Кирило Куликов: «Я за те, щоб переобрати і Київського міського голову і Київську міську раду – Київську раду, яка приймала злочинні рішення»

Сергій Рахманін: Перед тим як представити нашого гостя, я хочу зробити невелику таку філософську передмову. Знаєте, в житті кожної людини знайдеться час і місце для подвигу. Згодіться, людина, яка згодиться у свій законний вихідний день піти у прямий ефір, щоб поспілкуватися з вами, – можливо, це і не подвиг, але щось героїчне, напевно, в цьому є. А якщо людина робить це у свій День народження, то, напевно, це справді людина героїчна. Отже, маємо героїчну людину – дійову особу Кирила Куликова, народного депутата України Верховної Ради шостого скликання, члена фракції «Нашої України – Народної самооборони».

Одразу перейдемо до питань. Нагадаю, що ми зробили невеличкий анонс нашої програми, і наші слухачі, найбільш уважні, скористалися електронною поштою і надіслали свої питання. Тому ми одразу перейдемо до цих питань. Питання, яке найгарячіше обговорюється сьогодні, – це питання заяви Юрія Віталійовича Луценка, людини, яка, як стверджують, близька Вам, Ви разом з ним працювали у Міністерстві внутрішніх справ, коли очолювали Національне агентство Інтерполу. Так от Юрій Віталійович нещодавно запропонував увічнити пам’ять колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. І запропонував назвати його іменем один з вузів, які існують в системі міністерства внутрішніх справ. І от Анатолій Віталійович з Києва ставить питання до пана Куликова: «Ваше ставлення до прагнення пана Луценка увічнити пам’ять Кравченка. Це ж сором!»

Кирило Куликов: Ще раз дякую за поздоровлення. Коротенька довідка про себе. Депутат шостого скликання, обраний від «Нашої України – Народної самооборони». В 2004 році після Помаранчевої революції разом з командою Луценка я прийшов на посаду керівника Інтерполу, до цього працював в бізнесі. Три вищі освіти, двоє дітей

. Достатньо?

Сергій Рахманін: Цілком.

Кирило Куликов: Але дуже важлива перша освіта – Військовий Червонопрапорний інститут у Москві. Там є багато людей, які закінчували цей інститут. Це дуже важливий заклад був у Радянському Союзі. Ті імена, які у мене викладали: Гречко, Конєв, Баграмян – кажуть самі за себе. Тобто я дуже поважаю цей заклад, тому ми так робили. В 2005 я пішов на посаду голови Інтерполу, де пропрацював півтора року, після чого після заяви Цушка 23 лютого 2007 року про те, що голова Інтерполу приймав якісь політичні дії проти чистенького Щербаня та інше, я звільнився з органів МВС. Тобто я не пішов у розпорядок і таке інше, я звільнився.

Сергій Рахманін: Я пам’ятаю, Ви звільнилися. І на питання, що Ви будете робити найближчим часом, Ви сказали: «Буду прибирати сміття в Києві, бо його багато».

Кирило Куликов: Я продовжую прибирати сміття у Києві. Не все вдається. Я вважав, що на це потрібно буде менше часу, але працюємо над цим. Відповідаючи на питання радіослухача, я бажав би сказати: зрозумійте, по-перше, міліція – це 300 тисяч офіцерів і десь приблизно 3-2 члени їх родин. Кожний з них вважав Кравченка мужиком, міністром, поважав і таке інше. Моє особисте політичним ставлення до Кравченка може бути будь-яким.

У Луценка, повірте мені, ставлення саме таке, тому майдани, революціонери... Юрій Луценко, коли він робить таку заяву, він повинен був це проробити крізь себе, щоб зробити таку заяву. Він почав розуміти міліцію. Ця друга каденція – він розуміє, що для цих людей міліціонер Кравченко – це приклад. Інша справа, що з контексту вирвали фразу і сказали, що він назве учбовий заклад ім’ям Кравченка, – це одне. Але насправді він сказав, що Кравченко був прикладом міліції, але коли він почав займатися політичними справами – це зовсім інше. Тобто давайте дивитися у контексті.

