Так, сто тисяч, доларів.

Сергій Рахманін: І нема шансів, що віддасть?

Олександр Волков: Та ні, я ж не один такий обдурений, він багатьох пообдурював. Він дуже близький в цьому з Юлею. Та кидає з політичних мотивів, а він кидає з грошей.

Сергій Рахманін: У Вас неоднозначне ставлення було в різні часи і до Януковича, і до Ющенка, і до Тимошенко – до трьох провідних політичних гравців. Я просто продивлявся перед ефіром Ваші інтерв’ю: розбігалися версії, скажімо.

В одному інтерв’ю Ви говорили про те, що Ви підтримували “помаранчевий” Майдан і Ющенка – розчарувалися, але це було – в той час, як Ваша команда на чолі з Юрієм Левенцем працювала у “Регіонів”.

В іншому інтерв’ю Ви говорили про те, що Ви готові були працювати в штабі у Януковича, але Вам відмовили за вказівкою Кучми, і тому там працювали тільки вони. В третьому Ви говорили, що Ви працювали-таки у Ющенка, і Ваші люди працювали у Ющенка. Все-таки де правда, де Ви були, де Ви знаходилися політично?

Олександр Волков: Ви трошки перекручуєте.

Сергій Рахманін: Я не перекручую, я цитую. Я Вам можу показати кожне з інтерв’ю.

Олександр Волков: Я не працював у виборчому штабі Януковича. А команда, наша команда на чолі з Левенцем, безумовно, помагала йому.

Сергій Рахманін: Ви підтримували інтуїтивно, по-людськи кого з двох кандидатів на той момент – Януковича чи Ющенка? На чиєму Ви були боці як виборець, як політик, як громадянин?

Олександр Волков: В той момент я був на боці Ющенка, я допомагав саме Ющенку стати Президентом. І допомагав Тимошенко стати прем’єром. І працював, і однозначно працював в їх команді.

Сергій Рахманін: А звідки тоді взялася фраза, що Вам заборонили працювати у штабі Януковича через вказівку Кучми? Чи Ви там як шпигун хотіли працювати?

Олександр Волков: Ні, це мені передали в близькому оточенні. Ну, Ви знаєте, я політик, я політичний технолог...

Сергій Рахманін: Я розумію. Але якби такої вказівки не було, Ви працювали б в штабі Януковича?

Олександр Волков: Не знаю.

Сергій Рахманін: Не збігається.

Олександр Волков: На той час, безумовно, Янукович мені був ближчий...

Сергій Рахманін: Але підтримали Ви Ющенка.

Олександр Волков: Але за рік до виборів я сказав, що Янукович ніколи не стане Президентом. В інтерв’ю називались дві гирі на ногах Януковича: це на одній нозі був Медведчук, на іншій нозі – Леонід Данилович. Я тоді сказав, що якщо ці дві людини підтримають Януковича, то навряд чи він зможе перемогти, то шансів на те, що він виграє Президентські вибори у нього немає. А люди з оточення Януковича сказали: “Медведчуку не сподобалося твоє інтерв’ю”. І він, в зв’язку з тим, що він дуже сильно допомагав Януковичу на тих виборах, він сказав, що Волкова до виборчої кампанії не залучати.

Сергій Рахманін: Добігає до кінця програма. У нас залишився час на останнє питання. Кожен політик у певний момент з’ясовує сам для себе, що колись він припустився помилки, яка суттєво, докорінно змінила його життя не в кращий бік. Він намагається з’ясувати сам для себе, коли це відбулося і чи можна було це якось змінити, виправити. У Вас була така помилка, яку б Вам хотілося виправити, яку б Ви не зробили, якби час відкрутити назад?

Олександр Волков: Була. І не одна, а дві. Перша помилка була, коли я привів Віктора Ющенка до Леоніда Даниловича Кучми і запропонував цю людину на посаду прем’єр-міністра, і запропонував через нашу фракцію, фракцію “Відродження регіонів”, яка тоді була найпотужнішою фракцією в парламенті, цю кандидатуру парламенту. І ми тоді проголосували і підтримали його.

Друга помилка моя була тоді, це було на дачі пана Третьякова, де тоді Ющенко проживав, тоді Ющенко в моїй присутності дав слово Юлії Володимирівні, що якщо він переможе на президентських виборах, він внесе її кандидатуру на посаду прем’єр-міністра. І коли він відмовився це робити у січні, пам’ятаєте, 2005 року, то тоді саме я настояв на тому, щоб це відбулося. Я йому сказав: “Віктор Андрійович, ти мужик, ти сказав – треба робити. Не треба зраджувати своїх друзів і не треба зраджувати Майдан”. Якби я знав, що буде з Україною від першого призначення і від другого призначення, я б ніколи цього не зробив. Каюсь.

Сергій Рахманін: На цій не дуже бадьорій ноті ми завершуємо нашу програму.

************************************************************************* БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

Волков Олександр Михайлович

Народився 30 квітня 1948 року в Києві.

Свою трудову біографію розпочав у 16 років із посади слюсаря-ремонтника.

1970 року був призваний до армії.

Має дві вищі освіти: 1972 року закінчив технологічний факультет Київського торгово-економічного інституту, 2002 року – Академію державної податкової служби, юридичний факультет.

Кандидат політичних наук. Кандидатська на тему: «Роль і місце політичних ідеологій у суспільствах перехідного типу. Політичний аналіз».

Із 1989 до 1991 – голова виробничого кооперативу «Декор».

Із 1992 по 1994 – президент телекомпанії «Гравіс».

Із липня 1994 до вересня 1998 – помічник Президента України.

Із 1993 по 1994 – член Ради виробників та підприємців при Прем’єр-міністрі України.

Із вересня 1998 року – депутат Верховної Ради України від одного з округів на Чернігівщині. Позаштатний радник Президента України.

Депутат Верховної Ради 3 та 4 скликань. Був головою фракції «Демократичний союз». У грудні 2001 року склав із себе повноваження голови партії. На парламентських виборах 2002 року балотувався і переміг у тому ж окрузі на Чернігівщині від блоку «Демпартія – Демсоюз».

На сьогодні – президент Інституту політичного аналізу та соціального прогнозу, безпартійний. Лідер блоку «КУЧМА», що розшифровується як «Конституція – Україна – Честь – Мир – Антифашизм».

Одружений, має трьох доньок – Ніну, Олександру і Діану.

Хобі – полювання, рибалка.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG