Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 01:58

«Шрьодер не має рації, коли називає Путіна кришталево чистим демократом»


Наталія Вікуліна Брюссель, 8 жовтня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Колишній канцлер Німеччини Ґергард Шрьодер не має рацію, коли називає російського президента Владіміра Путіна «кришталево чистим демократом», Росія, безсумнівно, все дальше відходить від демократичних стандартів Ради Європи. Про це Радіо Свобода заявив заступник голови Комітету Європарламенту у закордонних справах, німецький євродепутат від фракції християнських демократів і європейських демократів Міхаель Ґалер.

Міхаель Ґалер
М.Ґ.: Я б сказав, що коли Шрьодер відгукнувся про пана Путіна як про кришталево чистого демократа, він тоді не мав рації. Нині це навіть більш очевидно, якщо подивитися, як російський президент за роки правління встановив мережу своїх послідовників і як він примусив державні структури підкорятися його волі. То я б високо оцінив, якби Шрьодер відмовився від своїх слів про кришталево чистого демократа і визнав, що це була помилка. Визнати це було б чесно.

Р.С.: У вересні Шрьодер презентував російське видання своїх мемуарів. На презентації він закликав Європу підтримувати Росію. Чи взагалі є прийнятною ситуація, що колишній німецький канцлер лобіює інтереси Москви і до того ж очолює раду директорів компанії-оператора Північно-Європейського газопроводу, який будують між Росією і Німеччиною по дну Балтійського моря?

М.Ґ.: Насамперед скажу так: це, звичайно, трохи дивно, що колишній голова німецького уряду фактично отримує зарплату від майже державної компанії Росії. Це дивно, але це його особисте рішення. Однак на нинішній його посаді я б радше утримався від того, щоб давати поради щодо нинішньої відповідальності в політиці з Росією.

Р.С.: Як німець, що Ви можете сказати про те, як ставляться в німецькому суспільстві до Шрьодера і його відносин з Росією?

М.Ґ.: Я думаю, що люди з широкого загалу, якщо взагалі цим цікавляться, трошки хитають головою, особливо коли вони усвідомлюють, як загальна політична ситуація розвивається в Росії. Росія перебуває на шляху не до більшої демократії, а на шляху до дуже автократичної держави, з’являється більше і більше подібностей до старого Радянського Союзу – у різних галузях політики, медіа, економіки. Тож це стає, я б сказав, дедалі більш сумнівним, що колишній німецький канцлер має одержувати зарплату в такій російській компанії.

Р.С.: Чи Ви пригадуєте якісь інші історії, коли колишні лідери країн ЄС починали підтримувати інші країни, показуючи себе політично упередженими?

М.Ґ.: Я знаю, що колишній естонський прем’єр-міністр Март Лаар надає поради пану Саакашвілі в Грузії. Це, можливо, свого роду солідарність, яка витікає зі спільного минулого, спільної долі. Я б дуже активно на цьому не наполягав, але це трохи інша історія у порівнянні з відносинами Шрьодера і Москви. Я думаю, що ми, німці, повинні вивчити уроки історії. І один з уроків це те, що ми маємо бути дуже обережними як велика країна в центрі Європи, коли спілкуємося з іншою великою країною на Сході, яка не є демократичною чи яка принаймні сприймається як потенційна загроза для наших сусідів, розташованих між нами. Країни між Німеччиною та Росією ніколи не повинні у майбутньому потрапити до сірої зони, до буферної зони. Ця ситуація завжди була потенціалом для конфлікту. Тож це добре, що нинішні країни ЄС входять і до ЄС, і до НАТО, таким чином це, так би мовити, очищає цю зону, щоб усі її країни були демократичними і стабільними.

Р.С.: Чи Ви можете сказати, що Шрьодер є найбільшим прихильником Росії у ЄС?

М.Ґ.: Він більше не є активною політичною фігурою. Я б також не перебільшував його роль. Я маю на увазі, що приділяти занадто багато уваги йому і тому, що він каже про Росію, можливо, теж недоречно. Я беру до уваги те, що він говорить, я не поділяю його поглядів, але ми не повинні надавати йому більше уваги, ніж він заслуговує в цих питаннях.

