Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 10:52

Владімір Буковскій: «...Всі розмови про чекістське благополуччя руйнуються...»


Тетяна Ярмощук Київ, 18 жовтня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Радянський дисидент та письменник Владімір Буковскій вперше за 15 років повернувся до Москви і планує взяти участь у президентських перегонах. Передвиборчий маніфест Буковского – «Росія на чекістському крюку». Що спонукало його до такого кроку, і що для цього він планує здійснити? Про це пан Буковській розповів Радіо Свобода.

Владімір Буковскій
(AFP)
Р.С.: Зараз усі Ваші товариші обговорюють ваш крок. Що Ви їм відповідаєте?

В.Б.: Ну, я пояснюю, що я це роблю не задля свого самолюбства, а задля того, щоб хоч якось допомогти опозиції у Росії, сильно розгубленій, розколотій, внести якусь цікавість у ці вибори. Інакше це буде просто фарсом, церемонією передачі влади від Президента до спадкоємця. На цьому ми взагалі можемо втратити інститут вільних виборів.

Р.С.: А як намагаються перешкодити партії влади Вашій реєстрації?

В.Б.: Бачите, представник Центрвиборчкому відразу сказав, ще до формальної нашої подачі на реєстрацію, що я ніколи не буду зареєстрований. Вони мають, звісно, деякі легальні неясності, які можна використати, але вони всі піддаються інтерпретації, а інтерпретувати закон у нас може лише Конституційний Суд.

Р.С.: На який відсоток голосів Ви розраховуєте, якщо Вас зареєструють?

В.Б.: Дуже важко сказати, це ще й залежить від того, наскільки реагуватиме преса, наскільки затиснуть пресу, до якої аудиторії я матиму доступ через усі мас-медіа. Багато залежить від економіки, від настрою, від погоди... Боже мій, я живу в Британії 30 років, і у нас результати виборів іноді коливаються від якихось абсолютно неочікуваних причин. Якийсь маленький скандал перед початком виборів може викликати обвал. Між іншим, у Росії сьогодні ціни почали рости. Тож всі розмови про чекістське благополуччя руйнуються уже цим. Уже слід замислитися, чому ж це відбувається.

Р.С.: Одна з Ваших тревог – це відновлення політичного переслідування та поява інституту політв’язнів у Росії. Кого Ви до них зараховуєте?

В.Б.: Ви знаєте, їх досить багато. Ми з моїми друзями шукали, знайшли різні списки, десь 69 осіб, десь 57... Це вже доволі значна група людей. Факт залишається фактом: уже кілька дюжин людей є політв’язнями, і принаймні кілька є в’язнями совісті, що й підтвердила «Міжнародна амністія». До цієї категорії, безумовно, належить адвокат Міхаіл Тріпашкін, якого зараз просто намагаються вбити. Він астматик, йому не дають ліків, його тримають у камері, яка не провітрюється, спеціально свіжофарбованій, щоб викликати атаку астми. Це також Борис Томахін, який понівечений, у нього переламаний хребет, але тим не менше його відправили до табору. Це дуже велика група людей, пов’язана зі справою ЮКОСА. Це ціла категорія відповідних справ. Ми вже не говоримо про чеченців – а там ми просто нічого не знаємо, яка кількість людей перебуває зараз у цих фільтраційних таборах, без жодної провини, лише через те, що вони чеченці. Також пішли справи із застосуванням психіатрії. Це мене особливо бентежить.

Р.С.: Російська опозиція консолідувалася на різних темах, не на одній. Наскільки опозиція консолідована, які у неї точки дотику?

В.Б.: Звісно, в опозиції багато тем, але зараз ми всі починаємо сходитися на одному, а саме – на політичній системі, системі, яку спотворили, яку демонтували, і вона не дозволяє вирішувати жодних інших питань. Ось у чому річ. Якщо б це не було такою великою перепоною, якби у нас не відібрали, принаймні, намагалися відібрати інститут вільних виборів, свободу преси, у нас би сьогодні було б набагато менше проблем. Отож, ми всі концентруємося на необхідності повернення нормальних демократичних свобод, на відновлення тієї форми державності, яка у нас склалася після комунізму.
XS
SM
MD
LG