Луганськ, мабуть, єдине місто у Донбасі, яке досі не має пам’ятника шахтарям. Цей недолік зібрались виправити і влітку оголосили конкурс на кращій проект. Переможцем визнали проект Євгена Чумака.
Катерина Домненко (друга премія конкурсу) разом з групою інших скульпторів та архітекторів обурена результатами. Вони вважають, що під час голосування більшості членів журі «підказали», за яку роботу треба голосувати. Крім того, журі було замалим – близько 10 членів, та ще й половина його не прийшла на голосування.
Катерина Домненко: «Ми всі – скульптори, які брали участь у конкурсі, і ті, хто не брав участь, а також архітектори (усього 7 підписів) – звернулися до обласного управління культури. Ми вимагаємо переглянути результати конкурсу. А також змінити умови конкурсів у подальшому. Інакше ми всі відмовляємось взагалі брати участь у цих конкурсах».
Катерина Домненко – автор луганського пам’ятника загиблим афганцям. Її роботу визнали кращою на луганському конкурсі проектів пам’ятного знаку Соборності України. Також вона перемогла у конкурсі проектів пам’ятника Олександру Македонському на його батьківщині у Греції.
Чи може не вміють «гідно програвати»?
Директор Луганського обласного художнього музею Лідія Борщенко, яка була у журі, каже, що їй ніхто не підказував, як голосувати. Вона оцінювала проекти з чисто професійної точки зору. Лідія Борщенко зауважує: пам’ятника збираються ставити біля будинку, фасад якого прикрашений величезним барельєфом у дусі соцреалізму. Вона обирала проект, виходячи саме з цього.
Лідія Борщенко: «Якщо пам’ятник прив’язаний до якогось будинку і там є пам’ятник монументальної скульптури, архітектури, то треба, щоб фахівці дивились, чи варто прив’язувати ту чи іншу скульптуру саме до цього місця. Та коли митці між собою у конфронтацію стали, то важко судити. Я їх усіх люблю».
Директор художнього музею номінувала лише дві роботи – решта, на її думку, не буде гармонувати з обраним місцем. І серед двох обраних нею робіт не було проекту Євгена Чумака, який став переможцем.
Утім шахтарські профспілки задоволені вибором журі. Кошти на зведення монументу шукатиме обласна держадміністрація, хоча, власне, конкурс фінансують саме профспілки.
Голова луганського територіального комітету Профспілки робітників вугільної промисловості Петро Шевченко зазначив: «Я у газеті бачив цей проект. Вважаю, що це один із найкращих. У цьому проекті закладений символ – розколота стіна, на мій погляд, символізує наше двоїсте життя. З одного боку, робота шахтаря небезпечна та важка, а з другого – вона така необхідна державі».
Скульптор Євген Чумак – автор багатьох луганських пам’ятників. Зокрема, мармурової скульптури Богородиці у центрі міста та пам’ятника поету Матусовському, у якого грубо порушені пропорції. Пан Чумак каже, що його колегам варто просто навчитись гідно програвати.
Катерина Домненко (друга премія конкурсу) разом з групою інших скульпторів та архітекторів обурена результатами. Вони вважають, що під час голосування більшості членів журі «підказали», за яку роботу треба голосувати. Крім того, журі було замалим – близько 10 членів, та ще й половина його не прийшла на голосування.
Катерина Домненко: «Ми всі – скульптори, які брали участь у конкурсі, і ті, хто не брав участь, а також архітектори (усього 7 підписів) – звернулися до обласного управління культури. Ми вимагаємо переглянути результати конкурсу. А також змінити умови конкурсів у подальшому. Інакше ми всі відмовляємось взагалі брати участь у цих конкурсах».
Катерина Домненко – автор луганського пам’ятника загиблим афганцям. Її роботу визнали кращою на луганському конкурсі проектів пам’ятного знаку Соборності України. Також вона перемогла у конкурсі проектів пам’ятника Олександру Македонському на його батьківщині у Греції.
Чи може не вміють «гідно програвати»?
Директор Луганського обласного художнього музею Лідія Борщенко, яка була у журі, каже, що їй ніхто не підказував, як голосувати. Вона оцінювала проекти з чисто професійної точки зору. Лідія Борщенко зауважує: пам’ятника збираються ставити біля будинку, фасад якого прикрашений величезним барельєфом у дусі соцреалізму. Вона обирала проект, виходячи саме з цього.
Лідія Борщенко: «Якщо пам’ятник прив’язаний до якогось будинку і там є пам’ятник монументальної скульптури, архітектури, то треба, щоб фахівці дивились, чи варто прив’язувати ту чи іншу скульптуру саме до цього місця. Та коли митці між собою у конфронтацію стали, то важко судити. Я їх усіх люблю».
Директор художнього музею номінувала лише дві роботи – решта, на її думку, не буде гармонувати з обраним місцем. І серед двох обраних нею робіт не було проекту Євгена Чумака, який став переможцем.
Утім шахтарські профспілки задоволені вибором журі. Кошти на зведення монументу шукатиме обласна держадміністрація, хоча, власне, конкурс фінансують саме профспілки.
Голова луганського територіального комітету Профспілки робітників вугільної промисловості Петро Шевченко зазначив: «Я у газеті бачив цей проект. Вважаю, що це один із найкращих. У цьому проекті закладений символ – розколота стіна, на мій погляд, символізує наше двоїсте життя. З одного боку, робота шахтаря небезпечна та важка, а з другого – вона така необхідна державі».
Скульптор Євген Чумак – автор багатьох луганських пам’ятників. Зокрема, мармурової скульптури Богородиці у центрі міста та пам’ятника поету Матусовському, у якого грубо порушені пропорції. Пан Чумак каже, що його колегам варто просто навчитись гідно програвати.