| ГЛАС НАРОДУ: |
 Чи вважаєте ви себе, своїх рідних чи знайомих геніальними людьми? |
 Олена Іванівна, інженер-технолог:- Всі люди талановиті від народження. У моєї однокласниці і подруги, наприклад, син грає в шахи. Можливо, чули? Його звати Руслан Пономарьов. Ми знайомі з їхньою сім''єю. Однак якби люди не допомогли в свій час, то, можливо, і талант його б не розкрився. |
 Сергій, військовий:- Я, може, й не скромно, маю свій талант. Однак він пов''язаний з моєю першою професією (я був військовим). А тепер займаюся іншою справою — підприємством, тому й талант свій загубив. А так хочеться іноді туди повернутися. |
 Валентина, працює в торгівлі:- Мабуть, кожна людина по-своєму геніальна. Я, наприклад, працюю в торгівлі. А це велика майстерність — знати психологію людей. |
 Микола, менеджер з продажу:- Всі люди геніальні. Я ще молодий, у мене є час і можливість розкрити й свій талант. Головне, щоб кожен займався своєю справою і робив це з задоволенням. |
 Олена, студентка:- Моя знайома дуже гарно малює. Вона уже має деякі нагороди, і я вважаю її генієм. |
Український художник Іван Марчук у рейтингу найгеніальніших сучасників світу
 |
| Іван Марчук |
| (фото:"Велика Епоха") |
“Подзвонила особа із газети і сказала мені про це. Я задоволений, бо половину свого життя прожив під пресом. Але пишаюся іншими речами, бо такими речами не пишаються. Це некоректно”.
Іван Марчук – великий народний художник, кераміст, графік, лауреат Національної премії імені Шевченка. Сьогодні його картини вражають мистецтвознавців Європи, Америки, Австралії, йому пропонують виставлятися в найкращих залах світу — і це все на противагу минулому гонінню та переслідуванню у власній державі, Україні.
Однак не так давно в одному з найбільших виставкових палаців України «Український дім» із шаленим успіхом пройшла його виставка, де було представлено 9 тематичних циклів картин, загальною кількістю 280. Серед них: "Голос моєї душі", "Пейзаж", "Цвітіння", "Портрет", "Кольорові прелюдії", "Біла планета-1", "Біла планета-2", "Нові експресії", "Виходять мрії з берегів".
Іван Марчук є засновником нових стилів у мистецтві, зокрема "пльонтанізму" (від українського «пльонтати» - плести). Саме за свої націоналістичні мотиви він піддавався тиску за часів правління комуністичної партії.
Але найбільш утішним є те, що 18 квітня 2005 року Президент України Віктор Ющенко підписав указ, в якому він доручив підтримати ініціативу творчої громадськості з відкриття в Києві музею до 70-річчя Івана Марчука.
Музей художника Івана Марчука
За словами пана Марчука, він був би щасливий, якби здійснилася його давня мрія — створити власний музей. Але будівництво так і не розпочали. Чому так сталося і чи знають про свого геніального сучасника українці? З’ясовувала Марічка Набока.
Сам Іван Марчук, який мріяв про свій музей 20 років, уже не має ніякої надії на здійснення цієї мрії: “В Україні того, хто хоче гарну справу робити, вважають злочинцем”. Ще 30 вересня 2005-го На Андріївському узвозі відбулась церемонія закладання першої цеглини Музею художника Івана Марчука. Утім, через 2 роки будівництво так і не розпочали. Адже воно було заборонено територіальною громадою міста Києва.
Історик Святослав Цалик вважає, що на Андріївському узвозі будівництво жодних споруд не припустиме:
“Мені особисто ніколи не подобалася ідея будівництва музею Марчука на Андріївському узвозі, попри всю повагу до нього і усвідомлення його внеску у мистецтво. Андріївський спуск – це заповідна зона. Там не можна будувати нічого в принципі. Київ – велике місто. Треба просто знайти інше місце і цей музей побудувати”.
