Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 18:25

Думські вибори в Росії в українській перспективі


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Віталій Портников
Гості Свободи: Леся Яхно – директор Інституту національної стратегії України; Олег Бондаренко - виконавчий директор Російсько-українського інформаційного центру; Юлія Малишева – представник Російського Народно-демократичного союзу Михайла Касьянова

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Віталій Портников: Олесю, якщо говорити про те, наскільки для пересічного громадянина Росії ці вибори є важливими, чи можна сказати, що люди усвідомлюють, що беруть участь у якійсь відкритій демократії, чи все ж таки для російського суспільства це не так важливо, як, скажімо, для громадян України?

Олеся Яхно: Ні, ну для російського суспільства набагато важливіші, і це зрозуміло, президентські вибори.

Але я думаю, що з тієї точки зору, що Путін буде очолювати список, то це все-таки збільшить явку...

Тобто, люди будуть ходити на Путіна, на такий “концерт Путіна”?

Олеся Яхно: Так. Ну, якщо брати, хто піде на “Єдину Росію”, була б вона з Путіним чи без Путіна, то з Путіним туди, звичайно, піде набагато більше людей.

Але загалом це в традиції Росії, як показує досвід останніх років, — у політиці Росії парламентські вибори не мають такого значення. І перш за все для пересічного громадянина, вони сприймають парламентські вибори в другу там, в третю, в четверту чергу. Я хотів би запитати про російську опозицію, тому що якщо подивитися на російське телебачення — ну, взагалі, російської опозиції як такої немає.

От, як Ви вважаєте, у російського громадянина, російського суспільства слово “опозиція”, поняття “опозиція” має авторитет, пані Юлю?


Юлія Малишева (переклад): Я думаю, що зараз російська опозиція може набути авторитет, тільки якщо вона зуміє пов’язати народні настрої, уявлення людей у Росії, наприклад, про те, що у нас ціни зросли в 1,5 раза, про те, що є вже якісь прояви, первинні ознаки громадянського суспільства і так далі, зможе пов’язати це з тим, що воно може представляти інтереси цієї опозиції.

Зараз серед російської опозиції дуже мало людей, які можуть претендувати на щось таке серйозне.

Але на ті вибори, на які підуть зараз, на парламентські вибори, росіяни підуть, на мою думку, якщо підуть голосувати, то тільки за стабільність, за продовження там режиму Путіна, за те, щоб у них зарплати залишалися такими ж самими, за те, щоб їх ніхто не зачіпав.

Якщо буде сильна людина, котра зможе сказати, і сильна опозиція зможе заявити, що, друзі, все погано, ми зможемо щось змінити, тоді президентські вибори, може, щось і поміняють. Але ці зміни відбуватимуться саме із-за поштовху, який буде відбуватися з боку влади, не з боку опозиції. Опозиція просто повинна бути гідно представлена і бути статусною, а не маргінальною.

Олег Бондаренко (переклад): Я хотів би додати до того, що сказала Юля, що насправді нові парламентські вибори, які повинні відбутися в Росії через місяць, то це будуть, як не дивно, найдемократичніші і найчесніші вибори за всі роки незалежності, тому що за останніх 5 років була достатньо жорстко і серйозно зачищена політична галявина, усунені небажані елементи з цієї галявини. Таким чином Кремль не ризикує, створюючи можливість для демократичних виборів, на цих виборах.

Я впевнений, що буде мінімум фальсифікацій, що процедура і формат виборів будуть дотримані абсолютно чітко. Навіть у тих спостерігачів, які все-таки доїдуть до Росії, не з’явиться ніяких заперечень щодо цих парламентських виборів, тому що, виходячи з тих 11 партій, котрі допущені, дійсно жодна з партій ні в якому разі не може ніяк нашкодити якось Кремлю, нашкодити Путіну серйозно.

От поясність мені, Олеже, Ви були керівником молодіжної організації партії “Родіна”, партію “Родіна” тоді очолював Дмитро Рогозін, такий собі російський опозиціонер.

