Доступність посилання

02 грудня 2016, Київ 21:57

Наші права і наша свідомість


Інна Набока Київ, 10 грудня, 2007 (RadioSvoboda.Ua) - 10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Загальну декларацію прав людини, що проголошувала права особи, громадянські та політичні права і свободи. А з 1950-го року світова спільнота відзначає Міжнародний день прав людини.

У Радянському Союзі цей день асоціювався передовсім із захистом політичних прав і свобод. Тож і відзначали його переважно правозахисники і дисиденти. Щороку виходили у цей день на Пушкінську площу в Москві незгодні. І так само щороку влада розганяла ці нечисленні мітинги і заарештовувала їх учасників. У свій спосіб відзначали, так би мовити, «професійне свято» і політв’язні у концтаборах – вони оголошували голодування.

Важко позбуватися радянської спадщини і не тільки...

У незалежній Україні головні положення Декларації прав людини увійшли до Конституції і законодавства країни. Тож, здається, проблем із політичними правами, хоча б формально, немає. Та права людини не обмежуються лише правами політичними. Не менш вважливе місце у житті займають і соціальні, економічні, культурні. Серед невід’ємних прав людини – право на працю і адекватну її оплату, житло і освіту, охорону здоров’я і гідну старість.

І саме тут для багатьох із нас починаються проблеми. І криються вони не лише у недосконалих законах чи свавіллі чиновників, а в нашій власній свідомості. Нерідко ми просто не хочемо відстоювати свої права. Чому? Насамперед, через переконання, що все одно нічого не доб’єшся і не зміниш, тільки витратиш сили і нерви. А, можливо, ще і неприємності наживеш. Ну що ж, певна рація у цих твердженнях, на жаль, є. Особливо така настанова поширена серед старшого покоління, вихованих совєтською системою. Та подібним стереотипам нерідко піддаються і люди молоді. Маю свіжий приклад: мій колега був усунений від роботи під досить сумнівним приводом. І хоч юристи вважали, що це незаконно, боротися не захотів, тихо й мирно звільнився «за власним бажанням». Подібні речі трапляються в усіх сферах життя. Ми не наполягаємо на своїх правах через те, що боїмося неприємностей чи зайвого клопоту, через пасивність і зневіру, через відсутність власної гідності та самоповаги.

Хтось може заперечити: люди просто не знають своїх прав. Так, правова освіта дуже потрібна. Але і вона не допоможе, якщо не зміниться наша психологія. І ні гарні закони, ні правозахисні організації, ні найкращі омбудсмени нічого не вдіють, якщо ми самі будемо мовчки ковтати порушення своїх і, що не менш важливо, чужих прав. Отже, як і завжди, все залежить від нас самих. А наші права – і поготів.
XS
SM
MD
LG