Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 13:02

Анна Політковська. Ті, кому вона допомагала, її пам’ятають.


Богдана Костюк RadioSvoboda.Ua (Київ, 3 – 4 жовтня): Рік тому у під’їзді житлового будинку, де мешкала, було вбито відому російську журналістку Анну Політковську. Колеги називали її «людиною, яка відкрила правду про чеченську війну»; чеченці – «справжньою журналісткою, яка закликала до справедливості». Анна Політковська їздила до Чечні, зустрічалась з матерями, сестрами і жінками тих, чиї сини, брати і чоловіки стали жертвами цієї страшної війни. Чимало з них зникли безвісти, часто внаслідок чисток, що їх проводили на території Чечні російські спецслужби і федеральні війська.

Обкладинка книги Анни Політковської "Російський щоденник"
40-річна Лариса Асхарова приїхала у Страсбург, щоб через європейський суд з прав людини з’ясувати долю свого чоловіка Юсупа, якого 18 травня 2001 року вивели з дому російські солдати. Лариса згадує: «Того ранку нас розбудили важкі удари по дверях. Я зрозуміла, що то аж ніяк не дружній візит, і побігла відчиняти зі словами «зачекайте, відкриваю!». То були солдати, вони вдерлись у хату, кинули мене до стінки і з автоматами у руках рвонули до спальні. Ні слова не сказавши, схопили мого чоловіка, надягли на нього наручники, вдарили, кинули на підлогу, спитали ім’я і витягли геть з дому».

Лариса та Юсуп виростали разом і вчились у школі у селищі Сержен-юрт, покохали одне одного ще у підлітковому віці, тож селяни їх називали Ромео і Джульєтта. Одружились і потроху зажили спокійним життям, мали родину, дім, роботу, друзів. А того травневого дня для Лариси усе скінчилось, і не тільки для неї однієї: солдати забрали тоді дев’ятьох чоловіків із села, тіла шістьох з них того ж вечора знайшли при дорозі зі слідами від тортур.

Оберігала інших, але себе не вберегла

У ті дні, каже Лариса Асхарова, такі випадки були типовими для Чечні. Упродовж уже шести років вона шукає свого чоловіка. Спершу боялась звертатись до представників влади із правдивою розповіддю про те, що сталось, але зустріч з Анною Політковською змінила її погляди: «Я була в розпачі і не уявляла, що маю робити. Але потім зустріла Анну Політковську: вона мені сказала, що якщо я не розповім правду про себе, мені ніхто не допоможе. Вона була дуже людяна. Вона добре розуміла людську психологію. Вона знала, як спілкуватися з людьми, котрі перебувають у смутку, які переживають трагедію. Бідна, себе вона не вберегла».

Тамара Абдурахманова, дякуючи Анні Політковській, знайшла свого сина, Ізнаура Далаєва, якого схопили російські солдати у Грозному: «Солдати сказали, що мій син загинув. Але вони не віддадуть його тіла, допоки ми не знайдемо їм зброю. «Що ви таке кажете, звідки вам стара жінка буде зброю діставати?» – питає їх Політковська. Бо ж вона знала, як ті речі відбуваються. Вона сказала, що допоможе мені шукати сина. Тож ми почали його шукати, хоч я його подумки уже поховала. І вона його знайшла! Далеко від домівки, в ізоляційній зоні у Чернокозово! І я дякую спершу Богові, а тоді Політковській, за те, що вони повернули мені мого синочка живим».

У Чечні тисячі людей пропали безвісти

Але другий син Тамари Абдурахманової так і не повернувся додому – зник без сліду. Ізнаур досі здригається, згадуючи жахливі три місяці, проведені в ізоляційній зоні – у старій будівлі колишнього інституту, де його піддавали тортурам. Ізнаур переконаний, що ніколи б не повернувся додому, якби А. Політковська не почала пошуки, не почала всюди писати.

Російські правозахисні організації стверджують, що після початку Росією чеченської кампанії 1999 р., у Чечні вважаються такими, що пропали безвісти, 3 - 5 тисяч осіб, з них більшості, найімовірніше, немає у живих. Збільшується кількість людей, подібних до Лариси Асхарової, котрі звертаються до міжнародних правових інституцій для поширення правди про дії російських федералів на Північному Кавказі. Правовій системі Росії не вірить ніхто.

Сама Анна Політковська свої враження від останнього візиту до Чечні висловила такими словами: «Це територія, де головна ідеологія – ненависть людей одне до одного. І тому щодня у кожному населеному пункті Чечні відбувається похорон. Кожен із загиблих або убитий, або помер внаслідок тортур, або загинув під обстрілом. Але і це не найбільша трагедія. Найтрагічніше те, що в підсумки від людини, від особистості не залишається нічого».

Матеріали до теми:

ФОТОГАЛЕРЕЯ: Пам’яті Анни Політковської

Жертви міліцейського побиття в Благовещенську згадують: «Вона жила виключно для інших людей» Для тих, хто знав її, вона була «жінкою, яка завжди діяла згідно зі своїми переконаннями» Українська сторінка «Російського щоденника» Анни Політковської Для жертв «Норд Осту» Анна була стіною

Архівні матеріали Радіо Свобода:

• У світі вшанували пам’ять Анни Політковської. • У 20 країнах світу вшанують пам’ять Ганни Політковської. • ПАРЄ закликала країни Європи краще захищати журналістів. • Чеченці про Анну Політковську. • Меркель закликала Путіна розслідувати вбивство Анни Політковської. • Оглядач "Новой газеты" Вячеслав Ізмайлов: "Ми розглядаємо чотири версії вбивства Анни Політковської". • Відома російська журналістка Анна Політковська на час її вбивства готувала статтю про тортури в Чечні.
XS
SM
MD
LG