Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 09:00

Лемківський фестиваль на Луганщині


Ярослав Гребенюк Луганськ, 5 жовтня 2007 (RadioSvoboda.Ua). – На Луганщині пройшло свято української культури «Стежками Лемківщини». Цей фестиваль проводиться вже утретє.

Дівчата у національному вбранні
(RadioSvoboda.Ua)
Жіноче вбрання
(RadioSvoboda.Ua)
«Хтіла вам переказати поздоровлення. Здоровля, полодження на многії літа. Тримайте ся разом!» – так зустрічали гостей на фестивалі «Стежками Лемківщини» у Лутугінському районі Луганщини.

Лемки – українська етнічна група, частка якої жила на території Польщі. Після Другої Світової радянська влада переселила польських лемків в Україну – деяких завезли аж на Донбас. Літніх людей, що пережили ті події, лишилось небагато, але спогади, як людей узимку пхали до «телячих вагонів», як довелося копати землянки серед безлюдного степу, ще живуть у пам’яті.

Лемківський фестиваль вперше провели 2005-го року. Голова Лутугінської райдержадміністрації Григорій Пригеба та заступник голови Луганської облдержадміністрації Зиновій Гузар розпочали цю традицію.

На Луганщині живе 2 тисячі лемків

Пан Гузар пригадує, що фестиваль починався тяжко. Багато людей три роки тому питали: «Хто такі лемки?» Він пояснював «Лемки, гуцули, бойки – це ті самі українці, тільки гірські, трошки інші». А зараз фестиваль живе для людей, живе для Луганщини і є одним із кращих фестивалів Луганщини, вважає Зиновій Гузар.

Сьогодні у Лутугінському районі живуть близько 2 тисячі лемків. Переважна більшість – у селах Переможному та імені Карла Лібкнехта. Традиції та звичаї, які лемки привезли з батьківщини, живі й понині, проте великого значення вже не мають. Та і мова побуту тут давно вже змінилася на російську.

Мову може забули, але традиції зберігають

(RadioSvoboda.Ua)
Батьки Віталії Вансач – лемки, її чоловіка – теж. Отже, їхня донька стовідсоткова лемкиня. Утім, брати шлюб виключно зі своїми Віталія не вважає принциповим.

«Так вийшло – ми живемо в одному селі, у нас всі передружились. Хоча є й приїжджі. Всі завжди шанують наші обряди і свята. Маємо обряд весільний, у нас жодної нареченої немає, щоб через цей обряд не пройшла. Ніхто не примушує, якщо подобається це, то буде жити з цими традиціями, шанувати… У нас немає войовничого настрою», – каже Віталія Вансач.

Цього року «Стежками Лемківщини» проведено на достатньо скромному рівні, не було гостей з Польщі та Словаччини. Чомусь зсунулась традиційна дата проведення фестивалю на кінець вересня. Каже голова Лутугінської райдержадміністрації Григорій Пригеба:

«Ми хотіли провести фестиваль у вересні – знайти якийсь день суботній чи неділю. Я не знаю точно, з яких причин перенесли – може, й з політичних, бо ми ж живемо в такому регіоні, а лемки вони все одне ближче до західної України, де прибічники іншої політичної сили».

Під час фестивалю відкрито та освячено пам’ятний знак «Жертвам репресій, малій етнічній групі української нації – лемкам». На цьому місці планують звести справжній пам’ятник, а ще побудувати музей.
XS
SM
MD
LG