Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 16:30

Старі болячки нової пропозиції щодо розширення можливостей нафтогону Одеса –Броди


Василь Зілгалов Прага, 16 жовтня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – За нафтогоном Одеса –Броди, від часу його завершення у 2001 році, завжди стежили як на можливу альтернативу залежностсті Східної Європи від російських енергетичних ресурсів. Але навіть після готовності 674-кілометрового нафтогону і нафтового терміналу Південний поблизу Одеси мрія незалежного від Росії його використання так і залишилася нею. Чому так сталося, розмірковує аналітик Радіо Свобода Роман Купчинський.

Оригінальність ідеї полягала у використанні для магістралі Одеса-Броди казахської та азербайджанської нафти, яка мала дійти через Чорне море до терміналу Південний біля Одеси і далі прямувати на Захід до Європи. Але Казахстан та Азербайджан ніколи навіть не гарантували наближення до такої можливості. А Київ, зв’язаний необхідністю живих грошей, не міг переконати Європу у необхідності продовжити нафтогін до Плоцька і далі на європейські ринки.

З Одеса-Броди поки що все вийшло навпаки

Західні експерти, як зауважує аналітик Радіо Свобода Роман Купчинський, називали ще у 2003 році нафтогін Одеса-Броди «білим слоном», який іржавів і завдавав головного болю Києву.Ніхто не знав, що робити з ним далі. І у 2004 році українська влада віддала нафтогін Росії для перекачки її нафти до Південного і далі до Босфору. Тобто, все вийшло поки що навпаки: не в обхід Росії, а на догоду Москві.

Чи в змозі п’ять країн, учасників Вільнюського саміту, який відбувся 10-го жовтня і породив декларацію про розширення нафтогону Одеса-Броди, реанімувати стару ідею? Президенти Польщі, України, Литви, Азербайджану і Грузії погодилися у Вільнюсі знайти 700 мільйонів для 500-кілометрового продовження нафтогону від українських Бродів до польського Плоцька. Планується також, що після техніко-економічного обґрунтування концерну під назвою «Сарматія» його здійснення могло б бути реальним до 2012 року. Але, як зауважує Роман Купчинський, старі «болячки» на перешкоді цього проекту все ж залишаються.

Все одно каспійська нафта потрібна

Ні Азербайджан, ні Казахстан ще не підтвердили долю своєї можливої участі в проекті «Сарматія». Міністр енергетики і природних ресурсів Казахстану Сауат Минбаєв, який був присутній 10-11 жовтня у Вільнюсі, заявив що його країна продовжує виконувати зобов’язання Астани щодо транспортування своєї нафти лише через Росію. Казахська нафта здебільшого тече до російського Новоросійська і далі через Чорне море до світових ринків.

Азербайджанської ж нафти не вистачає для великого, вже діючого нафтогону Баку-Тбілісі-Джейхан. Не дивно, що азербайджанські енергетичні чільники заявили 15 жовтня, що вони ще не вирішили, чи в змозі вони брати участь у проекті «Сарматія».

До того ж, як пише аналітик Радіо Свобода Роман Купчинський, є чимало й інших «підводних рифів» для здійснення ідеї концерну «Сарматія». Наприклад, пропозиція Грузії щодо перевезення нафти танкерами з Батумі до Одеси комерційно нездійсненна. Також важка для виконання ідея будівництва нафтогону з Грузії до Одеси, бо вона пересікається з російським газогоном «Ґолубой поток», що йде по дну Чорного моря і прямує до Туреччини та інших балканських країн.

У підсумку, на думку Романа Купчинського, гарна ідея Києва — продемонструвати європейськість нафтогону Одеса-Броди — може так і залишитися ідеєю, котру проміняли на живі російські гроші.

Матеріали до теми:

• Таємний газовий борг України «Ґазпрому» • Олександр Гудима: Газпром сам собі заборгував • Григорій Явлінський: Чергове загострення газових відносин України і Росії – не випадкове • «Ґазпром» і Україна підписали чергову домовленість: борг буде ліквідовано • І ЗНОВУ ОСІНЬ...ЗНОВУ ГАЗ... Від чого залежить ціна кремлівського блакитного палива для України? • Російсько-середньоазійський газ і українська коаліціада
XS
SM
MD
LG