Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 10:30

Владислав Лук’янов: Партії, які здобули меншість у ВР, отримали одні з найвизначніших комітетів


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку «завантажити» та вибрати «Save Target As...» або «Зберегти Об''єкт Як...» та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Роман Скрипін
Гість Свободи: Владислав Лук’янов, народний депутат (Партія регіонів)

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Роман Скрипін: Ми говоримо про політику, але те, що пов’язано з жінкою, з Юлією Тимошенко, із завтрашнім голосуванням. Дай Боже їй здоров’я, щастя і, можливо, навіть стати Прем’єром. Правда, пане Владиславе?

Владислав Лук’янов: Я думаю, як зберуться її прихильники і проголосують, то так і буде.

Скажіть, що було справжньою причиною блокування голосування минулого тижня? Навіщо це було робити?

Ви можете посилатися 150 тисяч разів на регламент, але якісь інші причини були чи не були?


Посилання було не тільки на регламент. Посилання було на закон «Про Кабінет Міністрів», посилання було на те, що після того, як перше голосування з успіхом прихильники Тимошенко і «НУ» провалили, подання Президента було вже вичерпане, підстав до наступного голосування вже не було... І вони збиралися переголосувати голосування, а Ви не дали...

Ви знаєте, можна якось любим чином називати такі дії, як би ми не протягували це рішення, але це вже було порушення закону, регламенту.

Скажіть, будь ласка, в Раді п’ятого скликання Партія регіонів протягувала свої рішення у будь-який спосіб? Чи були такі прецеденти?

Ви знаєте, по кадрових питаннях таких прецедентів не було.

А по яких питаннях були?

Більше того, я можу сказати, що навіть коли відбувалося в попередньому ще, не в п’ятому, а в четвертому скликанні голосування за Юрія Єханурова, було набрано... схожа ситуація, тільки не 225, а 224 голоси, то процедура була зупинена, було нове подання Президента, і було повторне голосування.

Більше того, якщо представники коаліції були так впевнені в своїй правоті, то чому вони так швидко звернулися знову за поданням у Секретаріат Президента і майже в той же день отримали нове подання?

Я хотів би поставити запитання стосовно присутності і неприсутності Ахметова у ВР і ухвалення від його імені, нібито, рішень. Іноді його голос можна було вважати, очевидно, і визначальним.

Як це пояснити? Чому зараз вхопилися Регіони, власне, в цю норму, що депутат має голосувати особисто? І чи готові Регіони надалі виконувати цю норму Конституції та регламенту?


Я думаю, що якщо ВР прийме таке рішення, то, я думаю, це буде на користь ВР.

А навіщо ухвалювати рішення, якщо воно вже є? Його просто треба виконувати. Тут йдеться про дисципліну депутатів.

Ви знаєте, на жаль, це стало традицією українського парламенту, але досить багато депутатів особисто не приймають участі в голосуванні. І, на жаль, це стосується як коаліції, так і опозиції. Тобто, немає ніякої різниці.

Я не розрізняв зараз.

Ні. Я думаю, що треба приймати якісь рішення для того, щоб голосування проводилося тільки особисто, як це сказано в Конституції України.

Дивіться, згадали відразу цей законопроект, який пропонувала, між іншим, Юлія Тимошенко ще в Раді попереднього скликання для того, щоб ухвалити рішення, аби депутати голосували за відбитком пальців.

Якщо ВР на сьогодні, тобто Партія регіонів, яка є в ВР, так гаряче виступає за дотримання Конституції, чи підтримає вона, власне, цей законопроект про голосування за відбитком пальців? Це б зняло дуже багато питань.


Ви знаєте, на мій рахунок, голосування за відбитком пальця – воно образливе. Але можна було б реєструвати депутатів, які фізично знаходяться в сесійній залі ВР...

Що ображає — голосувати за відбитком пальця? Якщо є в комп’ютерах зараз сканер, ось тут є сканер в комп’ютері (фраза незрозуміла), тут можна вводити відбиток пальця. Це убезпечує від фальсифікації...

Ви знаєте, на мою думку, це принизливо. Але можна було б реєструвати депутатів...

Я спробую привести... Це не принизливо. Абсолютно ні...

Ну, якщо це Вам подобається...

Це безпека. Це важливо. Ми говоримо про важливі речі.

Ну, можливо. Тобто, я не хочу казати «ні»...

Так Ви не готові проголосувати за цей законопроект?

Ні. В принципі, я думаю, що це могло б бути рішенням цього питання. Але я думаю, що краще було б, якби депутати, які присутні в залі... Щоб не сталося таким чином, що якось зроблять, що хтось буде мати відбитки пальців, як зараз картки, і будуть голосувати цими...

З пальцями на шиї будуть обрубленими ходити керівники фракцій.

Так Ви будете голосувати за цей закон чи ні, якщо його запропонують?


Я буду...

Вам доведеться підтримувати, власне, своїх опонентів, Юлію Тимошенко?

Закон і пропозиція – це різні речі. Кожну пропозицію можна обставити...

Це законопроект зареєстрований.

Ні, треба дивитися цей законопроект, тому що один законопроект може мати в собі декілька різних норм. Можуть бути речі, з якими я погоджуюся безумовно, а можуть бути речі, які не сприймаєш ні за яких умов.

Хотілося б відкрити іншу тему, яка, можливо, для Вас є неприємною, про те, що Ви, власне, займалися хуліганством у ВР, забираючи картку...

Ви вже мене звинувачуєте як.

Чекайте, якби Ви на вулиці таке зробили, дійсно в когось щось забрали, то Вас притягли б до...

Я не забирав, я перешкоджав порушенню закону...

Картка у Вас в руках була? Це дуже важливо.

Я витягнув цю картку з пристрою для голосування, а після того повернув Яценюку.

І він не встиг її вставити?

Ні, після того, як закінчилося голосування.

Це Ви так стовідсотково стверджуєте?

Я поклав картку на... в президію туди.

Дивіться, в чому байка політична є. Інша правда зовсім, не те, що подивилися глядачі на телеекранах, і не те, що вони обговорювали Лук’янова.

Є політична байка. Ще раз кажу: байка. Тобто, це є інформація, яка не є підтверджена і зафіксована, хіба що хтось може переглянути повні записи ВР.

Але йдеться про те, що Яценюк сам витяг картку, і Ви туди були направлені, в президію, Колесниковим за узгодженням з Балогою. Балога в цей момент, коли це все відбувалося, сидів, дивився на це, посміхаючись.

Тобто, це було в інтересах пана Балоги, і Ваша роль була лише, скажімо так, епізодичною, хоча Ви взяли на себе всю славу тієї людини, яка забрала картку в Яценюка.

Чи є ця байка байкою, чи вона близька до реалій?


Це єрунда повна.

Чому?

Тому, що Яценюк не віддавав картку...

Владислав Лук'янов
Ні, він не віддавав картку...

Але коли я забрав картку і перешкоджав Яценюку голосувати, він мені казав: «Віддай картку». Ця інформація записана в стенограмі засідання ВР.

Більше того, там є і мій голос, коли я казав: «Арсенію Петровичу, Ви порушуєте регламент. Зупиніть це голосування. Ось вимога двох фракцій. Ми вимагаємо, згідно регламенту ВР, перерву». Але в порушення цих норм Арсеній Петрович все ж таки наполягав на голосуванні, тому стався такий конфлікт.

Але більш того, я хотів би сказати, що вся ця метушня навколо картки, голосування, десятки карток... Одні депутати, перешкоджаючи іншим, не дають...

І Ви тут говорите про регламент і Конституцію...

Ні, на жаль, є... Якби Ви подивилися... Це не тільки в українському парламенті є. Це і у Франції...

От Ви зараз говорите, на жаль, з таким непідробним виразом обличчя, що Вам дійсно шкода, що це відбувається. Тим не менше Ви вдаєтеся до таких дій.

Проблема не в тому, пане Романе. Проблема в тому, що зараз політична ситуація в Україні, в українському парламенті складається таким чином, що загострюється протистояння, і ці рішення — і кадрові призначення, і ще — вони не направлені на покращення ситуації в Україні. А наслідком є оця штовханина, бійки, перешкоджання голосуванню. Воно не вирішує ситуацію.

Давайте ми не будемо говорити завченими меседжами.

Це не завчені меседжі, це моя особиста думка.

Я з Вами можу лише погодитися, що такі порожні балачки і отакі дії не сприяють стабільності, розквіту, економічному зростанню.

Давайте ми на цьому питанні цю тему закриємо...


Ні, я... Це дуже таке... Ми пришвидшуємо трохи.

Давайте подивимося на ситуацію, що все ж таки, на мою думку, лідери фракцій мусили сісти і знаходити якщо не консенсус, то такі взаємоприйнятні умови, і знаходити якісь неконфліктні рішення. Бо коли одна політична сила йде напролом, то інша їй відповідає тим самим. І нам потрібно створювати культуру дискусії...

