Посольство на кожних виборах бачить, що створюються черги. Якщо уявити, що хтось ще хотів би подивитися на цю агітацію, тоді я не знаю, скільки б людям довелось стояти в черзі. Сподіватись, що хтось, наприклад, із Мазовецького регіону чи, як сказати, Варшавської області під’їде читати окремо ці оголошення, було б смішно. З прикрістю треба сказати, що робота консульства України якось так організована, що вічно стоять черги біля того консульства. Українець, стоячи біля українського консульства, почувається так само нещасним, як він дуже часто почувається в Україні.
Польські політики завжди агітують польську діаспору у світі брати участь у виборах. Чи те саме можна сказати про українських політичних лідерів?
На жаль, українські політики, особливо ті, хто готував новий закон про вибори, зовсім інакше дивляться на еміграцію, ніж, наприклад, польські політики. Це видно із таких абсурдних рішень, як зокрема відсутність можливості голосувати тим, хто вернеться з-за кордону в три останні дні перед виборами. Я вважаю це абсурдним позбавленням українців права голосувати. З другого боку, є якесь таке відкрите намагання відрізати українців, які опинились за західним кордоном, від урн до голосування. При тому, що українці, які опинилися за східним кордоном, не позбавлені такого права. Українцям за західним кордоном все ж таки треба показати, що вони є силою, з якою хоче уряд чи не хоче, незалежно від кольорів, повинен рахуватись.
Чи, на Вашу думку, можна очікувати, що зміниться ставлення України до заробітчан ?
Перед виборми всі про них згадують. Виникають дискусії, скільки їх є: 5 мільйонів чи мільйон. Повинні всі розуміти: тут за кордоном є величезна маса українців, які лишили родини в Україні не лише заради того, щоб утекти від поганої стуації в державі. Навпаки, щоб поїхати кудись, заробити, щоб підтримати тих, хто залишився в Україні.