Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 09:42

Підвищення ціни на туркменський газ: український аспект


Роман Купчинський

Роман Купчинський — аналітик Радіо Свобода
(RadioSvoboda.Ua)
Цього тижня Туркменістан підняв ціну на газ для Ґазпрому зі $100 за 1000 куб. м. до $130 на перші 6 місяців 2008 року. 1-го липня 2008 ціна зросте до $150. Наступні подорожчання очікують 2009 року.

Миттєво вплив цього підвищення ціни відчують на собі насамперед мешканці України, яка є кінцевим споживачем газу, що його Росія купує в Туркменістані. 2007 року Україна сплачувала Росії $130 за 1000 куб. м. Ця ціна, попри те, що на попередніх переговорах її домовлялись зберегти на 2008 рік, неминуче підстрибне принаймні до $160 у січні й до $180 чи навіть більше – у липні 2008.

Наразі уряд обговорює питання про те, як це підвищення вплине на українську економіку. Однак більшість експертів вважають, що зрештою воно призведе до уповільнення темпів зростання ВВП та похитне панування гігантської металургійної промисловості в українській економіці.

Енергозбереження – ключова проблема

Коли у липні 2006 Туркменістан підняв ціну на свій газ з $65 до $100 за 1000 куб. м., експерти Світового банку зазначали: «Українська економіка є однією з найбільш енергомістких. Україна споживає на одиницю ВВП майже у чотири рази більше енергії, ніж країни Західної Європи. Також її енергетичний сектор відзначається надзвичайною затратністю: за оцінками, лише 60% енергії, що постачається, досягає кінцевого споживача. На нашу думку, саме на заходах зі зменшення енергомісткості та затратності Україна має зосередити зусилля у відповідь на підвищення ціни».

Першою реакцією на підвищення ціни на туркменський газ у 2008 році було рішення українського уряду запровадити широкомасштабну програму енергозбереження, яка покликана зменшити споживання газу на 15-20 мільярдів куб. м.

Міністр економіки Анатолій Кінах в інтерв’ю Інтерфаксу 28-го листопада сказав, що цей план передбачає більше використання місцевого вугілля та ядерної енергії.

Однак, українські посадовці говорять про енергозбереження уже не вперше. 2001 року Віктор Ющенко, тодішній Прем’єр-міністр, висунув амбіційну програму енергозбереження, яка, втім, так і не була ніколи реалізована.

У травні 2005 уряд ухвалив Енергетичний план дій (Загальний план дій з фінансового відновлення паливно-енергетичного комплексу). Однак і цей план нинішній уряд Віктора Януковича, схоже, засунув далеко в шухляду.

Значна частина газу, який Україна споживає, іде на потреби потужної металургійної промисловості. Київські аналітики вважають, що саме металургійна промисловість є ключовим чинником зростання українського ВВП 2007 року до 7,1%. При тому, що ціна на газ в Україні залишається однією з найнижчих у Європі, жодних систематичних зусиль щодо зменшення споживання немає.

Світовий банк, аналізуючи український газовий сектор, зазначає, що він, завдяки низьким цінам на поставки, неявно субсидує економіку на 2,5% ВВП: «Ця зовнішня субсидія суттєво зросла після нещодавнього підвищення ціни на нафту на світовому ринку. Це було особливо вигідно енергомістким індустріальним виробництвам України».

Спроби підняти ціну на газ для споживачів заблокував уряд Януковича, для якого це є питанням народної підтримки в індустріальних регіонах Східної України.

Металургійна промисловість була головним чинником швидкого зростання українського ВВП у 2001-2004. Уряд колишнього Президента Леоніда Кучми та його Прем’єр-міністра Віктора Януковича не міг примиритися з його можливим спадом, а це мало неминуче статися, якби ціна на газ зросла. Росія, своєю чергою, була зацікавлена у підтримці уряду Кучми-Януковича з політичних міркувань, і тому продовжувала постачати дешевий газ, сподіваючись, що це допоможе її ставленикам триматися при владі.

Низька ціна та Постанова 31

Низька ціна на газ для споживачів в Україні (нижча, ніж є зараз у Росії), стала жахом для української державної компанії Нафтогаз України, яка сьогодні перебуває на межі банкрутства. Низькі ціни та важке податкове навантаження на Нафтогаз вкупі зі слабким керуванням непрозорою державною компанією загальмували розвиток українського сектору видобутку вуглеводнів.

Ще погіршив ситуацію для вітчизняної нафтогазовидобувної індустрії припис, який наприкінці 2006 року видав уряд Януковича. Це розпорядження відоме, як Постанова 31.

Ця постанова встановила верхню межу ціни для газу, який продають компанії, що мають угоди про спільну діяльність з державними, тобто Постанова зобов’язувала компанії продавати газ Нафтогазу за фіксованою урядом ціною.

Західні компанії скаржились, що ця ціна часто буває нижчою за собівартість. Одна західна компанія, Cardinal Resources, була змушена продати свої активи в Україні у листопаді через цю постанову.

У колах людей, що обізнані з ситуацією, ходять чутки, що за цією постановою стояв міністр енергетики Юрій Бойко, який бажав, щоб ліцензії на розробку газових родовищ, що належали Cardinal Resources, отримали пов’язані з ним компанії.

Матеріали до теми:

• Підвищення ціни на туркменський газ: український аспект • Ціна на газ: анатомія проблеми • Київ, 15 листопада 2007 (RadioSvoboda.Ua) – По чім газ для України? Сьогодні Україна та Росія мають обговорити ціну газу на 2008 рік та схеми його • Газові перспективи Кабінету Януковича
XS
SM
MD
LG