Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 04:16

Хто нагнітає міжетнічну проблему в Криму?


Кирило Булкін Київ, 30 листопада 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Некоректні висловлювання в пресі, етнічні та релігійні образи можуть не лише породжувати негативні емоції, але й призводити зрештою до проявів насильства. Особливо гостро на українських теренах ця проблема стоїть в Автономній Республіці Крим, де стосунки між слов’янською більшістю та репатріантами – кримськими татарами подекуди стають предметом конфліктів, що зі сторінок газет вихлюпуються на вулиці. Запобігти ескалації цих конфліктів через ЗМІ намагаються фахівці київського Центру близькосхідних досліджень.

Прикладів, коли ЗМІ в Криму не лише не сприяли залагодженню міжетнічних конфліктів, але й «підкидали хмизу у вогонь», чимало. Один із них – відома історія так званого «хрестоповалу» 2000 року, коли у селищі Морському під Судаком кримські татари повалили хрест, зведений на сакральному для мусульман місці. Конфлікт тоді ледь не перейшов у «гарячу» фазу, і, щоб залагодити його, знадобилось багато часу й зусиль. Тоді публікації у російськомовній пресі Криму були сповнені нетерпимості й образ на адресу кримських татар і сприяли неабиякому нагнітанню напруги.

Фахівці київського Центру близькосхідних досліджень кажуть, що цей та подібні приклади показують, наскільки широко кримські медіа застосовують так звану «мову ворожнечі», тобто своєрідне мовне конструювання моделей та практик соціальної нерівності.

Щоб змінити цю тенденцію, Центр близькосхідних досліджень запланував низку семінарів для кримських журналістів. Семінари будуватимуть на конкретних прикладах із газетних публікацій. Їхня мета – наочно показати шкідливість матеріалів, написаних із застосуванням «мови ворожнечі».

ЗМІ стають частиною проблеми

Пояснюючи необхідність такої роботи, президент Центру близькосхідних досліджень Олександр Богомолов охарактеризував нинішній стан кримських ЗМІ таким чином: «Навіть побіжний аналіз показує, що вони не стільки виступають медіаторами у вирішенні цих питань, не стільки інформують громадян, скільки стають частиною проблеми. Тобто, транслюють негативні меседжі, стереотипи однієї спільноти до іншої – стосовно кримських татар російськомовні медіа, наприклад, просто насичені різними такими стереотипами. Аудиторія, залежно, звичайно, від рівня її свідомості та поінформованості, сприймає це, мабуть, по-різному. Але коли її, фактично, бомбардують постійно такими повідомленнями, вона не може не перебувати під таким негативним впливом, який, зрештою, сприяє збільшенню конфліктного потенціалу».

Фахівці свідомі того, що їхня ініціатива не принесе миттєвих змін у медійний простір Криму. Однак вони вважають важливим бодай звернути увагу журналістів на наявність проблеми негативного впливу деяких публікацій на міжнаціональний мир в регіоні. Згодом, сподіваються експерти, їхня ініціатива породить у кримському суспільстві дискусію, що сприятиме розв’язанню проблеми.

«Мова ворожнечі» – загальноукраїнська проблема

Наявність упереджених публікацій і «мови ворожнечі» в ЗМІ є проблемою не лише кримською, але й загальноукраїнською, вважає журналіст та представник Міжнародної Амністії Максим Буткевич: «Мова ворожнечі використовується систематично і досить поширена в українських ЗМІ – і в друкованих, і в електронних. Але проблема навіть не стільки в цьому, а в тому, що це не усвідомлюється журналістами як проблема. Саме поняття «мова ворожнечі» не введено в обіг, і дуже багато хто з журналістів не розуміє важливості цього. Не вистачає, можливо, розуміння відповідальності людини, яка поширює стереотипи».

Максим Буткевич стверджує, що іноді неперевірена інформація чи непродумана лексика може призвести не просто до негативних емоцій, але й до насильства. Але далеко не всі журналісти розуміють це, каже Буткевич.
XS
SM
MD
LG