42-річна ужгородка Тамара про рак молочної залози лише чула. Вона знає, що виявити його можна на початкових стадіях, якщо регулярно обстежуватись. Щоправда, ніколи цього не робить.
Тамара: «Та якось забувається, хоча знаю, що треба обстежуватись. Завжди часу не вистачає, хоча й читала, як це робити».
Більше хворих звертається надто пізно
А саме на таких пацієнток найбільше й нарікають лікарі. Онкологи кажуть, в усій Україні останнім часом помітна погана тенденція – дедалі більше хворих звертається до фахівців тоді, коли вже пізно.
Лікар-онколог міста Ужгорода Ярослав Дячун наголошує: «Відзначається тенденція за останні роки – збільшення занедбаності раку молочної залози як по Україні загалом, так і по Ужгороду. Якщо раніше було 5 відсотків, то зараз 10-15 процентів сягає занедбаність, а це третя-четверта стадія по місту Ужгороду».
Заступник головного лікаря Закарпатського онкодиспансеру Любов Жолудєва звертає увагу на ще одну тенденцію: «Закономірність така, що жінки працездатного, дітородного віку частіше звертаються за медичною допомогою, проходять медичне обстеження. А жінки пенсійного віку, які не зайняті у виробництві, домогосподарки звертаються за медичною допомогою і для профілактичного огляду вкрай рідко. Вони сидять вдома до останнього моменту, коли наші можливості обмежені до нуля, тоді вони звертаються за медичною допомогою».
Організація «Амазонки Закарпаття» допомагає жінкам
Пізні звернення пояснюються тим, що в області понад 70 відсотків сільського населення, яке до того ж переважно живе в горах. Як кажуть сільські закарпатки, «спускатися з гір» далеко й клопітно, краще побігти в кінець села до бабки-знахарки. Переконує таких жінок у доцільності грамотного лікування громадська організація «Амазонки Закарпаття». Її голова Наталія Шаульська зазначає, що саме за сприяння їхньої організації закарпатські лікарі мають унікальний досвід.
Наталія Шаульська: «Наші лікарі минулого року проходили навчання з реабілітації у Польщі. Нас навіть запрошували в Київ на конференції, тренінги, семінари проходили по реабілітації. І виявилося, що тільки наше Закарпаття має найкращий досвід по цій роботі. Ні в Києві, ніде більше в Україні питаннями реабілітації не займаються».
Приїжджають навіть зі США, а обладнання ніде поставити
Закарпатські онкологи стверджують, що й лікування в області одне з найефективніших в Україні. А на реабілітацію до регіону приїжджають прооперовані жінки не лише зі Львова чи Східної України, а й з Угорщини, Словаччини та Сполучених Штатів.
Нещодавно області вирішила допомогти Польща: медики цієї країни готові надати Закарпаттю спеціальну клітку для відновлення прооперованих жінок. Такого обладнання немає ніде в Україні, але, як з’ясувалося, Ужгород не може його прийняти, бо не має де поставити. Це і є найбільша проблема нинішньої закарпатської онкології – область потребує створення не лише реабілітаційного центру, а й будівництва сучаснішого, більшого онкодиспансеру.
Тамара: «Та якось забувається, хоча знаю, що треба обстежуватись. Завжди часу не вистачає, хоча й читала, як це робити».
Більше хворих звертається надто пізно
А саме на таких пацієнток найбільше й нарікають лікарі. Онкологи кажуть, в усій Україні останнім часом помітна погана тенденція – дедалі більше хворих звертається до фахівців тоді, коли вже пізно.
Лікар-онколог міста Ужгорода Ярослав Дячун наголошує: «Відзначається тенденція за останні роки – збільшення занедбаності раку молочної залози як по Україні загалом, так і по Ужгороду. Якщо раніше було 5 відсотків, то зараз 10-15 процентів сягає занедбаність, а це третя-четверта стадія по місту Ужгороду».
Заступник головного лікаря Закарпатського онкодиспансеру Любов Жолудєва звертає увагу на ще одну тенденцію: «Закономірність така, що жінки працездатного, дітородного віку частіше звертаються за медичною допомогою, проходять медичне обстеження. А жінки пенсійного віку, які не зайняті у виробництві, домогосподарки звертаються за медичною допомогою і для профілактичного огляду вкрай рідко. Вони сидять вдома до останнього моменту, коли наші можливості обмежені до нуля, тоді вони звертаються за медичною допомогою».
Організація «Амазонки Закарпаття» допомагає жінкам
Пізні звернення пояснюються тим, що в області понад 70 відсотків сільського населення, яке до того ж переважно живе в горах. Як кажуть сільські закарпатки, «спускатися з гір» далеко й клопітно, краще побігти в кінець села до бабки-знахарки. Переконує таких жінок у доцільності грамотного лікування громадська організація «Амазонки Закарпаття». Її голова Наталія Шаульська зазначає, що саме за сприяння їхньої організації закарпатські лікарі мають унікальний досвід.
Наталія Шаульська: «Наші лікарі минулого року проходили навчання з реабілітації у Польщі. Нас навіть запрошували в Київ на конференції, тренінги, семінари проходили по реабілітації. І виявилося, що тільки наше Закарпаття має найкращий досвід по цій роботі. Ні в Києві, ніде більше в Україні питаннями реабілітації не займаються».
Приїжджають навіть зі США, а обладнання ніде поставити
Закарпатські онкологи стверджують, що й лікування в області одне з найефективніших в Україні. А на реабілітацію до регіону приїжджають прооперовані жінки не лише зі Львова чи Східної України, а й з Угорщини, Словаччини та Сполучених Штатів.
Нещодавно області вирішила допомогти Польща: медики цієї країни готові надати Закарпаттю спеціальну клітку для відновлення прооперованих жінок. Такого обладнання немає ніде в Україні, але, як з’ясувалося, Ужгород не може його прийняти, бо не має де поставити. Це і є найбільша проблема нинішньої закарпатської онкології – область потребує створення не лише реабілітаційного центру, а й будівництва сучаснішого, більшого онкодиспансеру.