Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 04:03

Дніпропетровщина: подолати радянські назви буде нелегко


Юлія Рацибарська Дніпропетровщина, 16 листопада 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Щонайменше три міста і до двох десятків районів доведеться перейменовувати Дніпропетровщині на виконання президентського указу щодо зміни назв, де фігурують події та імена діячів комуністичного режиму. Відтак – теоретично – з мап можуть зникнути Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Орджонікідзе, сотні площ, проспектів та вулиць, а може, й сама Дніпропетровська область зватиметься інакше. Які назви пропонують і наскільки реальне це перейменування?

Катеринослав, Січеслав чи Дніпропетровськ? Кожна з назв, які місто носило чи носить зараз, має своїх прихильників та супротивників.

«Фішка» останнього року – просто «Дніпро». Цю назву «розкручує» громадське об’єднання «ГРАД», до якого входять представники кількох організацій та ліберально налаштованих партій.

«Дніпро» замість «Дніпропетровськ» – це своєрідний компроміс: нейтральна назва має примирити і прихильників імені, яке носило місто за часів російської імперії, – Катеринослав, – і прибічників наймення періоду УНР – Січеслав.

І буде «„Динамо“ з Дніпра?»

Координатор громадського об’єднання «ГРАД» Андрій Денисенко переконаний: відсікши від назви міста прізвище компартійного діяча Григорія Петровського, можна отримати досить адекватний топонім.

«Наші мешканці вже знайшли адекватну, психологічно комфортну назву. Російською вони називають його „Днепр“, а українською – „Дніпро“. Чудові емоційні і смислові асоціації – з футбольною командою, з річкою. Петровський нас не влаштовує своїм минулим, ми думаємо про майбутнє».

Однак ініціатори зміни назви міста розуміють, що реалізація їхньої ідеї – справа часу. Разом із назвою обласного центру доведеться перейменовувати й саму область. Як її можна назвати, ще міркують. Варіантів кілька: просто Дніпровська, Дніпроградівська чи, як і раніше, Дніпропетровська.

Непросто розібратися й із Дніпродзержинськом

Повернути історичну назву своєму місту закликають і патріотично налаштовані сили у Дніпродзержинську. Лідер місцевого об’єднання політичних сил «Українська правиця» Сергій Злючий відстоює топонім «Кам’янське» – так Дніпродзержинськ називали до 1936 року.

«Звернення писали, збирали підписи, щоб повернути місту історичну назву – Кам’янське, якій більше від 250 років, щоб наші вулиці звільнилися від „червоного“ спадку, який вони сьогодні носять», – розповідає активіст.

Однак місцеві історики партійців не підтримують. Яку назву вважати автентичною – питання дискусійне, каже директор Музею історії міста Наталя Буланова.

«Звичайно, потрібно повертати місту історичну назву. Але якою була ця історична назва, в різних джерелах звучить по-різному –була Кам’янка-Дніпровська, було й Кам’янське, кілька було назв. Яку назву слід вважати історичною?»

Імен «революціонерів» безліч, українців – обмаль

Що ж робити з «радянськими» назвами вулиць та площ, взагалі ніхто не уявляє. У містах та селах Дніпропетровщини їх більш ніж половина.

У комунальному підприємстві «Земград» підрахували: щоб виконати президентський указ, тільки в обласному центрі треба перейменувати понад 80 проспектів, вулиць та провулків.

Як це реалізувати на практиці, у «Земграді» не знають. Адже зміна назви хоча б однієї невеличкої вулиці – це величезний обсяг роботи: переоформлення патентів, ліцензій, вивісок, покажчиків, бланків, штампів, юридичних адрес та місць реєстрації.

Досі не розібрались навіть із назвами вулиць, що дублюються, розповідає директор підприємства «Земград» Людмила Проценко

«За останні два роки дали нові назви 42 проїздам. Там, де є повтори назв, ми перейменовуємо, внісши пропозиції на сесію. 42 за два роки – це дуже мало, усього у нас десь до 250 таких назв», – каже керівник комунального підприємства.

Наразі ж атавізми радянських часів у назвах у регіоні – чи не на кожному кроці. Центральні вулиці Дніпропетровська носять імена людей, які ніколи не бували в місті, а може, навіть не підозрювали про його існування: Карла Маркса, Кірова, Карла Лібкнехта, Клари Цеткін…

Натомість своїх краян – Дмитра Яворницького, Сергія Єфремова, Валер’яна Підмогильного – якось підзабули. Їхні ймення присвоюють хіба невеликим, нікому не відомим провулкам чи проїздам.
XS
SM
MD
LG