Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 05:57

Помаранчева прогулянка «місцями колишньої бойової слави»


Леся Бакалець Київ, 22 листопада 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Помаранчева революція – три роки по тому. Радіо Свобода вирішило пройтися основними революційними маршрутами з колишньою активісткою наметового містечка.


Від станції метро Хрещатик Надія швидким кроком доходить до паркану, шукає потрібний стовпчик і показує на проїжджу частину. Там і стояв її намет.

На Майдан Надя прийшла у перший день. Прийшла і залишилася. Неповторна атмосфера, що єднала сотні тисяч людей, легко примусила проміняти комфорт власного дому на брезентовий намет, спальники і постійне відчуття холоду.

«Ми носили валянки. Ми навіть зрозуміли, що вони насправді дуже зручні і теплі. Тільки у мене розмір ноги маленький і не такі довгі ноги, тому у валянках ноги у мене не згинались. Але було настільки весело у наметовому містечку, що цей холод відступав на друге місце», – згадує вона.

Народ був цікавіший від політиків

Та найбільше людей завжди було на самому майдані Незалежності. Надія показує східці, де стояла, слухаючи виступ когось із політиків. Правда, каже, стояла до нього спиною – на народ було дивитись цікавіше.

Так само, як і слухати, коли тисячі людей співали разом, згадує Остап Кривдик – він працював тоді у «Порі» та робив різні наліпки та листівки.

«Я проходив повз Майдан, і там якраз співав Олег Скрипка. Він грав на баяні і співав „Горіла сосна, палала“. І йому підспівував весь Майдан. Це для мене один з таких найяскравіших спогадів», – пригадує він.

Піднімаємось від Майдану до вулиці Шовковичної. Тут ще одне місце Помаранчевої революції – Верховний Суд України. Його видно з вікон офісу Дмитра Чекалкіна, який вигадав один із символів Майдану – «Веселі яйця».

Коли Верховний Суд визнав другий тур виборів недійсним і призначив перевибори, люди просто шаленіли від щастя, каже Дмитро: «Люди йшли, обнімали одне одного. Була атмосфера якогось надзвичайно піднесення та свята».

Все тоді було підпорядковане особливій атмосфері Майдану – доброзичливій, веселій і піднесеній. Надія згадує, як посміхалися їй прихильники Віктора Януковича, як правоохоронці сміялися над помаранчевими анекдотами, а бабусі-киянки частували варениками з вишнями.

І саме це, каже Надя, рятує від розчарувань. Вона і тоді не сподівалась, що всі обіцянки політики виконають, а життя в Україні стрімко покращає. Але й досі вважає, що Майдан зробив з неї справжню громадянку України.
XS
SM
MD
LG