Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 20:45

Спікер в Україні – більше, ніж спікер?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку «завантажити» та вибрати «Save Target As...» або «Зберегти Об''єкт Як...» та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Роман Скрипін
Гості Свободи: професор Олексій Гарань та політичний експерт Олександр Палій. З парламентської зали телефоном – народний депутат Тарас Стецьків.

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Роман Скрипін: Пане Гарань, як Ви оціните процес обрання спікера шостої Ради?

Олексій Гарань: Шкода, звичайно, що цей процес затягується. Ми бачимо, власне, з боку потенційної опозиції, тобто Партії регіонів, насамперед прагнення дещо затягнути цей процес, і все-таки розрахунок на те, що не збереться 227 голосів.

Також, очевидно, що йдуть закулісні переговори між різними депутатськими фракціями. Я думаю, що це нормально, що йдуть ці переговори — для цього, власне, парламент і існує.

Робляться якісь пропозиції, обговорюються варіанти, хто може стати першим віце-спікером, хто віце-спікером. Була така пропозиція Мартинюку. Комуністи подумали, потім відмовилися. Зрештою, їм зробили контрпропозицію.

Тобто, йде досить складний переговорний процес. А які Ви знаєте ще пропозиції і конфігурації, окрім Мартинюк – віце-спікер? Якщо комуністи вже не погодилися, які можуть бути конфігурації? Що Ви знаєте про залаштункові домовленості?

Олексій Гарань: Вони не погодилися, щоб голосування йшло пакетом. Тобто, очевидно, тут розрахунок був такий, що якщо голосування буде пакетом, і буде йти в пакеті Адам Мартинюк, то тоді комуністи за це проголосують. Очевидно, також, що в перерві цю пропозицію, так би мовити, перебили.

Але зараз, якщо ми прогнозуємо, скажімо, обрання Арсенія Яценюка, якщо воно відбувається, то тоді далі буде висуватися, будуть іти кандидатури вже на посади його заступників. І там знову ж таки може бути Мартинюк, там може бути представник Блоку Литвина.

Я думаю, що цілком логічно, якби був представник Партії регіонів представлений у президії парламенту. Так що всі ці варіанти можливі.

Далі це залежить, по-перше, від позиції Партії регіонів, по-друге, це буде залежати від переговорного процесу між Регінами, комуністами, Блоком Литвина, але також і, по-третє, за участі демократичної коаліції, тому що без них, без їхніх голосів обрання від майбутньої опозиції теж неможливо.

Пане Олексію, скажіть, будь ласка, чи буде демонстрацією сили обрання спікером Яценюка, оголошене коаліцією демократичних сил у складі БЮТ та НУНС звісно?

Олексій Гарань: Якщо це відбувається, я думаю, що так. Тобто, Яценюк є достатньо прагматичною і компромісною фігурою, тобто до нього в принципі з повагою ставляться і політичні опоненти, йому довіряє Президент.

Я думаю, що якщо Яценюк обирається, то це позитив. Наступним логічним кроком має бути вже виконання домовленостей всередині коаліції, тобто підтримка кандидатури Юлії Тимошенко...

От Ви самі підвели до наступного питання.

Наскільки є прогнозованим і можливим обрання, власне, Юлії Тимошенко прем’єром після обрання спікером Яценюка? Чи можливий інший варіант, що за Тимошенко просто не проголосує достатня кількість депутатів?


Олександр Палій
Олексій Гарань: Давайте почнемо з того, що ризик такий є. Ми знаємо, що всередині «НУ» є люди, які не хотіли коаліції з БЮТ і відкрито виступали за широку коаліцію та проти кандидатури Юлії Тимошенко.

Але я хотів би сказати наступне. Тут є певна логіка розвитку. Якщо обирається Яценюк, і таким чином БЮТ виконує свої домовленості, наступним іде голосування по кандидатурі Тимошенко, і раптово, скажімо (а це голосування не буде таємним, тобто відомо буде, хто голосує проти), вона не добирає кілька голосів від «НУ», то тоді постає питання на засипку: кому це завдасть більшого удару репутації — чи БЮТ, чи «НУ» і Секретаріату Президента?

Мені здається, що відповідь очевидна.

Власне, Ви знову підвели до наступного питання.

Чи не наступають у цьому випадку «нашоукраїнці» і «самооборонці» на «граблі Мороза» фактично? Ну, питання риторичне...


Олексій Гарань: Чому? Я не бачу цього. При чому тут... Якщо це відбудеться, то тоді, очевидно, так.

Але я кажу, що логіка, вона зменшує ймовірність такого розвитку подій.

Подивимося.

Олексій Гарань: Подивимося, звичайно.

Пане Олександре, власне, чи можливий варіант не обрання Юлії Тимошенко після обрання Арсенія Яценюка?

Олександр Палій: Можливий.

А кому він потрібен?

Олександр Палій: Вочевидь тим людям, які гальмували процес створення коаліції. Тобто, йшла мова про окремих діячів Секретаріату Президента і, звичайно, про Партію регіонів.

Це в принципі можливо через те, що перевага така хитка, і є люди, які налаштовані різко проти Юлії Тимошенко. Наприклад, є батько пана Довгого, Довгий-старший, який достатньо критично ставиться до Юлії Тимошенко у зв’язку з її критикою діяльності київської міської влади.

Крім того, є ще ціла низка людей, які мають якісь персональні ставлення до Юлії Тимошенко.

Тому, звичайно, теоретично це голосування може бути провалене, хоча, з такої піарної точки зору, воно, звичайно, буде дуже проблематичним для цих діячів і для «НУ».

А чи не виглядає ситуація після проголошення демократичної коаліції так, що будь-який рух грає лише на одну персону, якою є Юлія Тимошенко?

Давайте подивимося. Її раптом обирають прем’єром. От раптом. Вона має зиск, вона має плюси собі в рахунок. Тобто, в актив вона може зарахувати: “Мене зрадили”. НУНС перетворюється на зрадників де-факто.


Олександр Палій: Воно-то так. Але я Вам хотів би сказати, що людям не потрібні ці жести, людям потрібні конкретні рішення, виконання програм, конкретні...

Абсолютно правильно. Якщо Юлію Тимошенко оберуть Прем’єром, а в неї буде виходити виконувати обіцянки, вона знову отримає плюси до своєї діяльності. Не виходить у неї виконувати свої обіцянки – є на кого списати врешті-решт, на партнерів по коаліції та на Партію регіонів.

Олександр Палій: Списанням самим вже наше населення ситим не буде. Вже, розумієте, цих балачок, цієї політичної кризи, до речі, влаштованої, саме на початку Помаранчевої революції, тобто політична криза була постійно за часів Кучми, але потім, скажімо, помінялися актори, політична криза у нас фактично триває з літа 2005 року.

У цій політичній кризі певну вину мають всі політичні сили, всі демократичні політичні сили. Якщо вони ще раз після цього третього шансу його втратять, мені здається, що буде дуже важко говорити про четвертий шанс.

Надзвичайно важко було говорити про другий шанс. Надзвичайно важко було говорити про третій шанс, завдяки якому країна фактично 9 місяців перебувала в стані перманентної кризи і дивом обійшла цю ситуацію, дивом вийшла з неї, з надзвичайно складної ситуації.

Надзвичайно складну операцію було проведено щодо розпуску парламенту. По деяких моментах філігранну операцію.

Тут в тому числі заслуга й Юлії Тимошенко, й Віктора Ющенка, й навіть Секретаріату Президента, я сказав би. Але це все в минулому.

Населенню, народу потрібні конкретні рішення щодо вирішення проблем щодо вирішення проблем безпеки, скажімо так, взагалі в країні безпеки: й національної зовнішньої безпеки, й безпеки, яка стосується життєдіяльності роботи шахт, щоб кораблі не тонули і так далі.

Тобто, країна повинна рухатися вперед. Самими балачками політиків цього вже не досягнеш.

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG