Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 18:05

«Ми українці, а українською діти не говорять»


Наталка Кудрик Рим, 24 вересня 2007 (RadioSvoboda.Ua) — Українські недільні школи за кордоном починають новий навчальний рік. В Італії, де проживає близько 600 тисяч українських іммігрантів, офіційно таких шкіл налічується три: у Римі, Неаполі та Пескарі. Щороку їх відвідують кілька десятків учнів. Але нинішньої осені для дітей шкільного віку з’явилася нова можливість почати навчання у Міжнародній українській школі, котра видаватиме документ про освіту.


Італійське відділення Міжнародної української школи для початку вирішили відкрити у Римі. Якщо справа просуватиметься вдало, подібні осередки з’являться і в інших містах Італії. Так пояснила Радіо Свобода додатковий радник Римської мерії Тетяна Кузик. Школа, створена при Міністерстві освіти України, розрахована для дітей, які тимчасово перебувають з батьками за кордоном.

Заклад працюватиме за дистанційною формою навчання з використанням мережі Інтернет. Основні вчителі школи-онлайн перебувають у Києві, а в Римі на місці вихованцям допомагатимуть українські вчителі-асистенти. Тетяна Кузик зазначила:

«Ми розробили програму навчального процесу, коли учні відвідують школу три рази на тиждень. Дві години діти навчаються, і третя година для того, щоб вони мали можливість отримати інформацію і вислати її через Інтернет. Це безкоштовне навчання».

Римське відділення Міжнародної української школи запрацює наприкінці жовтня. Перша експериментальна група складатиметься з 15 учнів. А взагалі лише в італійській столиці українських дітей шкільного віку налічується близько 200. Випускники міжнародної школи після іспитів отримають атестат про освіту. З цим документом потім можна продовжувати навчання в Україні.

Це одна з основних переваг нової централізованої школи. Як відомо, недільні навчальні заклади подібних документів не видають. Та й спеціальних програм для недільних шкіл в Італії не існує. Їх розробляють самі вчителі за допомогою батьків-ентузіастів. Говорить вчителька Римської недільної школи Мирослава Горбенко:

«Перше заняття у нас — це катехізис, друге — народознавчі студії, які об’єднують вивчення української мови і літератури, історію України та хореографію. Не можу сказати, що це є традиційна школа з уроками».

Недільні навчальні заклади існують за підтримки Української Греко-католицької церкви, місцевої влади та завдяки добродійним внескам батьків. Працівники цих шкіл нарікають на мінімальну увагу з боку київського Міністерства освіти.

Щодо створення Міжнародної української Інтернет-школи існують суперечливі відгуки. Організаторка недільної школи у Неаполі Олександра Фарима бачить у цій справі великий позитив:

«Не виключено, що багато іммігрантів повернуться в Україну. І хотілося б, звичайно, щоб наші діти мали також український атестат». Для інших важко зрозуміти, якою буде ефективність дистанційного навчання через Інтернет.

Нині і батьки, і вчителі наголошують, що надто мало вихованців відвідують недільні школи. У Римі цього року записалося близько 10 дітей підліткового віку. Мама однієї учениці, пані Галина, відверто розповідає, що дітям важко поєднувати навчання в італійській школі і щонеділі зранку діставатися на околицю міста для народознавчих уроків. Однак ця мама всю відповідальність покладає саме на батьків:

«Тому і дітей мало у школі. На жаль, не всі наші батьки розуміють, що це є важливо і нехтують тим, що ми українці, а українською діти не вміють говорити».
XS
SM
MD
LG