Сергій Рахманін: Я можу прийняти це як точку зору. Я не буду зараз з нею сперечатись. Напевно, у мене немає такого морального права. Але у мене цілком є право поставити Вам наступне питання. Ми пам’ятаємо дуже жорсткі заяви Луценка стосовно Кравченка, які стосувалися конкретних речей – речей, пов’язаних з розслідуванням справи Гонгадзе. Ми знаємо, що сьогодні, наприклад, громадянська кампанія «Пора» запропонувала Луценку вибачитися перед родиною покійного нашого колеги.

Справа в тому, що справа не розкрита, роль Кравченка в цій справі до кінця не з’ясована. Робити такі заяви перед тим, як ця справа, можливо, буде розкрита, а багато хто все ще сподівається, що вона буде розкрита і Луценко докладе до цього певних зусиль, згодіться, було б не виважено навіть попри повагу, відому повагу міліціонерів до постаті Юрія Кравченка – дуже суперечливої постаті.

Кирило Куликов: По-перше, це був би не Луценко, коли б він зважив кожну фразу, яку він каже. Це був якийсь поклик. Те, що він сказав, – це був якийсь виклик суспільству, може. Щодо Гонгадзе, Ви знаєте, що Луценко був найстараннішим, тим, хто намагався з’ясувати обставини цієї справи.

Якщо ще ніхто не звинуватив Кравченка, нема звинувачень сьогодні. Нема матеріалів, які підтверджують, що це був Кравченко, тому що у нас немає головного підозрюваного чи свідка цієї справи – Пукача. Коли тільки це може бути, тоді ми можемо конкретно когось звинувачувати. Це теж досвід попередньої каденції. Коли, пам’ятаєте, Луценко казав – «ці злодії, той злодій», а після того нам казали: «Ви не можете назвати людину злодієм, якщо немає рішення суду». Це так, це теж досвід.

Сергій Рахманін: Добре. Наступне запитання, яке безпосередньо пов’язане з цим. Ви говорили про те, що, справді, нерозкрита справа Гонгадзе, невідомо, що зараз відбувається з Пукачем, чи він живий чи ні, чи є шанс його розшукати, чи ні. І Луценко ще під час своєї першої каденції міністра внутрішніх справ неодноразово заявляв про те, що неможливо розкрити злочин резонансний, коли йдеться про відсутність співпраці з прокуратурою. Спочатку він лаяв Піскуна, потім покладав певні надії на Медведька, пізніше лаяв Медведька, але менше з тим.

Коли почалися ці вибори, дочасні парламентські вибори, представники «Самооборони», і Луценко зокрема, говорили про те, що «Самооборона» планує, що їй нададуть можливість свої кадри втілити у так званий силовий блок, тобто Міністерство юстицій, Генеральну прокуратуру і Міністерство внутрішніх справ. Міністром став Луценко, добре, Оніщук, наскільки я знаю, жодного відношення до «Самооборони» немає, і в мене є величезні сумніви, що генпрокурором також стане висуванець «Самооборони». Чи є сенс в цій ситуації повторювати власні помилки і наступати на ті самі граблі?

Кирило Куликов: По-перше, яке б Ви мені питання не задавали, я член команди Луценка, я буду його захищати. Відповідь зрозуміла, відповідь відразу зрозуміла. Тобто я працюю з Луценком, я багато бачив політиків, я працюю з Луценком, тому що у ньому є порядність. Ніяка посада його не змінила – у ньому є моральність і порядність. Тільки тому я працюю з ним. Щодо своїх обіцянок – ми намагаємось зробити так, щоб кандидат від «Самооборони» став генеральним прокурором.

Сергій Рахманін: Ви маєте на увазі пана Шевчука?

