Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 14:31

Беназір Бхутто повернулася до Пакистану: як це позначиться на безпеці в регіоні?


Богдана Костюк Київ, 18 жовтня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – «Я завжди підтримувала Президента Ющенка і вважаю, що Помаранчева революція була справжнім виявом демократії, і це було зрозуміло не лише в Україні, а й у цілому світі». Ці слова належать першій жінці, яка свого часу стала прем’єр-міністром в ісламському світі, Беназір Бхутто. Журналісти називають її «залізною леді Пакистану», пакистанська влада її боїться, а ісламські фундаменталісти внесли Беназір до чорного списку. І от 17 жовтня вона повернулась на батьківщину.

Колишня прем’єр-міністр Пакистану Беназір Бхутто у міжнародному аеропорту Карачі, 18 жовтня 2007 р.
(AFP)
Майже 200 тисяч прихильників зустріли Беназір Бхутто на летовищі у Карачі. Напередодні вона заявила, що повертається додому без попередніх домовленостей з президентом Мушаррафом, адже переговори про її повернення тривали майже 9 місяців, а в підсумку їх учасники опинились у глухому куті.

Офіційна влада Пакистану вимагала, щоб Беназір Бхутто у найближчі 5 років не претендувала на президентську посаду, і взагалі не втручалась у політичне життя держави.

Однак професорка Беназір Бхутто має власні плани: «Я хочу, щоб люди замислились над ситуацією у країні, у регіоні. Це війна, але це не війна Пакистану – це війна Америки. Але я зроблю усе від мене залежне, щоб зупинити цю війну, щоб зупинити процеси дезінтеграції у пакистанському суспільстві, щоб припинити міжкланову боротьбу. Я хочу, щоб Пакистан перестали сприймати у світі як державу, яка постачає в економічно розвинені країни мігрантів – дешеву робочу силу. Мої слова – це своєрідний сценарій моєї наступної діяльності. Але, здійснюючи його, я ніколи не забуватиму про уроки історії».

Вона двічі керувала країною

Останні два десятиліття в житті Беназір Бхутто – суцільна драма. Вона двічі керувала країною – у 1988-1990 і у 1993-1996 роках, і була першою жінкою на прем’єрській посаді в ісламському світі. Потім її родина зазнала репресій, Беназір Бхутто була змушена емігрувати. 1996 року Пакистан направив офіційний запит в Інтерпол про її арешт, а в катастрофі загинув її чоловік Асіф Алі Зардарі.

І все-таки лідерка опозиційної Пакистанської народної партії повернулась додому. Що це означатиме для країни і для всієї Південної Азії? Народ зустрічає її прихильно, але якою буде реакція президентської канцелярії та президентської команди, сказати важко.

Політолог Захід Гуссейн в інтерв’ю Радіо Свобода зазначив: «Її позиція по багатьох питаннях чітка і зрозуміла, у першу чергу – щодо Афганістану та Індії. Бхутто хоче поліпшити стосунки з Індією і підтримати мирну співпрацю між нашими двома країнами. Вона також сподівається на порозуміння з афганською владою. А отже, повернення Беназір Бхутто у Пакистан дасть позитивний імпульс безпеці регіону».

Зрозуміло одне: пані Бхутто доведеться бути дуже пильною – ще один екс-прем’єр Пакистану, Наваз Шариф, після 7-річної еміграції повернувся до Ісламабаду, але був затриманий і видворений за межі країни.
XS
SM
MD
LG