Завершується рік Пінзеля – «українського Мікеланджело»

Він прийшов з нівідкіля, він пішов у нікуди – так кажуть про Іоанна Георга Пінзеля. Ніхто достеменно не знає, де він народився, де вчився ремеслу, як доля закинула в Україну, де похований. Він робив скульптури і вівтарі для храмів Городенки на Івано-Франківщині, Бучача, Монастирська на Тернопільщині, Годовиці і собору Святого Юра у Львові. Його називали слов’янським Мікеланджело. Це українська історія, українське мистецтво.

Підприємець Василь Бабала, хоч і корінний бучацький чоловік, для себе Пінзеля відкрив лише чотири роки тому, коли виконував роботи у церкві Св. Онуфрія в селі Рукомиш. У цьому році власним коштом встановив у Бучачі дві придорожні фігури – Св. Анни та Яна Непомука – копії тих, що тут колись стояли, зроблені Пінзелем.

Василь Бабала: «Є люди, які валять, а є люди, які зобов’язані це все поставити на місце. Такий світ, ми не можемо його змінити, бо він іде по своїй програмі. Треба щось залишити після себе. Гроші – це ще не все, а от пам''ять про Пінзеля – це, звичайно, велика справа».

Львівський учений рятував твори мистецтва від вогню і пилки

Із двох скульптурних фігур починався теперішній музей Пінзеля. Львівський учений, Герой України Борис Возницький 47 років тому не збирав колекцію, а рятував ці твори мистецтва від вогню і пилки, щось знаходив під плотом, щось у підвалах. Це був час, коли у храмах були музеї атеїзму, а то й склади. Завдяки вченому вдалося багато зберегти, відреставрувати. 30 робіт із чотирьох мистецьких закладів трьох областей склали експозицію виставки, яку побачили галичани у Львові, Тернополі, Івано-Франківську. Бориса Возницького тішить увага людей до Пінзеля.

Борис Возницький: «Я думаю, що рік Пінзеля дуже вдався... Люди почули прізвище Пінзеля. Люди почали цікавитись не тільки в нас, вже маса людей з-за кордону дзвонить. Вже книжки вийшли і в Польщі, яка отримала гран-прі, у Києві вийшла «краща книжка року» про Пінзеля, два романчики невеликі вийшли. Це дуже важливо. Якби ми так піднімали нашу спадщину, це було б дуже добре».

При підготовці альбому «діялись міфічні речі»

При підготовці альбому «Іоанн Георг Пінзель. Скульптура. Перетворення», як розповідає директор видавництва «Грані-Т» Володимир Пузіков, діялись міфічні речі: двічі з незрозумілих причин зникала верстка книги, двічі при друці ставала машина. Це для того, переконані видавці, щоб альбом вдався досконалим.

Володимир Пузіков: «Коли ми дізналися про те, що книга визнана «Кращою книгою України», це було для нас несподіванкою. Я думаю, що тут багато складових. Тут і те, з чого все починалося: Борис Возницький, без якого не можливо було б роботу скласти, його передмова і той матеріал, який він зібрав. Окрім цього, дуже гарна вітчизняна поліграфічна якість – ми принципово його друкували в Україні. І головне, сам предмет того альбому. Багато чуло – на рівні чуток, багато бачило, багато передавалося з уст в уста, але тоді, коли людина отримала і побачила друковану книжку, тоді відбулося те, що ми назвали перетворення і повернення».

Радіо Свобода: «Повернення – зрозуміло, а перетворення?»

Володимир Пузіков: «Перетворення на нову якість, яка з позицій сьогоднішнього дня показує, що ми варті того, щоб на нас дивилися в усьому світі, ми маємо те, чим ми можемо пишатися».

«Щоб люди бачили: ми були в Європі, ми мали добрі позиції в мистецтві»

На початку року Пінзеля львів’яни провели опитування: про цього скульптора знало заледве 4 відсотки респондентів, тепер – 17. Голова Івано-Франківської обласної ради Ігор Олійник вбачає в цій спільній культурологічній акції трьох областей і політичний аспект.

Ігор Олійник: «Сьогодні від Москви до європейських міст хочуть бачити скульптури Пінзеля. Це є відкриття. Це речі, які ще треба осмислити. Політичне значення цього проекту, щоб люди бачили: ми були в Європі, ми мали добрі позиції в мистецтві. Я думаю, що ми відкриємо ще багато імен. Перед нами ще, слово скажу таке — штамп: «незоране поле». Але зернятко ми заложили».

Виставку творів Іоанна Георга Пінзеля ще побачать іванофранківці. На початку січня вона приїде до Києва. Кажуть, її вже замовили Лувр і Вашингтон.