Р.С.: Шрьодер вважає, що Євросоюз став заручником націоналістичних антиросійських настроїв, які панують у деяких країнах ЄС. Він, зокрема, назвав Польщу країною, яка може зіпсувати відносини Берліна з Москвою, і запропонував, щоб Німеччина відокремилася від політики Євросоюзу, коли мова йде про занепокоєння Варшави у відносинах з Росією. Таким чином Шрьодер критикує нинішнього німецького канцлера Анґелу Меркель за підтримку Польщі у суперечці цієї країни з Москвою (йшлося про імпорт польського м’яса до Росії). Наскільки важливо для ЄС підтримувати свої країни, навіть вступаючи у суперечності з Москвою?

М.Ґ.: Я б хотів сказати дуже чітко: між країнами-членами існує принцип солідарності. І жодна третя країна, хто б це не був, Росія чи інші, не може бути ближчою до країни-члена, ніж інша країна ЄС. Це в загальних рисах. Щодо цього конкретного випадку: для третьої країни Росії повинно бути дуже ясно, що на єдиному ринку, а в цьому випадку йдеться про харчові продукти, не можна просто ізолювати одну країну і доводити, мовляв, так, ми зупинили експорт з цієї країни чи імпорт до нашої країни, і думати, що ми, 26 інших членів, залишимо цю країну саму. Є стандарти, які треба застосовувати, це ясно, але можуть з’являтися певні обставини: йдеться, приміром, про погану якість або про реімпорт. Я маю на увазі, що слід розглядати всі розумні доводи. Але коли домовленість досягнута, то має бути ясно, що бізнес як такий має поновитися. І ми не готові, і це стосується також порівняно складного польського уряду, ізолювати будь-яку країну-члена ЄС, щоб мати кращі відносини у цьому випадку з Росією.

Р.С.: Шрьодер критикує, за його словами, подвійні стандарти в Євросоюзі і закликає європейські країни відкрити свої енергетичні ринки для продажу російським компаніям. Водночас Єврокомісія нещодавно попросила країни-члени ЄС блокувати будь-які спроби компаній з-поза меж Євросоюзу робити великі інвестиції в європейські мережі газу й електрики, що викликало різке незадоволення російського бізнесу. Чи справді ЄС потребує захисту від проникнення компаній з Росії на енергоринок?

М.Ґ.: У загальних рисах питання про поставки енергії є багатостороннім. По-перше, ми маємо належним чином впоратися з нашими внутрішніми поставками, нашою лібералізацією,щоб вартість енергії була якомога нижчою для споживачів і для промисловості. Це внутрішня річ. По-друге, ми маємо бачити, що володіємо мережею ліній постачання, трубопроводів, електричних ліній, від яких жоден член ЄС не може бути ізольований. І по-третє, я думаю, нам насправді потрібно бачити також, що державні фонди чи державний вплив, вплив з третьої сторони, і йдеться не тільки про Росію, що вони, так би мовити, не отримують доступу на ринок з політичною метою. Я дуже підтримую вільні інвестиції і обмін капіталом. Але не з метою отримати політичний вплив. Тут ми повинні бути дуже обережними.

Більш того, я думаю, також важливо, що ми зосереджуємося у зовнішніх відносинах Євросоюзу також на енергетичному питанні. І це головне для всіх постачальників. Ми повинні намагатися скоординувати нашу політику закупівель, наш доступ до енергоносіїв і урізноманітнювати джерела постачання. Якщо ми урізноманітнимо наші джерела енергії, тоді ми станемо менш уразливі, якщо станеться криза в одному регіоні, то ми все ж можемо отримати енергію з іншого регіону. І маємо також усі інші завдання: скоротити відходи, заощадити енергію. Все це слід застосовувати одночасно. Але, як я сказав, необхідність розвивати спільні підходи щодо постачальників, це очевидно. Якщо ми разом ведемо переговори про закупівлю у більшій кількості, то отримаємо кращу ціну. Але якщо б 27 нафтових компаній з 27 країн ЄС вели переговори одна за одною і з постачальником і сподівалися отримати кращі ціни – це ілюзія.
XS
SM
MD
LG