Кирило Куликов: Пана Шевчука. У нього є досвід, перед ним є невиконані обіцянки, коли людиною скористалися, а після цього відставили, якщо Ви пам’ятаєте. Тобто я вважаю, він має всі шанси, щоб стати генеральним прокурором. Це мій особистий товариш і для мене це теж було дуже важливо.

Сергій Рахманін: Добре, а якщо цього не станеться, Луценко піде чи залишиться, бо цілком можливо, що у нього не складеться, не знайдеться спільної мови з новим генеральним прокурором?

Кирило Куликов: Важко сказати, по-перше, ці вибори були якісь такі, що... Демократична коаліція отримала більшість чому? Тому що люди очікували, що прем’єром буде Тимошенко, правоохоронний блок буде за Луценком. Так? Так. Тобто Луценко вже зайняв позицію міністра внутрішніх справ. У нас у фракції були різні розмови, у групі самій були різні розмови. Наприклад, багато людей, включаючи мене, казали, що Луценко повинен працювати більше у парламенті. Але він відповідав, що це його обіцянка. Він обіцяв це на майданах. Там 277 зустрічей, він обіцяв: «Я повинен виконати свою обіцянку». Ми були дуже, з точки зору політичної, точки зору політичної – це дуже такий сміливий крок.

Сергій Рахманін: Давайте я інакше поставлю питання. Ви не виключаєте, що якщо співпраця з новим чи старим генеральним прокурором не складеться, то Юрій Віталійович може облишити цю посаду і повернутись, скажімо так, до публічної політики з політики чиновницької?

Кирило Куликов: Він нікуди не зникне з публічної політики і на посту міністра внутрішніх справ.

Сергій Рахманін: Після того, як уряд Юлії Тимошенко був обраний, певна частина України зраділа, яка покладала надії на подібний кабінет міністрів. Але – це моє враження, воно може бути цілком суб’єктивним – якось відчуття того, яке було у 2005 році, що зараз все буде добре, його чомусь немає, так само немає відчуття того, що резонансні справи, яких свого часу було багато, бодай одна з них буде доведена до кінця. Аби пересвідчитися, чи правий я, чи не правий у власних спостереженнях, ми вирішили зробити так, як робимо зазвичай – перепитати у пересічних киян. Кореспондент Радіо Свобода запитував наших з вами земляків, що вони з цього приводу думають, чи будуть розкриті резонансні злочини, якщо ні, то чому?

Респондентка: Я не думаю, що влада змінилася надовго. Скажімо, якщо б вона змінилася хоча б роки на три, я думаю, що буде, хоча б кілька буде. Треба, хоча б кілька треба посадити.

Респондент: Я сумніваюсь, я думаю, що вони там всі один з одним помішані, система просто. Треба, щоб нові люди приходили, тоді буде щось краще, а так нічого не поміняється.

Респондентка (переклад): Їм зараз не до цього, поділити владу між собою.

Респондент: Якщо будуть розкриватися, то будуть розкриватися в новому контексті. І будуть з’являтися нові справи, розслідування. І вже на них буде звертатися особливо наголос.

Респондентка (переклад): Я б хотіла утриматися. Добре стелять, як кажуть, але твердо спати. Поживемо, побачимо.

Сергій Рахманін: Отже, щойно ми з вами прослухали так званий Vox Populi – точку зору народу, який здебільшого з певним сумнівом чомусь ставиться до можливості розкриття. Ваші роздуми з цього приводу: як Вам здається, бодай одна кримінальна справа буде розв’язана найближчим часом?

Кирило Куликов: Для мене це особисте. Сьогодні це особисте, тому що, пам’ятаєте, коли ми довго-довго коментували, як затримали Щербаня.

Сергій Рахманін: Я пам’ятаю, як Ви їздили до Боделана.

Кирило Куликов: До Боделана я не їздив. Я перепрошую, до Боделана у мене окреме ставлення.

Сергій Рахманін: Ну принаймні хтось їздив з МВС, це точно.

