Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 08:43

Чи хочуть українці сильної руки?


Надія Шерстюк, Віола Бурда Президент Росії Володимир Путін став людиною року за версією американського журналу Time. Почесне звання російський лідер одержав за «за зміцнення стабільності і підвищення ролі Росії в світі». Оцінки закордонних медійників збігаються з думкою простих росіян — у грудні минулого року вони всьоме поспіль визнали Володимира Путіна людиною року в Російській Федерації. Та й останні парламентські вибори в цій країні довели силу «путінської руки». А як сприймають політику “сильної руки” українці? Чи воліють вони бачити державним керманичем подібного лідера? Чи є для цього ментальні та історичні передумови?

ГЛАС НАРОДУ:
Чи є Володимир Путін авторитарним політиком, і чи хотіли б мати такого керівника для України?
Володимир Якович, військовий пенсіонер:
- Росія порівняно з нами — це небо і земля. Авторитарні і Путін і Лукашенко.
Алла Григорівна, викладач:
- Не думаю. От Саддам Хусейн в Іраку чи нинішній лідер Ірану — ці так!
Микола Пилипович, пенсіонер:
- Путін — сильна рука. Він гарно тримає свою країну. Я б хотів такого, щоб порядок був.
Лариса, домогосподарка:
- Мені він подобається. Нам також такий лідер потрібний.
Олексій, будівельник:
- Немає там такого безладу, як в Україні. Я б бажав, бо буде зарплата, буде стабільність.
«Місячний» харизмат

Андрій Окара
Найстрашніші часи для Росії — так звана «смута», — розповідає політолог Андрій Окара. І Володимир Путін розглядається (перш за все своїми співвітчизниками) як людина, яка здатна подолати цю «смуту». У цьому секрет його популярності як політика. Причому за своєю політичною харизмою, вважає Андрій Окара, Путін належить до «м’якого типу»:

«Харизма Володимира Путіна побудована таким специфічним чином, що йому не треба, наприклад, кричати чи якось активно себе поводити, щоб викликати повагу. Він «місячний» харизмат. Бувають ще «сонячні», активні».

Василь Яблонський
Українці історично мали зовсім інший політичний устрій, ніж росіяни,— республіка замість царя-батюшки. І усілякі намагання тиснути на них силою, були марними, каже історик Василь Яблонський.

«Українці не сприймають авторитарний стиль правління. Минулий президент Леонід Кучма намагався діяти в такому полі, ми бачимо, що це призвело до масових акцій протесту! Попри всі недоліки демократії, яка встановлюється в Україні, очевидно, це вибір українців».

Сильна рука не завжди авторитарна?

Сильна рука не синонім поняттю авторитаризм, каже філософ Мирослав Попович. Лідер держави може бути сильним, але він водночас позбавлений диктаторських устремлінь:

«Авторитетний політичний діяч може бути сильною рукою. Тобто, він здатний на круті жорсткі рішення, і його будуть слухатися. Це необов’язково означає авторитарний режим. Я б назвав американського президента Рузвельта сильною рукою. Чотири рази його обирали, це був справжній захисник американської демократії».

Грузинському президенту Михаїлу Саакашвілі довелося бути залізним, каже кореспондент Радіо Свобода у Грузії Коба Ліклікадзе. Хоча не всі кроки Саакашвілі були правильними і популярними. Зокрема, під гаслом боротьби зі злочинністю за ґрати потрапили невинні люди. Але в перехідний для країни період країні потрібен був вольовий правитель. Каже Коба Ліклікадзе:

«Оцінюючи 4-річний термін перебування при владі пана Саакашвілі, можна сказати, що внутрішньо він лишився демократом, котрий, попри це, керував країною жорсткою рукою. Країна була на межі розколу. Треба було створити нову армію, нову поліцію, судову систему. Звичайно, для цього необхідно було застосовувати доволі жорсткі методи».

Олександру Лукашенку, президентові Білорусі, Європа дорікає авторитаризмом, а третині білорусів тісно у сильних руках Лукашенка. Чи схильна історично Білорусь до авторитарної форми правління, чи потребують білоруси жорсткої дисципліни, розповідає кореспондент Радіо Свобода у Мінську Валерій Калиновський.

«Більшість людей або нейтрально до нього ставляться, або підтримують його позицію. Вони вважають, що Білорусії потрібна міцна влада. У 18 ст. у Білорусії була шляхетська демократія. І диктатура білорусам не природна, на відміну від Росії. Але російські норови за 200 років поступово передалися білорусам».

У бажанні українців мати «сильну руку» при владі треба виокремити два аспекти, зазначає етнопсихолог Олег Покальчук. Українці за те, щоб за карали сусіда, але проти того, щоб сильна рука опустилася саме на їхню голову. А серед українських політиків немає сильних, тому що всі вони здатні погрожувати.

«Диктаторські режими ніколи не декларували наперед, що вони будуть застосовувати силу і репресії, навпаки, вони говорили про гуманізм, демократію, а коли вони кажуть: я тебе політично задушу – це лише слова».

Аудіозапис програми. Перша частина:

Аудіозапис програми. Друга частина:
XS
SM
MD
LG