Ну, це навіть питання не про те, які в нього були погляди. Проблема була в тому, що він критикував чинну владу. А тепер ми дізнаємося, що пан Рогозін, виявляється, буде представником РФ в Північноатлантичному союзі, тобто буде обіймати високу дипломатичну посаду в російській ієрархії влади.

Тоді яка в громадянина... Скажімо, я довіряю опозиції, голосую за цю “Родіну”, думаю, що вона буде альтернативою якоюсь, потім, виявляється, людина, яка очолює таку партію, може бути чиновником, довіреною особою президента Росії...

Тоді де позиція, де опозиція? Це ж дуже просто розгубитися.


Леся Яхно, Олег Бондаренко, Юлія Малишева
Олег Бондаренко (переклад): На жаль, Росія, на мою думку, ще не дозріла до справжньої демократії, до справжніх якихось, чесних елементів виборчої системи і до справжньої опозиції, безумовно. Як і раніше, президент сприймається як цар, слово котрого є законом і сумнівам не підлягає. Принаймні, у випадку з Путіним.

Щодо Рогозіна, то можу сказати, що на прикладі цього політика проявилася, на жаль, найяскравішим способом ситуація з тим, як Кремль зміг заблокувати роботу однієї з найяскравіших опозиційних партій, котра дійсно з самого початку мала якийсь стосунок до Кремля, і в якийсь момент вирішила вийти з-під контролю.

У якийсь момент Рогозін відчув силу і зрозумів, що зараз він розпочне самостійну гру. Кремль показав у даній ситуації, що він робить з тими, хто його не слухається, хто виходить з-під контролю Кремля.

А десь останніх півтора року для Рогозіна були безумовно “чорним періодом”, коли його ніде не приймали, він не був в ефірі жодного з телеканалів, був персоною нон-грата скрізь, де тільки можна.

І Кремль зараз показав своє, можна сказати, благородство, він показав, що покарання також має свій часовий проміжок. Ось покарання закінчилося і тепер, Дмитре Олеговичу, Ви можете себе проявити на зовнішньополітичній посаді.

Хочу нагадати шановним радіослухачам, що Дмитро Рогозін з 1999-го року до 2003-го рік очолював російську делегацію в ПАРЄ, а після цього був спецпредставником Путіна з питань Калінінградської області. Таким чином він дійсно має певний міжнародний досвід, котрий у контексті нинішніх путінських реалій може дійсно знадобитися російській державі на посаді представника Росії в Північноатлантичному альянсі.

Олесю, те, що Юлія казала, що люди голосуватимуть за стабільність, за те, щоб було все спокійно, за те, щоб залишилася та влада, фактично, яка є і на якомога довше...

Можливо, чимало українців теж би хотіли так ходити і голосувати, впевнені, що от це стабільність, що буде точно зрозуміло, що буде після виборів, а не так, як тут, що люди проголосували, місяць пройшов, хто-зна що буде, ніхто не знає, навіть люди, які домовляються про коаліцію, не знають, якою вона точно буде, чи всі за неї проголосують, і живемо у стані невизначеності, вважаємо, що ця невизначеність є наслідком демократії, а в Росії з демократією якось не так добре, але все добре з визначеністю “Путін форевер”?


Олеся Яхно: Ні, я насправді вважаю, що все навпаки, попри ті розмови, яких дуже багато звучить у Росії. Я вважаю, що в Україні є зовнішній хаос, такий, можливо, публічний хаос.

Якщо так об’єктивно дивитися на політичну систему і на державність, як вона розвивається, і взагалі на ті події, які зараз відбуваються в Україні, я вважаю, що в Україні такий, можливо, прогнозований хаос. Ну, грубо кажучи, можна вибрати один, два, три варіанти і сказати, що буде: або так, або так, або так, але варіанту, наприклад, прем’єра Зубкова, якого ніхто ніколи не бачив, не знав, такого варіанту в Україні точно не може бути.

Тому цей хаос, так, він, можливо, зовнішній...

Тобто, це хаотична передбачуваність?

Олеся Яхно: Звичайно...

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG