Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 19:03

Право слова: чи дотримується в Україні свобода слова?


/images/photo/small_arrow_blue.gif    ДОВІДКА: Програми партій – свобода слова --> /article/2007/9/28A1EF55-592F-472E-85FB-F766922B17E1.html /images/photo/small_arrow_blue.gif    ФОТОГАЛЕРЕЯ. Cвобода слова в Україні --> javascript:OpenWin( Надія Шерстюк, Олександр Лащенко Минуло сім років після зникнення українського журналіста Георгія Гонгадзе. Георгій Гонгадзе, Вадим Бойко, Ігор Александров... У незалежній Україні, за даними різних правозахисних організацій, були вбиті або трагічно загинули 40 журналістів. І практично у всіх випадках замовників, організаторів убивств так і не виявили, всупереч численним обіцянкам президентів, прем’єрів, генпрокурорів. На лаві підсудних опинялися тільки виконавці злочинів проти журналістів, і то дуже рідко. Становище не змінилося і в останні роки. Наскільки захищені зараз українські журналісти під час виконання своїх професійних обов’язків? Наскільки об’єктивну і повну інформаційну картину отримує українське суспільство?

ГЛАС НАРОДУ:
Що для вас означає свобода слова? (мікрофон Радіо Свобода на вулицях Луганська)
Петро Валентинович:
- Для мене це порожні слова, які не підкріплюються справами.
Світлана:
- В нашій країні свобода слова. Ну і що? Що з того, що ми говоримо? Хтось до цього прислухався?
Сергій Яковенко:
- Що хотів - те і сказав. Це і є свобода слова!
Аня:
- Кожен повинен висловити свою думку. Ми маємо знати, що після цього нам нічого не буде.
Сергій Володимирович:
- У мене дома вчора було пограбування. Влетіли в дім, захопили дітей у заручники. Я знаю, хто це зробив, але не можу сказати - бо це посадовці. От вам і свобода слова!


СПРАВА ГОНГАДЗЕ ТРИВАЛІСТЮ У 7 РОКІВ

Розслідування Генпрокуратурою України справи Георгія Гонгадзе “абсолютно не просувається”, заявила вдова загиблого журналіста Мирослава Гонгадзе в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода. При цьому вона стверджує – розслідування гальмується через багато причин: “Я не вірю нікому і нічому. Я роблю те, що можу робити в ці справі. Я все ж таки сподіваюсь, що міжнародна спільнота не залишить цю справу аж до її завершення”.
Мирослава Гонгадзе: “Відсутність достатньої політичної волі для цього розслідування. Є певні підводні камені в самій прокуратурі, які, можливо, зацікавлені в дискредитації керівництва країни”.


У вбивстві журналіста звинувачують трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження і кримінальної розвідки МВС. За ці сім років, що минули після загибелі Георгія, пролунало багато коментарів і заяв з приводу цієї справи. Одна з них належить Президенту Віктору Ющенку: “У нас сьогодні є підстави стверджувати, що вбивство Гії Гонгазде розкрито”.

Більшість оглядачів констатує – свободи слова в Україні стало більше, ніж, наприклад, при Президентові Кучмі. А чи неможливе повторення в сучасній Україні того, що сталося з Гонгадзе, Александровим, Бойком? Відповідає медіаексперт, шеф-редактор журналу «Телекритика», Наталія Лігачова: “Важко собі уявити, щоб хтось при владі міг би говорити у такому тоні про журналістів, як це було за часів Кучми. Віддавати якісь накази про напад на журналістів. Але на регіональному рівні для захисту журналістів влада не зробила перепон”.

“СМЕРТЬ ПОЛІТКОВСЬКОЇ – ВЕРХІВКА АЙСБЕРГУ...”

Росія -- Демонстрації у Москві після вбивства Анни Політковської, жовтень 2006 р. (архів)
(epa)
У сусідній Росії, починаючи від 1992 року загинули 220 журналістів. Менш, ніж через місяць, 7-го жовтня, мине рік після одного з найбільш резонансних таких убивств журналістів – загибелі Анни Політковської. Будь-який російський журналіст, що займається розслідуваннями складних тем, наражається на проблеми, зазначає московський кореспондент Радіо Свобода Віталій Портников: “Смерть – це лише верхівка айсбергу, яка демонструє, наскільки складно сьогодні в Росії займатися професійною журналістикою – журналістикою розслідувань, журналістикою, яка дозволяє говорити про корумпованість влади”.

Нині в Україні бракує розуміння того, що свобода слова, чесна, неупереджена інформація потрібна суспільству, вважає фоторепортер Міла Тішаєва. За її спостереженнями, люди, у тому числі чиновники навчилися говорити, але досі бояться потрапити в об’єктив, бути об’єктом уваги журналістів: “Фото – це пряме документальне підтвердження. За роки радянського режиму у людей склалося уявлення, що фотографувати можна лише те, що добре. Є страх перед фотокамерою у всіх – від прибиральниці і до політиків”.

СВОБОДА СЛОВА – ЦЕ ЛИШЕ НАЗВА ТЕЛЕПРОГРАМИ?

Партія Регіонів перед виборами заявляє: «Ми захищаємо свободу слова і поширення інформації». Однак ворогом преси № 2 за рейтингом ІМІ та Незалежної медіа-профспілки було визнано регіонала Калашникова за побиття журналістів СТБ. Щоправда, у новий виборчий список Партії регіонів його не внесли. Водночас із самої партії не виключили. Якщо справді виборець бажає мати повну, об’єктивну інформацію про події у країні, тоді все залежить від нього. Просто слід відсіювати на виборах тих діячів, котрі тиснуть, маніпулюють, не поважають журналістів, зазначає ведучий “5-го каналу” Роман Чайка: “Скільки не було критики з боку журналістів на найзакритіших політиків – це не допомагає. Максимум , що можемо зробити – це раз на рік оприлюднити список ворогів преси”.

Опоненти Партії регіонів – Блок Юлії Тимошенко - єдина серед парламентських сил 5 скликання обіцяє створити заради розвитку свободи слова «якісне суспільне телебачення та радіомовлення». Член виборчого спису БЮТ, відомий телеведучий, а нині політик – Андрій Шевченко - вже намагався два роки тому втілити на українському телебаченні громадське мовлення. Зрештою це йому так і не вдалося зробити. Пояснює Андрій Шевченко: “У нас досі немає суспільного телебачення з тієї ж причини, з якої у нас досі не пройшла пенсійна реформа, досі залишаються совкові жеки... Суспільне мовлення – це не лише журналістські стандарти, це також незалежна система управління, система громадського контролю за продуктом, незалежність фінансування. Жодних з трьох речей немає”.

На тлі меншої передвиборчої уваги політиків до проблем свободи слова, в Україні дуже популярними є телевізійні суспільно-політичні ток-шоу. За рейтингами вони змагаються із найвідомішими серіалами. Чи не підміняє при цьому видовище, риторика справжню свободу слова? Ведучий ток-шоу “Свобода слова” на телеканалі ICTV Андрій Куликов з цим категорично не погоджується: “Свобода слова, на мою думку, існує. Ринок ЗМІ потерпає від того, що він надмірно роздутий. Коли на деяких каналах представлено по одній, по дві точки зору”.

Аудіозапис програми. Перша частина:

Аудіозапис програми. Друга частина:

XS
SM
MD
LG