Давайте згадаємо, як Регіони йшли фактично напролом, коли отримали більшість...

Ви пропонуєте дивитися в минуле, а не в майбутнє. Давайте все ж таки...

Я можу Вам так само нагадати поведінку Юлії Тимошенко, коли оголошували першу помаранчеву коаліцію і коли вона ігнорувала Партію регіонів. Партія регіонів потім повторила фактично помилку Тимошенко, ігноруючи власного противника. Це призвело до термінового розпуску парламенту і до дострокових виборів.

Ну, Ви ж знаєте, що розпуск парламенту – це теж була неконституційна процедура. Це відбувалися речі з порушенням і Конституції, і законів України.

Я хотів би запитати в продовження свого питання стосовно цієї політичної байки, чому...

Ми ж вже сказали, що вона не має під собою...

Так, але Ви сказали в інтерв’ю (я сьогодні уважно читав інтерв’ю, присвячені цій темі), що Ющенко задоволений Вашим вчинком, Ви вважаєте. Тут взаємозв’язок якийсь...

Я не сказав, що саме задоволений...

Ви думаєте собі, що Ющенко може бути задоволений...

Ні, я думаю, що для Президента це можливість і привід посадити політичні сили за круглий стіл, обличчя до обличчя...

Так було вже підписання універсалу.

Ви знаєте, якщо щось було, воно все ж таки мало свої наслідки. І наслідки є як позитивні, так і негативні.

Але я вбачаю принципову можливість домовлятися. Хоча Ви пам’ятаєте, що не всі підписали цей універсал. І якщо мені...

Симоненко — з обмовками, і Тимошенко не підписала зовсім. Власне, у Тимошенко не було метою підписання універсалу.

Було воно метою, але ні... Але ця позиція непохитна, не йти ні на які компроміси, вона не покращує ситуацію.

Я з Вами в цьому не сперечаюся. Я якраз можу сказати, що я прихильник того, що треба вести діалог завжди, коли є для цього можливість і бажання двох сторін.

Президент тоді універсалом фактично рятував своє реноме, тому що Партія регіонів здобула більшість, йому треба було щось робити, треба було своїх людей в уряд поставити, і він це зробив завдяки універсалу.

Хоча потім Партія регіонів давала по руках Президенту, були публічні дискусії.

Тому зараз говорити...


Ви знаєте, публічні дискусії – це завжди добре. Приємні вони чи вони неприємні...

Я радий, що Партія регіонів навчилася публічних дискусій насправді, тому що це є величезна перевага демократії.

Я вважаю, що ось це останнє зауваження...

Чому? Порівняно з 2004 роком навчилася.

Кожне чомусь вчиться, але давайте не вчити одне одного.

Це навпаки компліментарна лексика. Я б так сказав. Так що не ображайтеся.

Тоді я можу сказати, що Радіо Свобода навчилося давати компліменти Партії регіонів.

Я не представляю Радіо Свобода. Якщо Ви хочете вважати так, вважайте так...

Ну, Ви зараз на...

Тут нікого це не образить.

Я можу сказати, що Партія регіонів прогресує у своєму розвитку. Це не можна не визнавати. Так само, як і всі політичні сили чомусь вчаться.

Скажіть, от Ви сказали, що Ющенко, на Вашу думку, задоволений Вашим вчинком, на Вашу думку. А що ще Ви готові зробити заради Президента, щоб він був задоволеним?


Ви пересмикуєте цю ситуацію. Я думаю, що...

Провокувати – наша робота.

Ну, добре. Давайте провокуйте.

Я думаю, що на користь усім політичним силам, цей тайм-аут. Не так, на хапок, пришвидшується — швидше, швидше, давайте проголосуємо, щось зробимо.

Відбулася публічна дискусія. Увага всього суспільства була привернута до цих подій. Лідери політичних сил складні і напружені переговори вели весь цей час, були пошуки компромісу, якісь рішення ухвалювалися. Партії, які здобули меншість у ВР, їх не відсунули від політичної кухні кудись убік, а дали одні з найбільш визначальних комітетів. Це, я вважаю, такі кроки, які дають шанс українській демократії.

Але, на жаль, якщо так казати, я бачу й негативні речі. Я казав, що порушення таємниці голосування і прийняття рішень під тиском, а ми це маємо, — це шлях до нацистської Германії.

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG