Пилип Орлик народився 11 жовтня 1672 року у селі Косуті поблизу Ошмян на заході Білорусі. Після навчання в єзуїтській академії у Вільні та у Києво-Могилянській академії він працював писарем у канцелярії Київського митрополита та у Генеральній військовій канцелярії в Батурині. Орлик узяв шлюб із дочкою полтавського полковника Ганною Герцик, а хрещеним батьком їхнього першого сина Григора став гетьман Іван Мазепа. Він призначив Орлика генеральним писарем, вони разом готували повстання проти московської влади, а після поразки відступили з військом до Бендер.
Після смерті Мазепи старшинська Рада вручила булаву 38-літньому Орликові, і він уклав із старшиною та козаками угоду, відому як «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького».
До союзу проти Москви Орлик залучив кримського хана, шведського короля, султана, донських козаків та польських шляхтичів. Взимку 1711 року козаки на чолі з Орликом звільнили частину Правобережжя, а влітку союзне військо оточило на березі Пруту московську армію, і цар Петро І зрікся претензій на Україну. Проте царська армія залишилася на Лівобережжі, а Правобережжя Туреччина через 3 роки уступила Польщі. Попри це, Пилип Орлик упродовж наступних двадцяти восьми років – власне, до кінця свого життя – намагався організувати коаліцію європейських держав для визволення України.
«Чи мені, подібно Тезею, блукаючи по кручених стежках, вивести із лабіринту страшенного рабства красуню Аріадну – нашу вітчизну, яку стереже московський дракон, і повернути їй колишню волю?».
Після смерті Мазепи старшинська Рада вручила булаву 38-літньому Орликові, і він уклав із старшиною та козаками угоду, відому як «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького».
До союзу проти Москви Орлик залучив кримського хана, шведського короля, султана, донських козаків та польських шляхтичів. Взимку 1711 року козаки на чолі з Орликом звільнили частину Правобережжя, а влітку союзне військо оточило на березі Пруту московську армію, і цар Петро І зрікся претензій на Україну. Проте царська армія залишилася на Лівобережжі, а Правобережжя Туреччина через 3 роки уступила Польщі. Попри це, Пилип Орлик упродовж наступних двадцяти восьми років – власне, до кінця свого життя – намагався організувати коаліцію європейських держав для визволення України.
«Чи мені, подібно Тезею, блукаючи по кручених стежках, вивести із лабіринту страшенного рабства красуню Аріадну – нашу вітчизну, яку стереже московський дракон, і повернути їй колишню волю?».