Більшість пересічних українців дізналися про свого талановитого співвітчизника лише з учорашніх новин:
Жінка: Ні, не чула. Чоловік: Вперше чую Жінка: Вчора, мабуть, програма якась була!
Підприємець Олександр дізнався про Марчука зі статті в газеті і зацікавився життям художника детальніше:
“Він був тут у вигнанні. Його гнобила радянська влада. Потім він був змушений виїхати. Згодом повернувся сюди і зараз домагається, щоб музей його відкрили. Я взагалі не великий спеціаліст у цьому, але мені здається, що держава його не помічає”.
Можливо, саме визнання пересічними людьми – це і є справжнє досягнення?
Критерії та фактори геніальності. Яким чином можна виміряти людський геній?
Кандидатів до цьогорічного рейтингу геніїв, який уклала міжнародна консалтингова компанія Creators Synectics, визначали громадяни Великобританії, зазначає лондонський кореспондент Радіо Свобода Олекса Семенченко. Саме цим і можна пояснити той факт, що понад шістдесят відсотків, так би мовити, кандидатів у генії виявились британцями або американцями.
Британське представництво всесвітньої компанії Creators Synectics влітку розіслало е-mail 4 тисячам британців і попросило кожного назвати до 10 нині живих людей, яких вони вважають за геніїв. У відповідь фірмі надійшло 1100 номінацій з усіх можливих галузей діяльності.
Їх оцінили за 5-ма факторами:
роль у зміні системи поглядів на світ, суспільне визнання, сила інтелекту, досягнення у своїй царині, культурне значення .
Втім, визначення геніальності — це річ дуже суб’єктивна, веде далі Станіслав Цалик.
“Люди, які складали ці рейтинги, мали з певних причин про Івана Марчука достатньо інформації, щоб поцінувати цього митця і це дуже добре. Але вони, можливо, не мали інформації про інших митців. Так само як було з неодноразовим висуненням на Нобелівську премію Олеся Гончара”.
Психологічні особливості геніів
Проте ці критерії — річ дуже умовна, адже оцінити ступінь геніальності людини неможливо, так скептично висловлюється про рейтинг видатних сучасників психолог Наталія Кухтіна. За її словами, геній — це людина, якій підвладні майже необмежені інформаційні простори.
“Вона щось відчуває, що не відчувають інші люди. Вона щось знає, що не може пояснити. Як правило, ця людина дуже важко пристосовується до звичайного життя”.
Геній — нормальна людина, а все інше – відхилення від норми
І саме через несхожість геніїв з іншими людьми їхня доля, як правило, трагічна, аналізує історик Станіслав Цалик. Це і спалений на вогнищі інквізиції астроном і філософ Джордано Бруно, і композитор Вольфганг Амадей Моцарт, котрий почав давати концерти у 6 років і помер у злиднях, не доживши до свого 40-річчя.
“Як правило, це велика проблема! Хоча східний філософ Омар Хайям колись казав, що геній — це є нормальна людина, а все інше – просто відхилення від норми”.
Генії серед нас?
Киянка Катерина на лаври Моцарта або хоча б Квентіна Тарантіно не претендує, але не проти того, щоб її називали геніальною.
“Я живу заради того, щоб бути ідеалом. У принципі, це постійний пошук чогось нового, якихось досягнень, адже так весело і цікаво жити. І так ти викликаєш подив і захват людей навколо і просто не можеш не радіти”.
Ознакою генія, кажуть психологи, є їхня нездатність коритися усталеним нормам. Навіть у школі вони вчаться погано, через те, що навчальні програми, наче Прокрустове ложе, затісні для них. Може, через це не варто сварити свою дитину, яка приносить додому низькі оцінки. Хто знає, може, через кілька років чи десятиріч ви пишатиметесь новітнім генієм.
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина: