До Другої світової війни Берлін був потужним інтелектуальним єврейським центром Європи, у роки Голокосту кількість німецьких євреїв зменшилась із понад 173 тисяч до 6 з половиною тисяч осіб. У часи існування Німецької Демократичної Республіки кількість єврейської громади у східному Берліні не перевищувала 20 тисяч людей. Але 18 років тому Берлінський мур було знищено, і Німеччина перетворилась на «землю обіцяну» для сотень тисяч євреїв та їхніх неєврейських родин із республік колишнього Радянського Союзу.
Саме вони нині становлять «кістяк» єврейської громади Берліну, але вони не є носіями єврейської культурної традиції і не воліють інтегруватись у німецьку культурну традицію, стверджує Уолтер Гомолка, професор Потсдамського університету.
Уолтер Гомолка: «Законодавство колишнього НДР у сфері міграційної політики діяло ще певний час після об‘єднання Німеччини, воно і відкрило двері російськомовним іммігрантам з Радянського Союзу. Цим можна пояснити велику кількість прибульців із колишнього СРСР, але це не єдине пояснення. Я думаю, ці люди добре розуміли, що у Німеччині ніхто не заперечуватиме проти збільшення єврейської громади, враховуючи складну демографічну ситуацію у ній».
У синагозі та єврейських центрах чути найчастіше російську мову
Правник з Американського єврейського Центру у Берліні Сергій Лагудинський зазначив: «Німеччина не стала ухвалювати модерні закони, які б змінили її міграційну політику, окреслили б чітко її особливості. Ця політична сфера ніколи не дискутувалась, вона не відома широкому загалові. Базується вона фактично на законах початку 1980-х років, які регулюють міграцію біженців із В‘єтнаму. Німці їх просто пристосували до мігрантів єврейського походження».
Тож у Берліні у синагозі та єврейських центрах чути найчастіше російську мову. Дехто з іммігрантів, живучи по 10 і більше років у Німеччині, досі не засвоїв німецької. Як розповів про себе рабин Хаїм Розваський, котрий емігрував із Білорусі 7 років тому, «ласкаво просимо» своїм колишнім «братам по Радянському Союзу» він говорить російською мовою.
Саме вони нині становлять «кістяк» єврейської громади Берліну, але вони не є носіями єврейської культурної традиції і не воліють інтегруватись у німецьку культурну традицію, стверджує Уолтер Гомолка, професор Потсдамського університету.
Уолтер Гомолка: «Законодавство колишнього НДР у сфері міграційної політики діяло ще певний час після об‘єднання Німеччини, воно і відкрило двері російськомовним іммігрантам з Радянського Союзу. Цим можна пояснити велику кількість прибульців із колишнього СРСР, але це не єдине пояснення. Я думаю, ці люди добре розуміли, що у Німеччині ніхто не заперечуватиме проти збільшення єврейської громади, враховуючи складну демографічну ситуацію у ній».
У синагозі та єврейських центрах чути найчастіше російську мову
Правник з Американського єврейського Центру у Берліні Сергій Лагудинський зазначив: «Німеччина не стала ухвалювати модерні закони, які б змінили її міграційну політику, окреслили б чітко її особливості. Ця політична сфера ніколи не дискутувалась, вона не відома широкому загалові. Базується вона фактично на законах початку 1980-х років, які регулюють міграцію біженців із В‘єтнаму. Німці їх просто пристосували до мігрантів єврейського походження».
Тож у Берліні у синагозі та єврейських центрах чути найчастіше російську мову. Дехто з іммігрантів, живучи по 10 і більше років у Німеччині, досі не засвоїв німецької. Як розповів про себе рабин Хаїм Розваський, котрий емігрував із Білорусі 7 років тому, «ласкаво просимо» своїм колишнім «братам по Радянському Союзу» він говорить російською мовою.