Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 20:48

«Тріщина через усе життя» – У Кельні відкрили виставку про українських підневільних працівниць за нацизму


Людмила Литовченко Прага, 6 листопада 2007 (RadioSvoboda.ua) – Під час Другої світової війни мільйони жителів України примусово вивезли до Німеччини, де вони, як правило, змушені були працювати в тяжких умовах. Довгий час ця сторінка історії залишалася в тіні, тим більше, що за часів СРСР і самі жертви, яким вдалося повернутися додому, не наважувалися порушувати цю тему. Про невільників Третього Рейху відкрито заговорили вже після розвалу СРСР. Не в останню чергу завдяки дискусіям навколо виплат компенсацій колишнім остарбайтерам з боку Німеччини ця тема опинилася в центрі уваги німецького суспільства. «Тріщина через усе життя» – під такою назвою в Кельні відкрилася виставка, присвячена підневільній праці. У рамках проекту представлено також компакт-диск із записами свідчень колишніх остарбайтерів. Про цю виставку Радіо Свобода розмовляло з оглядачем «Німецької хвилі» Володимиром Медяним.

Радіо Свобода: У чому особливість цієї виставки, до фінансування якої долучився навіть ЄС?

Володимир Медяний: Цю виставку присвячено виключно жінкам, яких у 1942–1943 роках нацисти примусово вивезли з України до Німеччини, а саме в прирейнські міста. Тоді це були молоді дівчата віком від 15 до 20 років. І раніше вже багато говорили про підневільних робітників, але щоб зосередити увагу на долях жінок, то такого справді, мабуть, ще не було.

Сьогодні важко навіть собі уявити, що довелося перенести цим жінкам. Як з’ясувалося, націонал-соціалісти вивозили до Німеччини навіть вагітних. Їх примушували працювати безпосередньо до пологів, а вже через короткий час, після народження дитини, знову виганяли на працю. З такими свідченнями можна познайомитися на виставці в Кельні.

Там представлені також фотографії з архівів і, що дуже цікаво, і це, мабуть, одна з найголовніших особливостей цього проекту, – там представлені також компакт-диски з аудіо- та відеозаписами свідчень колишніх невільниць. І ці компакт-диски також можна купити.

Радіо Свобода: А як вдалося розшукати цих жінок?

Володимир Медяний: Українські жінки, про яких йдеться на виставці, свого часу були пацієнтками жіночої клініки міста Воберталь. Цією клінікою нині опікується крайове об’єднання Рейнланд (це структура місцевого самоврядування, що займається соціальними питаннями).

Працівники цієї установи на чолі з істориком Бетіною Буреш зазирнули до архівів, розшукали там прізвища колишніх підневільних працівниць. А потім за допомогою німецького фонду «Пам’ять, відповідальність, майбутнє», а також Українського національного фонду «Взаєморозуміння і примирення» вдалося знайти адреси деяких жінок і зв’язатися з ними. І Бетіна Буреш відвідала 10 жінок в Україні, подивилася, в яких умовах вони живуть сьогодні і записала з ними інтерв’ю.

І тепер, коли побувати на виставці і послухати записи, виникає враження безпосереднього спілкування з жінками.

Радіо Свобода: А який інтерес проявляють німці до цієї виставки?

Володимир Медяний: Інтерес великий, навіть можу сказати, що дуже великий. На відкриття виставки прийшло багато людей, серед них було чимало молоді.

Взагалі хочу сказати, що німці прискіпливо опрацьовують буквально кожну сторінку своєї історії, якою б вона, ця сторінка, ця історія, не була.

Наприклад, тема примусової праці порушується не тільки на заходах для, так би мовити, дорослого населення, але також у школах. Як тільки група колишніх невільників приїздить до Німеччини, то їх відразу запрошують до шкіл на зустрічі з дітьми. Ці люди розповідають про свої страждання, про те, що вони пережили. І, можете мені повірити, це справляє дуже велике враження.

Це справжні реальні кроки в напрямку примирення.

До речі, кельнська експозиція, присвячена колишнім невільницям Третього Рейху, – це пересувна виставка. За кілька місяців її планують показати також в Україні.
XS
SM
MD
LG