Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 16:24

Що стоїть за останніми подіями у Верховній Раді?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку «завантажити» та вибрати «Save Target As...» або «Зберегти Об''єкт Як...» та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Кирило Булкін
Гості Свободи: експерт Київського Центру політичних досліджень і конфліктології Олексій Толпико та керівник наукових програм Інституту відкритої політики Максим Стріха. Включення: народні депутати України Юрій Мірошниченко (Партія регіонів) та Віталій Корж (БЮТ)

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Кирило Булкін: Спочатку запитання до пана Мірошниченка.

Партія регіонів тривалий час працювала (це, власне, відомо) над покращенням свого іміджу, так би мовити, як для внутрішнього, так і для зовнішнього споживача, щоб позбутися певного негативу. Був такий стереотип, що це такі хлопці міцної статури, з ланцюгами, зі специфічною постановкою пальців і таке інше. І Партія регіонів досягла чималих успіхів у європеїзації свого іміджу.

І раптом за два дні такий відкат. Знову перед нами не європейського типу партія, а ті самі хлопці міцної статури, які здатні «порєшать» питання за допомогою чи то вихоплювання картки, чи то стільців.

Невже такою високою є ціна оцих кількох днів затягування процесу, щоб заради цього в жертву були принесені плоди кількарічної праці іміджмейкерів? Юрій Мірошниченко: Ні, я категорично заперечую все, про що Ви зараз сказали, крім того, що були намагання нав’язати певні стереотипи негативні щодо Партії регіонів.

Те, що відбувається останнім часом, свідчить лише про те, що Партія регіонів є принциповою політичною силою. Не для того ми йшли на дострокові вибори, сумнівні з точки зору правового обґрунтування їх, але не задля того, щоб мати керуючим мотивом для політиків політичну доцільність. Закон, Конституція, регламент повинні бути основними правилами, за якими ухвалюються рішення в парламенті.

На жаль, наші колеги з сьогоднішньої коаліції продовжують сприймати нас як ту політичну силу, яка буде постійно робити кроки назад і шукати компроміс.

Сьогодні трошки наш статус змінився. Це статус вже не більшості і в найближчому майбутньому, можливо, опозиції. Відповідно весь той арсенал впливів і інструментів висловлення своєї позиції звичайно буде використовуватися так само і Партією регіонів, як це робили представники коаліції, а в минулому опозиції. Це буде блокування, це буде намагання формувати альтернативний курс, це буде жорстка критика, жорстка, але справедлива і конструктивна і, звичайно, це буде європейський стиль ведення політичних дебатів.

Я не можу погодитися з тим, що в якийсь неєвропейський спосіб діяли ми, коли блокували. Адже витягнувши картку з електронної системи «Рада», як це зробив Владислав Лук’янов, він убезпечив, зокрема спікера, від порушення регламенту ВР.

Хоча в порушення цього ж самого регламенту спікер поставив на голосування питання про повернення до розгляду питання про призначення Прем’єр-міністра.

Пане Корж, запитання до Вас. Чому коаліція поступається опозиції у нинішній кризі? Адже кожне додаткове затягування ситуації – це виграш опозиції.

Чому коаліція не може проголосувати, наприклад, в іншому приміщенні або просто зібрати особисті заяви депутатів із зазначенням, що вони голосують таким-то чином?


Віталій Корж: Нам хотілося показати приклад, як більшість у парламенті може ділити владу з меншістю, з майбутньою опозицією. Ми пішли назустріч.

Це безпрецедентно, що ми задекларували, що ми віддаємо таку кількість контролюючих причому комітетів, посади в міністерствах, на всіх рівнях структури і парламенту, і виконавчої влади.

Але чим більше ми йдемо назустріч опозиції, тим апетити у них зростають. Це вже доходить не тільки до межі, а й за межу розумного. Тому ми спробуємо стримати бажання меншості.

Але у нас залишається бажання, і ми його буде реалізовувати, щоб опозиція мала всі контролюючі важелі, щоб контролювати всю діючу владу, всі гілки влади практично і в парламенті.

Мені здається, що в нас є все-таки надія і безпідставна, що ми досягнемо такого компромісу і почнемо буквально з завтрашнього дня нормальну роботу парламенту.

Пане Олексію, якщо б Вас попросили назвати головну з причин цієї кризи, яка сталася зараз, то що б Ви назвали?

Олексій Толпико: Ця криза виникла не вчора і не позавчора. Вона триває щонайменше 5 років.

До речі, я хотів би тут поправити трохи пана Коржа. Коли він казав про безпрецедентні поступки, на які пішла більшість меншості, то він, очевидно, забув, що в 2002 році після дуже бурхливих, приблизно таких же, як зараз, подій, опозиції було віддано 20 комітетів з 25. Тож говорити про безпрецедентні поступки не варто.

Інша справа, що тоді зате більшість мала повний контроль над президією, всі три пости в президії.

