Цукровий діабет у Василя Петровича вже декілька років. Кожного місяця треба віддати 200 гривень за ліки, плюс двічі на рік лягати до лікарні. Все власним коштом. У Василя Петровича діабет другого типу. Це означає, що вживати інсулін йому не є життєво необхідно, як при діабеті першого типу. Але він каже, що хотів би лікуватися саме інсуліном і на голку сісти не боїться. Та лікар ін’єкції йому не призначає: «Мені інсулін потрібен, але нас лікарі витримують на таблетках. Ніхто інсуліну не приписує, бо це копієчка».
Набагато ефективніше від самого початку лікування діабету другого типу використовувати інсулін, стверджує Антоніна Синельник, заступник директора ЗАТ по виробництву інсуліну «Індар». Тому такі заяви хворого вона вважає просто фантазією: «Ми навпаки зараз рекомендуємо нашим лікарям переводити людей з другим типом діабету на інсулін».
В Україні виробляється достатньо інсуліну, а купити вітчизняний інсулін важко
Також Антоніна Синельник переконує, що в Україні виробляється достатньо інсуліну. І ним можна забезпечити всіх хворих. До того ж, пані Антоніна наголошує: вітчизняний інсулін так само якісний, як і іноземний. І те, що люди більше довіряють саме закордонному, – просто стереотип.
У приватних аптеках купити вітчизняний інсулін важко, а щоб отримати іноземний, треба замовити його в окремому порядку. Ціна відповідна. Але окрім ліків потрібне ще й інше обладнання. Наприклад, глюкометр, щоб вимірювати рівень цукру в крові. Ціна – майже 300 гривень. Також ще необхідні окремі тест-смужки та шприци – ще гривень 200.
Плюс не всі тест-смужки підходять під певний глюкометр. Якщо певного типу смужечок в Україні на даний момент немає, то треба міняти глюкометр. Отже, знову гроші.
Рівень комфортності життя діабетиків є точним показником загального рівня життя людей в країні
А Павлина Калиниченко, президент всеукраїнської громадської організації «Український діабетичний союз», каже, головне, щоб хворий був свідомий. Дотримувався дієти, серйозно слідкував за своїм здоров’ям. Бо інакше жодні ліки не допоможуть. І купити той самий глюкометр теж не велика проблема: «Коли людина не усвідомлює, що їй це доконче потрібно, то вона і сама не вживає ніяких заходів, щоб придбати цей глюкометр. Іноді люди і можуть його придбати, але вони не бачать у цьому такої нагальної потреби ».
За неофіційним даними, в Україні нараховується майже 2 мільйони хворих на діабет. Серед них і маленькі діти. На думку фахівців, рівень комфортності життя діабетиків є точним показником загального рівня життя людей в країні. Тобто, рівня цивілізованості.
Набагато ефективніше від самого початку лікування діабету другого типу використовувати інсулін, стверджує Антоніна Синельник, заступник директора ЗАТ по виробництву інсуліну «Індар». Тому такі заяви хворого вона вважає просто фантазією: «Ми навпаки зараз рекомендуємо нашим лікарям переводити людей з другим типом діабету на інсулін».
В Україні виробляється достатньо інсуліну, а купити вітчизняний інсулін важко
Також Антоніна Синельник переконує, що в Україні виробляється достатньо інсуліну. І ним можна забезпечити всіх хворих. До того ж, пані Антоніна наголошує: вітчизняний інсулін так само якісний, як і іноземний. І те, що люди більше довіряють саме закордонному, – просто стереотип.
У приватних аптеках купити вітчизняний інсулін важко, а щоб отримати іноземний, треба замовити його в окремому порядку. Ціна відповідна. Але окрім ліків потрібне ще й інше обладнання. Наприклад, глюкометр, щоб вимірювати рівень цукру в крові. Ціна – майже 300 гривень. Також ще необхідні окремі тест-смужки та шприци – ще гривень 200.
Плюс не всі тест-смужки підходять під певний глюкометр. Якщо певного типу смужечок в Україні на даний момент немає, то треба міняти глюкометр. Отже, знову гроші.
Рівень комфортності життя діабетиків є точним показником загального рівня життя людей в країні
А Павлина Калиниченко, президент всеукраїнської громадської організації «Український діабетичний союз», каже, головне, щоб хворий був свідомий. Дотримувався дієти, серйозно слідкував за своїм здоров’ям. Бо інакше жодні ліки не допоможуть. І купити той самий глюкометр теж не велика проблема: «Коли людина не усвідомлює, що їй це доконче потрібно, то вона і сама не вживає ніяких заходів, щоб придбати цей глюкометр. Іноді люди і можуть його придбати, але вони не бачать у цьому такої нагальної потреби ».
За неофіційним даними, в Україні нараховується майже 2 мільйони хворих на діабет. Серед них і маленькі діти. На думку фахівців, рівень комфортності життя діабетиків є точним показником загального рівня життя людей в країні. Тобто, рівня цивілізованості.