Кирило Куликов: Це похила людина і у мене є особисті...

Сергій Рахманін: Можемо ще згадати Бакая.

Кирило Куликов: Бакая – будь ласка.

Сергій Рахманін: Можемо ще згадати Сацюка, ще була справа з Колесніковим цікава.

Кирило Куликов: Колесніков не був у міжнародному розшуку, але найяскравіший приклад – це був Щербань і Бакай. Щербаня затримали, інше, факти, наприклад, як вони завантажували 25 мільйонів доларів, як витратили на це 8 годин, і всі є факти. І ми робимо все можливо, ми працюємо зі Штатами, ми працюємо з ФБР, ми вимагаємо, щоб його депортували, він сам приймає рішення про добровільну депортацію, приїздить сюди. А слідчий Кринін виносить постанову, що він не винен. А гармоніст Табачник приймає рішення – я не пам’ятаю, як це називалось – що буде його перевиховувати. Як це можливо? Коли побили сумських студентів, коли вони йшли на Київ.

Сергій Рахманін: От у мене і виникає запитання, як він буде співпрацювати з Генеральною прокуратурою.

Кирило Куликов: Це для мене особисто.

Сергій Рахманін: Це зрозуміло, але шанси все одно залишаються примарними, у мене таке відчуття, ні?

Кирило Куликов: Ні, для мене... русскіє на войнє нє здаются.

Сергій Рахманін: Маємо перший дзвоник, слухаємо Вас уважно, Ви в ефірі.

Слухач (переклад): Добрий вечір, Ва турбує В’ячеслав, місто Донецьк. Я досить часто слухаю Вашу передачу, мені вона подобається, тим більше, я повертаюсь зараз з роботи. У мене питання: Ви говорили, торкнулися питання про міністра внутрішніх справ Кравченка, про те, правомірна чи не правомірна заява Луценка, але суть не в цьому. Коли Ви згадали справу Гонгадзе, Ви сказали, що коли була перша каденція міністра внутрішніх справ Луценка, він звинувачував людей, що: «Ти – злочинець, ти – злочинець». А його виправляли: «Шановний, якщо немає рішення суду, то Ви не маєте права звинувачувати, вішати на людей ярлики». Тому у мене запитання: людина, яка стала міністром внутрішніх справ, чи має вона право не знати основ права, правової системи?

Кирило Куликов: А я вже відповів на це питання, я вже на нього відповів. Коли люди голосували за демократичну коаліцію, вони голосували за Луценка – міністра внутрішніх справ. Люди на це вже відповіли. Я дуже вдячний нашому слухачу за влучне запитання.

Сергій Рахманін: А Ви знаєте, коли я говорив про сумніви, які особисто у мене з’являються, коли йдеться про розслідування так званих резонансних справ, йдеться не тільки про плідну співпрацю таких систем, як Мін’юст, Генеральна прокуратура і Міністерство внутрішніх справ. І коли Ви говорили, що для міліції Юрій Кравченко є авторитетом, теж у мене питання, чи буде така міліція достатньо ретельно розслідувати ті чи інші справи? Але це вже, знаєте, суб’єктивно.

Кирило Куликов: От у нас Луценко зараз має дати відповідь на три запитання. Перше – це реформа правоохоронної системи, це, по-перше, реформа МВС. Тому що Луценко зараз не є міністром МВС, він міністр міліції. Все, крапка. А вийти з міністерства, він повинен, підучи останнім міністром міліції, підучи, повинен бути міністром МВС. Це необхідна структурна реформа. Тому що Міністерство внутрішніх справ повинно займатися притаманною йому функцією в Європі, а не займатися тільки поліцейською функцією. Міністр внутрішніх справ повинен займатися двома функціями: це, по-перше, стратегія, і, по-друге, бюджет. Все. Інші справи не для нього.

Сергій Рахманін: Отут я з Вами готовий погодитися і перейти до наступного питання, яке хотів поставити. Якщо ми з Вами згадаємо, Юрій Віталійович і пропонував щось подібне. Наприклад, у цілому світі питання прикордонників – це питання міністерства внутрішніх справ, а не питання прикордонної служби, яка рідко де існує, або КГБ СРСР. Його ці реформи, або принаймні ідеї цих реформ, не підтримали. Я не буду зараз сперечатися, якими вони були – долугими, недолугими, але менше з тим. Де гарантія, що зараз підтримають?

Що ми маємо з Вами: ми маємо свого часу кримінальну справу по Колеснікову і Колеснікова, який отримує орден, ми маємо суддю, який закрив справу Пукача і також отримав орден, ми маємо орден, який отримав Потебенько, Ківалов дістав поки що лише грамоту, але думаю, що орден він теж отримає. Так от у мене питання, чи є розуміння між гілками влади, чи є нагорі розуміння того, що хочуть партійні низи. Чи будуть міністри-реформатори, як їх прийнято називати, хоча з певною долею іронії це дехто робить, чи будуть вони підтримані, скажімо, тим же самим Президентом?

Кирило Куликов: По-перше, коли ми прийшли в першу каденцію в міністерство, ми мали ворожий парламент, коли у парламенті жодної ідеї Луценка не підтримали, жодного законопроекту, жодної постанови – нічого. Зараз ми маємо кулак, хай 19 людей, але ми вже маємо в парламенті. Це вже фракція якоїсь міліції, тому що там три чи п’ять генералів. Зрозумійте, це вже лобі і це сильне лобі, яке буде лобіювати інтереси Міністерства внутрішніх справ і я в цьому впевнений. Наприклад, бюджет, давайте порозмовляємо. Я так стомився від міліцейської теми. Про інвестиції, про бюджет, про банки, я буду членом бюджетного комітету. Але я так втомився від розмов про міліцію.

Сергій Рахманін: Ви не можете собі уявити, як втомлюють зазвичай слухачі від розмов про бюджет. Добре, давайте не про міліцію, давайте про політику. Коли ми говоримо про співпрацю уряду, парламенту та Президента, зазвичай говориться про те, що Президент вперше спирається на пропрезидентську більшість. У мене сумнів щодо того, чи вважає себе БЮТ пропрезидентською фракцією. Ба, навіть щодо фракції НУНС. У цій самій студії був Ваш колега по депутатській групі «Народної самооброни» Олесь Доній, який сказав, що з чого Президент взяв, що це пропрезидентська фракція – це фракція, яка має свою передвиборну програму, свої обіцянки перед виборцями. Ви також дотримуєтесь цієї точки зору?

Кирило Куликов: Я вважаю, що, при всій повазі до Олеся, все ж таки ми пропрезидентська фракція. Який би не був Ющенко, по-перше, я йому вдячний за те, що ми з Вами сьогодні маємо право казати... і ми маймо право його якось обговорювати. І це вже досягнення. Я вважаю, що демократія має багато негативних рис, але більш демократичного Президента ми у цій країні не будемо мати ніколи.

Сергій Рахманін: Можливо, але хотілося б мати не тільки демократичного, але й Президента. Питання, яке знову ж пов’язано з цим безпосередньо. Рік, рівно рік тому Юрій Луценко заявляв про свою готовність в разі потреби очолити об’єднану партію, яка, можливо, створиться на ґрунті, на підмурку «Нашої України» в ширшому розумінні цього слова, цього значення, не тільки йдеться про партію Народний союз «Наша Україна». Днями він заявив про те, що, цілком імовірно, цей проект не відбудеться взагалі. Фактично його сумніви підтвердили ще декілька керівників політичних сил, які входять до НУНСу, я маю на увазі Володимира Стретовича, Юрія Костенка і ще деяких політиків. Тобто ми можемо сьогодні говорити, як про достеменний, доконаний факт, що об’єднаної партії на базі НУНСу не буде?

Кирило Куликов: Ще не знаю.

Сергій Рахманін: От Ваше відчуття.

