У радянські часи 7 листопада було одним з головних державних свят. Річницю революції 1917 року відзначали грандіозними парадами, промовами та урочистостями.
Особливо бучними були святкування 40-ї річниці революції. Тодішній радянський лідер Микита Хрущов гордо спостерігав з трибуни, як повз нього пропливала модель ракети, що за місяць перед тим доставила у космос перший супутник. Радянські люди були сповнені ентузіазму й вірили, що побудують комунізм до 1980-го року, як це передбачала програма Комуністичної партії.
Десять років потому робітники так само йшли вулицями всіх радянських міст, вимахуючи прапорами, було випущено 100 мільйонів монет до 50-ї річниці революції, парад уперше показували по кольоровому телебаченню. Але ентузіазм щодо «Великої Жовтневої» був уже зовсім не той. Історик та соціолог Леонід Сєдов згадує: «Коли ми були дітьми, то могли піти на демонстрацію на Червону площу, відчути радість від того, що побачили на мавзолеї Сталіна... Але у 60-ті ставлення людей до революції, до большевиків змінилося. Було зрозуміло, що ідеали революції не втілені».
Тоді бард Юлій Кім, ризикуючи власною волею, наспівував на приватні магнітофони:
«Да это все 50-летие, вот дата – тут года маловато для всех докладов пламенных, укладов твердокаменных, вот то-то будет скука… Простор только для грохота, и топота, и стука!»
1977 року генсек Леонід Брежнєв приурочив до ювілею ухвалення нової Конституції. Він розумів, що такого побожного схиляння перед революцією у суспільстві вже не було. Економіка перебувала в застої, тривали репресії проти інакодумців. І Брежнєв у Конституції певною мірою дистанціювався від раннього большевизму, назвавши свій час епохою розвинутого соціалізму.
Ритуал, стагнація, розвал
Історик Володимир Булдаков каже, що святкування на той час уже перетворилося на ритуал.
«Ідейний зміст став поступово зникати з цього, вивітрюватися. Людей примусово зганяли на демонстрації. До самих ідей Жовтня більшість населення ставилася нейтрально, але звикли у цей день сідати за стіл, вмикати телевізор, випивати, закусувати» – сказав Володимир Булдаков.
Ще через десять років у розпалі вже була горбачовська «перебудова». Тоді жовтневі свята були, здавалося, лише відчайдушною спробою підтримувати й далі ілюзію, яка стрімко зникала.
Радянському Союзові судилося відсвяткувати жовтневе свято ще 4 рази. Після цього СРСР розпався.
Те, що в сьогоднішній Росії річницю революції не святкують, дивує декого – адже президент Путін відродив чимало радянських символів (зокрема й гімн). Але схоже, що в цьому відродженні символів він спирається більше на тугу за «сильною рукою» Сталіна, ніж на ностальгію за большевистською революцією.
Особливо бучними були святкування 40-ї річниці революції. Тодішній радянський лідер Микита Хрущов гордо спостерігав з трибуни, як повз нього пропливала модель ракети, що за місяць перед тим доставила у космос перший супутник. Радянські люди були сповнені ентузіазму й вірили, що побудують комунізм до 1980-го року, як це передбачала програма Комуністичної партії.
Десять років потому робітники так само йшли вулицями всіх радянських міст, вимахуючи прапорами, було випущено 100 мільйонів монет до 50-ї річниці революції, парад уперше показували по кольоровому телебаченню. Але ентузіазм щодо «Великої Жовтневої» був уже зовсім не той. Історик та соціолог Леонід Сєдов згадує: «Коли ми були дітьми, то могли піти на демонстрацію на Червону площу, відчути радість від того, що побачили на мавзолеї Сталіна... Але у 60-ті ставлення людей до революції, до большевиків змінилося. Було зрозуміло, що ідеали революції не втілені».
Тоді бард Юлій Кім, ризикуючи власною волею, наспівував на приватні магнітофони:
«Да это все 50-летие, вот дата – тут года маловато для всех докладов пламенных, укладов твердокаменных, вот то-то будет скука… Простор только для грохота, и топота, и стука!»
1977 року генсек Леонід Брежнєв приурочив до ювілею ухвалення нової Конституції. Він розумів, що такого побожного схиляння перед революцією у суспільстві вже не було. Економіка перебувала в застої, тривали репресії проти інакодумців. І Брежнєв у Конституції певною мірою дистанціювався від раннього большевизму, назвавши свій час епохою розвинутого соціалізму.
Ритуал, стагнація, розвал
Історик Володимир Булдаков каже, що святкування на той час уже перетворилося на ритуал.
«Ідейний зміст став поступово зникати з цього, вивітрюватися. Людей примусово зганяли на демонстрації. До самих ідей Жовтня більшість населення ставилася нейтрально, але звикли у цей день сідати за стіл, вмикати телевізор, випивати, закусувати» – сказав Володимир Булдаков.
Ще через десять років у розпалі вже була горбачовська «перебудова». Тоді жовтневі свята були, здавалося, лише відчайдушною спробою підтримувати й далі ілюзію, яка стрімко зникала.
Радянському Союзові судилося відсвяткувати жовтневе свято ще 4 рази. Після цього СРСР розпався.
Те, що в сьогоднішній Росії річницю революції не святкують, дивує декого – адже президент Путін відродив чимало радянських символів (зокрема й гімн). Але схоже, що в цьому відродженні символів він спирається більше на тугу за «сильною рукою» Сталіна, ніж на ностальгію за большевистською революцією.