Голосування у британському парламенті: ефективність і ніякої техніки!

У британському парламенті голос віддають дослівно голосом. Депутати, котрі виступають «за» якусь пропозицію, вигукують «Ай!», а ті, що «проти» – «Ноу!» Так голосують у нижній палаті – Палаті громад. А члени Палати лордів кричать відповідно: «Задоволений» або «Незадоволений».

Відтак на звук головуючий визначає результат. Рішення спікера може бути поставлено під сумнів, і депутати можуть зажадати реєстрованого голосування. Спікер Палати громад має право цю вимогу відхилити, якщо вона виглядає необґрунтованою (тобто, результат очевидний, але хтось хоче затягти час).

Поява в кабіні – подання голосу

Реєстроване голосування називають «division», тобто «поділ». Цей поділ полягає у тому, що депутати фізично мають іти до двох різних спеціальних кабін, розташованих прямо біля палати, залежно від того, «за» чи «проти» пропозиції вони голосують. У цих кабінах їхні імена записують так звані «речники» – по двоє в кожній кабіні. При цьому, депутатам не доводиться ані робити позначок, ані натискати на кнопки. Поданням голосу є просто їхня поява в кабіні. Тому жодні трюки в британському парламенті просто не проходять. Всім цілком очевидно, за кого подано голос.

Оглядач Ричард Тейлор розповів про деякі деталі традицій голосування: «Депутати знають заздалегідь час, коли відбудеться голосування. Це часто стається пізно ввечері. Позаяк їхня присутність у Палаті необов''язкова під час дебатів з другорядних питань, вони часто роблять якісь поточні справи у себе в парламентському офісі чи спілкуються з колегами в котромусь із пабів, неподалік від будівлі парламенту. Цікавинка цих пабів, до якого піти може будь-хто, у тому, що їх обладнано спеціальною сигнальною системою. Коли оголошується голосування, в пабі лунає дзвоник – депутати залишають своє недопити пиво і стрімголов біжать назад до Палати, щоб проголосувати».

За партійною дисципліною стежать «батоги»

З обох боків коридору, що веде до кабін, стоять спеціальні уповноважені партій з нагляду за дисципліною, котрих називають whips, що англійською значить «батіг». Їхнім завданням є забезпечити, щоб усі однопартійці потрапили до правильної кабіни.

По завершенні голосування «речники» заходять до Палати й подають спікерові на папірці результат, і той оголошує його Палаті. Якщо голоси розділилися порівну, спікер має вирішальний голос. Кворумом для будь-якого голосування є 40 депутатів. Це приблизно одна шістнадцята частка всіх членів Палати громад.

Результат більшості голосувань відомий заздалегідь, бо партії кажуть членам своєї фракції, як їм треба проголосувати. Депутати рідко голосують проти цих інструкцій, щоб не ризикувати просуванням у партійних лавах або уряді — їх можуть не відібрати як кандидатів на наступних виборах.

Міністри, які в Британії є водночас депутатами, зазвичай подають у відставку, якщо голосують проти своєї партії. З деяких питань, проте, партії дозволяють своїм членам так зване «вільне голосування», згідно з особистими переконаннями.