Коли впродовж 5 років весь час проходять демонстрації, неподобства у ВР: то захоплюють щитові... Причому, ясна річ, що на такі дії завжди йде опозиція. Це зрозуміло, бо більшість у цьому не має потреби, тому більшість завжди цивілізована, а меншість завжди в тій чи іншій мірі нецивілізована...

А все-таки в чому ж коріння?

Олексій Толпико: Якщо ви 5 років розхитуєте ситуацію, то ви маєте зараз «прєдєльно расшатанноє положеніє в странє». Ситуація вже розхитана до критичної межі.

Власне кажучи, у нас зараз немає ані КСУ, дуже сумнівна ситуація з судами взагалі, немає легітимної ВР, бо вибори останні були дуже сумнівними, і з іншими гілками влади теж не все гаразд.

Пане Стріха, на Вашу думку, в чому коріння нинішньої кризи?

Максим Стріха: Воно, очевидно, в катастрофічному невмінні сьогоднішніх правлячих еліт в Україні домовлятися в ім’я національних інтересів. Вони вміють домовлятися, але вміють домовлятися в ім’я певних ситуативних цілей, в ім’я задоволення певних кадрових амбіцій, в ім’я врешті-решт права розпоряджатися бюджетними потоками. Але от в ім’я досягнення певного стратегічного національного компромісу — ні.

Я ризикну посперечатися з моїм візаві. Ну, не діяла цивілізовано у нас і так само влада, вона діяла брутально абсолютно по-іншому.

Вона справді не потребувала захоплювати щитові, але здійснювала безпрецедентний «дерибан» національного майна. Відтак врешті-решт те, що відбулося в Україні, то було реакцією на ці дії влади.

Але, на жаль, як сталося, ніхто нічому в цій країні не навчився...

Шановні гості, чи є якийсь зовнішній інтерес з одного боку, з іншого боку в цій ситуації?

Максим Стріха: Скажімо, я не ідеалізував би персональних стосунків В.Ющенка з Ю.Тимошенко. Вони були складні і, очевидно, складними й лишаються.

Але водночас я абсолютно не скидав би з рахівниць того, що, на жаль, ми маємо того північно-східного сусіда, якого маємо. На жаль, еліти цього сусіда зацікавлені в дестабілізації ситуації в Україні.

Напередодні власних виборів, напередодні дуже складної ситуації переформатування російської влади вони зацікавлені в дестабілізації України, вони зацікавлені в тому, щоб продемонструвати своєму суспільству, що демократія (а Україна на тлі майже тоталітарної вже Росії лишається демократичною державою) призводить до нестабільності, до поганого життя людей. Заради цього вони йдуть на дуже неприємні речі.

Я думаю, що й у Києві, я думаю, що ситуація в Криму — значною мірою теж пояснюється цим.

Треба віддати їм належне: вони діють достатньо вправно, кваліфіковано. У них є добрі аналітики, у них є кваліфіковані спецслужби, на жаль, у них є достатня кількість українських політиків, які готові з різних причин виконувати ті чи інші замовлення

Олексій Толпико: Я не можу погодитися з Вами, бо ніяк не можу згодитися з тим, що коли пан Ющенко розпускав парламент, то він це зробив по указці з Москви. Я думаю, що й Ви на цьому наполягати не будете.

Щодо того, що саме зараз, коли в Росії справді люди дуже зайняті своїми власними справами, вони саме зараз вважають за потрібне втручатися в українські справи. Інша справа, що вони, звичайно, завжди зацікавлені в українських справах. Це цілком природно, якщо мати на увазі, що Україна є найбільшим сусідом в Росії. Але те, що вони саме зараз зацікавлені в тому, щоб дестабілізувати Україну...

Крім того, я скажу, що, на жаль, наші українські політики це дуже успішно зробили без всякого російського втручання.

А чи має народ якісь важелі впливу на цю ситуацію?

Олексій Толпико: На жаль, дуже мало.

Єдиний важіль, який він реально має, який він досі, на щастя, використовує, то це він все-таки не йшов ні на які барикади, не йшов на кров. Це наше велике досягнення.

Максим Стріха: Як не дивно, народ має ще один важіль. Все-таки історія показала, що абсолютна непослідовність політична буває карана. Доля Мороза. І все-таки це змушує триматися політиків у рамках певного комільфо, в рамках певної пристойності, хоч у нас, звичайно, з цим ще дуже складно.

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Матеріали до теми:

• Верховна Рада відновить роботу у форматі консультацій завтра вранці • Хто заважає Тимошенко стати прем’єром? • Голосування за прем’єра: дубль два! • Одного голосу наразі не вистачило Юлії Тимошенко, щоб стати Прем’єр-міністром • СБУ створила слідчу групу для з’ясування обставин збою системи «Рада» • Чому ВР не проголосувала за кандидатуру Юлії Тимошенко на посаду прем’єра і як розвиватимуться події далі? • Прем’єр не прем’єр? У вівторок Юлія Тимошенко так і не стала головою українського уряду • Тимошенко не балотуватиметься у Президенти за умови, якщо вона стане Прем’єром

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG