(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Роман Скрипін: Пане Романе, завтра буде щось відбуватися стосовно підготовки першого засідання ВР шостого скликання. Я правильно зрозумів з тих повідомлень, які були?
Роман Зварич: Так.
Ми говорили тут з Вами, поки йшли новини, що все відбуватиметься фактично за усталеними нормативами. Та все ж якась інтрига має бути. Чи не має бути інтриги?
Ну, інтрига яка може бути? По-перше, це є орган, який визначений регламентом, він так і називається підготовча група стосовно першої сесії ВРУ. У регламенті теж визначений порядок денний перших засідань першої сесії ВР. Його можна трішечки міняти, хоча не дуже.
Але в чому інтрига? Регламент передбачає одного представника в цій підготовчій групі від 15 депутатів, тобто всього разом, якщо виходити з числа 450 депутатів, 30 таких представників. Від БЮТ є 10 представників, від нашого блоку 5, Партія регіонів має 12, комуністи мають двох, тобто 15 на 14, і один представник від блоку Литвина.
Для того, щоб можна було ухвалити будь-яке рішення на цьому засіданні, потрібно, звичайно, мати більшість від 30, тобто 16 потрібно депутатів.
Я не виключаю того, що завтра можемо опинитися у такому (слово незрозуміле), де не може бути ухвалено жодного рішення... І це, власне, може показати, з ким Литвин.
Швидше всього, так. Ну, принаймні, на цьому етапі.
Я не думаю, що там буде аж настільки визначальна позиція, але до певної міри вона може бути такою сигнальною.
Зрозуміло. Будемо чекати перебігу подій завтра.
Я хотів би процитувати рядки з Вашої біографії, яку я взяв з (слово незрозуміле). Відразу скажу, що це є відкрита енциклопедія, вільна, не є офіційним друкованим органом, але я буду звертатися до Вашої біографії час від часу з Вашого дозволу.
Ви український політик, міністр юстиції в урядах Юлії Тимошенко та Віктора Януковича.
Власне, від цієї тези, я дозволю собі відштовхнутися і запитати, які Ваші враженні від роботи під керівництвом Віктора Януковича?
Уряд Януковича дуже сильно відрізнявся від уряду Тимошенко, зокрема, я б сказав, в атмосфері спілкування.
Можливо, в уряді Тимошенко була така надмірна, іноді навіть хаотична демократія, що спричиняло навіть такі засідання, які тривали 10 годин і 40 хвилин. Ми мали таке засідання Кабміну, побили всі рекорди.
Якраз була відсутня така характерна риса в уряді Януковича. Там, швидше всього, був такий регламентований стиль, до певної міри така “показуха” на самих засіданнях. Тобто, я мав таке враження, що всі рішення були ухвалені далеко до того, і просто там потрібно було прийти, підняти відповідно руку так, як це скаже прем’єр-міністр, і йти далі.
А він Вам робив зауваження? Скажімо, він так характерно робив зауваження Тарасюку, міністру оборони Гриценку.
Він мені зробив зауваження після першого засідання, яке відбулося дуже пізно вночі. Фактично опівночі після призначення уряду, оскільки...
Ну, я повинен дещо про це сказати. Коли він почав звертатися до міністрів на цьому засіданні, я був просто заскочений, що кожний міністр вставав на струнко і слухав його зауваження, зауваження Прем’єр-міністра. Я до такого стилю не звик, я, звичайно, сидів у своєму кріслі.
Пізніше мені прем’єр-міністр зробив відповідне зауваження з цього приводу, що в його уряді прийнято, що коли Прем’єр-міністр звертається до міністра, то міністр повинен приймати зауваження стоячи. Я сказав, що, будьте певні, Вікторе Федоровичу, що міністр юстиції завжди буде це робити, коли до нього буде звертатися стоячи Прем’єр-міністр.
Зрозуміло. Очевидно, дається взнаки Ваше походження.
Я просто до чого запитував? Можливо, Ви для себе на кшталт Ганни Герман відкрили в Януковичу якісь несподівані якості? Він для неї був Африкою, за її власними словами. Для Вас?
Звичайно, що там були деякі спілкування. Для прикладу, коли ми їхали разом з Прем’єр-міністром у Брюссель, там на якомусь засіданні в рамках ЄС я мав можливість з ним довше поспілкуватися, він доволі відкрито говорив про свою біографію. Я не хочу тут входити в деталі, але дуже хотілося йому чомусь розказувати мені про своє особисте життя.
Я, звичайно, мовчки сидів і все це слухав, робив для себе відповідні висновки, але бажання людини так відкритися чомусь було дуже помітне в ньому.
Може, він хотів знайти з Вами спільну мову...
Я думаю, що, мабуть, так.
українську?
Ми українською мовою спілкувалися.
Ви можете погодитися або спростувати думку, що образ Віктора Януковича є дещо карикатурно демонізованим?
Можу. Я думаю, що до певної міри він є. Але я думаю, що його політична сила, зокрема, протягом президентської виборчої кампанії, до речі, його поведінка в тому самому Донецьку, коли він говорив про “козлів” і таке подібне, до цього і довела.
Мені видається, що помилки були зроблені, але уроки теж були ними зроблені. Вони намагаються зараз виправитися цю ситуацію і частково їм це вдається.
Чи можна сказати те саме, що образ дещо карикатурно демонізований стосовно Юлії Тимошенко?
Я не бачу, де він є карикатурно демонізований. Можливо, тому що постійно з боку Партії регіонів намагаються навісити на Юлію Володимирівну такий ярлик, що це безвідповідальний та авантюрний політик.
Я, власне, це й мав на увазі, тому що Януковича демонізували, з одного боку, помаранчеві і ЗМІ, які в той чи інший спосіб підтримували помаранчевих, Юлію Тимошенко і Віктора Ющенка демонізували в свою чергу ті підконтрольні ЗМІ, які належать до Партії регіонів.
Або навіть достатньо подивитися вже на тих, хто не має стосунку до Партії регіонів, скажімо, на Наталію Вітренко. Так, вона демонізує фактично ще й Мороза, тобто в неї вже більший перелік людей. Власне, це я мав на увазі.
Ні, ну, я думаю, що Юлія Володимирівна...
У чому її перевага? Вона завжди намагається у важких, конфліктних, зокрема, ситуаціях знаходити нестандартні підходи до вирішення проблеми.
Я думаю, що це дуже м’яко сказано, бо я бачу, що у Вас така усмішка раптом з’явилася...
Роман ЗваричНі.
Іноді ці спроби не вдаються або іноді їх потрібно зупинити ще в зародку.
До речі, це була одна з причин, чому я мав з нею конфлікти на початку нашої роботи в Кабміні. Я вважав, що деякі її задуми, ініціативи суперечили чинному законодавству, це був мій обов’язок як міністра юстиції це зупинити.
А от хто керує краще: Тимошенко чи Янукович? Чи хотілося б Вам повернутися до підпорядкування Тимошенко?
Я б з великою честю знову повернувся б до такої роботи, тому що я думаю, що десь протягом нашого короткого перебування в Кабміні ми знайшли спільну мову і знайшли спільні способи, як можна підходити до вирішення окремих проблем.
Я думаю, що прем’єр-міністр колишній Тимошенко тоді зрозуміла, які є мої переваги, і я, звичайно, давав їй можливість все-таки керувати Кабміном. Ми знайшли певний “модус вівенді”. Я думаю, що він був успішним.
Натомість, якщо... Я так відчуваю, що Ви вже готові мене запитати, чи я хотів би повернутися в уряд Януковича, то я можу категорично сказати, що ні.
Ні, Ви неправильно відчуваєте, тому що я зовсім інше хотів запитати.
Ми зараз з Вами говоримо зовсім гіпотетично і про коаліції, і про разклади. Мені цікаві Ваші спогади і те, як Ви оцінюєте ситуацію зсередини.
Якби НУНС гіпотетично мав можливість пропонувати кандидатуру на Прем’єра, то хто ним був би?
Я думаю, що в нас є дуже багато кандидатів.
У першу чергу це міг би бути Юрій Єхануров, який, я думаю, дуже успішно проводив роботу на чолі Кабміну. Тоді, я хочу нагадати, економіка якраз тоді почала рости, це не була ініціатива чи це не було завдяки уряду Януковича.
Я думаю, що не менш успішним міг би бути прем’єр-міністр Віктор Балога. Мені видається, що він уже на посаді голови Секретаріату Президента показав доволі рішучий, такий вольовий підхід до вирішення політичних та інших проблем.
Мені видається, що не менш вольовим, не менш вдалим керівником Кабміну міг би бути Ю.А.Луценко.
Або, якщо на те пішло, сам Кириленко. Він, можливо, молодий, але показує зараз риси доволі досвідченого політика. Я думаю, що він би теж виконав це зобов’язання на цій посаді.
Чи можна говорити на сьогодні, Ви згадали про Єханурова, про скривджені амбіції Єханурова, що вилилося врешті-решт в його незадоволення парафованим документом Кириленком, я маю на увазі те, що він підписав з Тимошенко, йдеться про знецінені вклади і про військо з 2008-го року повністю на професійній основі?
Це були два пункти з дев’яти, які містилися в його листі, які все ж таки залишилися, скажімо так, поза дужками. Тобто, ми тоді зрозуміли, що це не наша відповідальність.
Ці зобов’язання – це буде в першу чергу відповідальність БЮТу, зокрема по лінії повернення заощаджень, оскільки, як відомо, відповідно до попереднього розподілу сфер відповідальності, до них переходить зокрема фінансова сфера в уряді.
Єдине, що ми все ж таки будемо просити в наших партнерів, щоб вони нам надали конкретні графіки, як вони збираються, тобто в яких часових рамках, повернути ці вклади, і, до речі, методику, тобто чи це має бути виключно монетарна компенсація, чи передбачаються якісь інші форми компенсації. Бо попередньо ми почули від представників БЮТу, що якраз передбачаються інші. Ми б хотіли знати більш конкретно, а які.
А от стосовно війська, що тепер робити? Бо це вже, здається, відноситься до компетенції НУНС і до квоти Президента так званої.
По-перше, воно відводиться Конституцією України до компетенції Головнокомандувача наших ЗСУ...
Власне, він призначає призов до війська. Він його вже призначив на 2008 рік.
Тобто, проблема фактично таким чином сама по собі відпала...
А як же Юлія Володимирівна буде тепер виправдовуватися в очах виборців?
Тут буде певна, звичайно, я сказав би, піар-проблема для БЮТу, але я думаю, що Президент поставив таку досить жирну не тільки крапку, а знак оклику навколо цього питання.
А от дивіться, для електорату БЮТ фактично Президент у цій ситуації виглядає таким недобрим дядею, який зруйнував усі плани доброї тьоті.
Можливо й так. Але, по-перше, я хотів би відразу на цьому наголосити: ані Президент, ані ніхто інший, тим більше міністр оборони Гриценко не проти того, щоб армія перейшла на професійну, контрактну основу, але для того, щоб це зробити, треба мати належне фінансове обґрунтування.
Президент не отримав такого належного обґрунтування з точки зору фінансів чи фінансового підходу до вирішення цієї проблеми, тому він вирішив все ж таки на цей рік забезпечити призов до армії. Це буде зроблено.
Але це не виключає натомість, що упродовж наступного 2008 року ми зможемо вже спільно з Головнокомандувачем виробити цей алгоритм і відповідні фінансові підходи для того, щоб ця проблема раз і назавжди відпала в нас вже у 2009 році.
Скажіть, наскільки вірогідним є обрання Плюща на посаду спікера в обхід домовленості стосовного кандидатури Кириленка?
Ви знаєте, мене дуже часто запитують. Це дуже важке питання для мене, тому що, по-перше, відразу хочу сказати, що Іван Степанович – це людина, до якої я ставлюся з великою повагою. Я глибоко переконаний в тому, що ні Плющ, ні Кириленко, ні хтось інший у нашому блоці не буде робити чогось такого, що не погоджено з фактичним лідером нашого блоку, він же Президент України В.А.Ющенко.
Тобто, якщо буде ухвалене рішення про те, щоб від НУНСу і за рахунок квоти НУНСу на посаду голови ВРУ було висунуто кандидатуру І.С.Плюща, то я переконаний, що тут не буде жодних проблем, абсолютно ніяких претензій з боку ні одного із 72 депутатів, які будуть представляти наш блок у наступному парламенті.
Як і, до речі, я переконаний також у тому, що якщо буде ухвалене рішення висунути на цю посаду Кириленка, І.С.Плющ цю кандидатуру підтримає.
Але він не підписався під парафованою угодою.
Це випадковість. Я в цьому переконаний...
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
