Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 00:21

Жертви міліцейського побиття в Благовещенську згадують: «Вона жила виключно для інших людей»


Кирило Булкін У грудні 2004 в Благовещенську (Башкортостан) та його околицях міліція здійснила так звану «спецоперацію». Сотні людей, переважно молодь, без жодної причини були жорстоко побиті. Анна Політковська виїхала в Благовещенськ, щоб висвітлити ці події для «Нової газети». Рік після вбивства Політковської мешканці Башкортостану поділилися з Радіо Свобода своїми спогадами про журналістку.

Росія -- мітинг пам''яті Анни Політковської, 30 серпня 2006 р.
За офіційними даними, під час операції в Благовещенську було побито й покалічено 334 особи.

Розповідаючи про ці події, «Нова газета» писала: «Це маленьке башкирське місто стало ареною жорстокого побиття. За даними громадянських активістів, було затримано близько тисячі людей; багато з них були побиті працівниками ОМОНу Уфи. Місто живе в страху. Багато жертв, боячись наслідків, не розповідають про жорстокість міліції».

Увага преси до подій в Благовещенську була величезною. До маленького міста, що в 30 хвилинах їзди від столиці республіки Уфи, приїхали представники багатьох відомих російських та міжнародних організацій та видань.

Однак жертви побиття, як от мешканка Благовещенська Тетяна Зелененко, кажуть, що вони згадують Політковську з особливою вдячністю: «Тут було багато журналістів, однак, звісно, ми пам’ятаємо її. По-перше, вона була такою щирою. Ми говорили про її родину. Це сталося випадково. Ми навіть не мали гадки, що з нами така велика особистість. Ми, звісно, знали, що вона посідає особливе місце, що уряд її трохи боїться. Ми знали це. Однак лише набагато пізніше ми справді зрозуміли, яка це була людина».

«Ми з нею просто розмовляли...»

Журналістка з Благовещенська Оксана Асєєва допомагала Політковській збирати матеріали, однак вона швидко переконалася, що Анна добула набагато більше фактів, ніж місцеві журналісти: «Коли я прочитала публікації Анни Політковської, я побачила в них речі, яких ми тут не могли знайти самі. Вона провела власне незалежне розслідування».

Син мешканки Благовещенська Галини Бобрової був жорстоко побитий міліцією. Тими днями їй було дуже важко спілкуватися з пресою, однак Політковська допомогла їй: «Вона не була для мене журналісткою. Смішно, що я навіть не читала її публікацій. Її тут не друкували, це було заборонено. Навіть зараз їх тут практично немає. Вона з’явилася поряд зі мною, коли я відчувала майже безнадію. Моя душа була в такому стані, що коли б хтось поставив переді мною склянку отрути, я б її випила. Ми просто розмовляли. Ми ніколи більше не бачились. Я зрозуміла, що я маю жити, маю жити за будь-яких обставин».

Влада Башкортостану ставилась до кореспондентки «Нової газети» протилежним чином. Благовещенська журналістка Вероніка Шахова згадує, що за Політковською постійно стежили якісь люди в авті з тонованим склом: «Вона спокійно ставилася до цього. Можливо, в неї була якась напруга всередині, однак вона жартувала й говорила про це з іронією. Одного разу вона мала їхати в сусідній район, і наш співробітник проводжав її до її авта. І одразу ж її почала супроводжувати інша машина. Коли вона повернулась, то сказала: «Нащо я витрачаю гроші на таксі? Яка різниця, вони ж усе одно супроводжують мене, то могли б запросити як джентльмени й підвезти». Тож вона дивилася на це зі здоровим гумором, навіть якщо відчувала якусь напругу всередині».

Її переконання зробили її правозахисником

Майже всі, з ким спілкувалася Політковська під час своєї поїздки в Благовещенськ, відзначають її особливу манеру спілкування. Ось що каже Галина Боброва: «Вийшло так, що протягом понад двох з половиною годин вона поставила мені всього два чи три запитання. І я примудрилася, хоча я досить закрита людина, розповісти їй не лише про все своє життя, але й про життя нашого маленького провінційного міста. — Ви колись були в церкві? — Так. — Ви були на сповіді? — Ні, на сповіді ніколи не був. — Знаєте, є деякі священики, які мають такий підхід до вас, що ви розповісте їм все. Або буває так, що ви йдете до церкви, бачите людину, намагаєтесь заговорити з нею — і не можете. У мене було відчуття, коли я вийшла від неї, що я сповідалась комусь, кому могла розповісти геть усе».

Колега Політковської Вероніка Шахова впевнена, що Політковська була набагато більше, ніж просто журналісткою: «Її особисті переконання зробили її правозахисником. Права людини – це щось святе. Вона була готова допомогти будь-де, будь-коли. Мене звільнили з роботи в моїй газеті. Було вже доволі пізно. Вона зателефонувала. Вона була справді дуже засмучена: «Вероніка, я дізналася, що сталося. Дозволь мені приїхати. Я дістану квитки, я приїду, я просто підтримаю тебе. Коли щось таке трапляється, ми маємо щось робити». Вона могла навіть не питати. Гадаю, що вона завжди жила для інших. Саме так – не для себе, але для інших людей».

Шаховій дали зрозуміти, що її звільнили з газети не лише через її публікації про побиття мешканців Благовещенська, але й через її співпрацю з Політковською.

Матеріали до теми:

ФОТОГАЛЕРЕЯ: Пам’яті Анни Політковської

• Для тих, хто знав її, вона була «жінкою, яка завжди діяла згідно зі своїми переконаннями» • Українська сторінка «Російського щоденника» Анни Політковської • Для жертв «Норд Осту» Анна була стіною

Архівні матеріали Радіо Свобода:

• У світі вшанували пам’ять Анни Політковської. • У 20 країнах світу вшанують пам’ять Ганни Політковської. • ПАРЄ закликала країни Європи краще захищати журналістів. • Чеченці про Анну Політковську. • Меркель закликала Путіна розслідувати вбивство Анни Політковської. • Оглядач "Новой газеты" Вячеслав Ізмайлов: "Ми розглядаємо чотири версії вбивства Анни Політковської". • Відома російська журналістка Анна Політковська на час її вбивства готувала статтю про тортури в Чечні.
XS
SM
MD
LG