Ганна Перевертіла працює сумлінно,
бомжам з нею не потягатися«Приходять до мене у селищну раду. І я їм вказівки роблю: кого куди – кому дороги мести, кому ями копати. У мене зранку обсяг роботи визначений, я їх розставляю по місцях, і все. Крім того, у мене є робітники, які постійно закріплені за вулицями та дворами».
Ще у Раді розказали, що деякі з бомжів стали на шлях виправлення. Замість життя в теплотрасах знімають квартири, бо ж зарплата пристойна – 800-900 гривень. Дехто навіть поступив до вузів, і викладачі навіть не здогадуються про безпритульне минуле студентів.
Вулиці селища насправді чисті й охайні. Але замість бомжів на вулиці Леніна прибиралась літня жінка в помаранчевому жилеті, Ганна Перевертіна, 79 років. Вона працює з шостої ранку до п’яти вечора та отримує на місяць близько 400 гривень. Каже, що це – не мало, ба навіть – нормально. Про колег без визначеного місця проживання жінка чула, і порадила, де їх шукати:
«Ну от, біля селищної ради замітають… Троє там та ще двоє на дорогах прибираються. Стараються, але, зрозуміло, не так як я».
Гізеля Баклан починає наводити
чистоту о пів на третю ночі«Ну що, встаю пів на третю ночі, центральна вулиця – моя. До «М’ясо-Молоко» – знаєте? Туди – теж моє. Можете іти перевірити – там чистота, хоч яєчком коти. Потім пішла додому, чаю попила і оп’ять ходжу, оп’ять бумажки збираю, щоб не було ніде нічого. І так до пів четвертої. 350 гривень платять – більше нема».
Отже, де ж поділися бомжи з зарплатою в 180 доларів? За словами двірнички, бомжи дійсно іноді беруть до рук віники та лопати, але – епізодично.
«То так –сміття прибрав, пішов до Дегтяря, той йому п’ятьорку дав, вони сіли в парку та п’ють. То не робота.»
Голова селищної ради Володимир Струк у телефонній розмові пообіцяв гуртожиток для безпритульних зробити. Проте, відсутність бомжів на вулицях не заперечує факту – вулиці Ювілейного по незвичному чисті й охайні.