Кирило Куликов: Як для мене, я можу не поважати, якось особисто ставитись до колег по фракції, там є багато запитань з цього приводу: тоді, коли фракцію шантажували, шантажували створенням уряду, голосуванням за прем’єра, це може бути моє особисте. Але зрозумійте, я був прихильником об’єднання БЮТ і НУНС в спільний демократичний блок на цих виборах, тому якщо б ми мали цей блок, то ми мали б мали більше голосів і менше розмов, що буде з цією коаліцією і таке інше. Я був прихильником. Особисті амбіції не дали цього зробити. Я вважаю, що це не добре. Я можу співпрацювати з будь-ким з демократичного блоку, але якщо є мета, не особиста мета, не особисті амбіції, а якась мета працювати. У мене сьогодні День народження. Мені 38 років. І я працював банкіром і таке інше, я заробив достатньо грошей для того, щоб дати собі можливість працювати на країну. Тому що тут мешкають, як і у Вас, мої діти. І мої діти не поїдуть жити в Лондон чи в США, я повинен якось дивитись в очі моїм дітям, я хочу їм дивитись.

Сергій Рахманін: Тобто якщо я Вас вірно зрозумів, спробую розтлумачити Вашу відповідь, Ви все-таки сподівається, що об’єднана партія відбудеться в той чи інший спосіб.

Кирило Куликов: І це відповідь, що ми повинні якось приборкати свої амбіції і почати працювати на країну. Не завжди мені особисто хочеться працювати з деякими людьми, але якщо ми зможемо це зробити, це буде позитив для країни. Я так вважаю. Я вважаю, що там є багато людей, ми повинні разом вирішувати, наприклад, з ким ми будемо працювати. Наприклад, у Київраді є фракція «Нашої України».

Я ніколи не тільки працювати з нею не зможу, мені соромно, розмовляючи з людьми у Києві, я відповідав за Київ від «Народної самооборони», я був заступником, мені соромно. І люди на нашу фракцію дали відповідь. Те, що ми набрали у Києві 15%, – це вже відповідь, яку фракцію ми маємо. Мені соромно з тими людьми, які там, об’єднуватись в одну партію.

Сергій Рахманін: Добре, що Ви згадали про Київраду і про Київ, тому що одна з обіцянок, яка постійно лунала з вуст провідників «Народної самооборони», – те саме про «Народну самооборону» я зараз говорю, – це обіцянка неодмінно провести перезавантаження Київської міської ради та переобрати Київського міського голову. Після того, як Верховну Раду було обрано, з’явилися інші питання, інші проблеми, але це питання ніхто не порушує. Наскільки імовірно, що дострокові вибори мера і дочасні вибори Київської міської ради відбудуться?

Кирило Куликов: Стовідсотково.

Сергій Рахманін: Коли?

Кирило Куликов: Я вважаю, що час на це буде навесні наступного року.

Сергій Рахманін: Але перед цим треба ухвалити якесь правове рішення...

Кирило Куликов: Я бачу декілька правових рішень. По-перше, я завжди кажу, що зараз ініціатива на боці Президента, і я від цього не буду відмовлятись. Тому що проект указу про відсторонення голови Київської міської державної адміністрації, це ні для кого не секрет, був всіма завізований. Тобто зараз його можна підписати. Це цілком виважене рішення – створити тимчасову слідчу комісію на два місяці, зробити висновки цієї слідчої комісії, чи призначати, чи не призначати, виводи. Може, він не винний.

Сергій Рахманін: Це Ви про Леоніда Михайловича? А чому Президент не підписав? Злякався, не захотів?

Кирило Куликов: Я не знаю, я хочу отримати відповідь, але це ж не так просто було зроблено. Сім голів райдержадміністрації звернулися до Президента, що у Києві катастрофічний стан. Ми повинні змінювати голову Київської державної міської райдержадміністрації, повинні, так неможливо. В Києві колапс. Звільнили трьох глав, які звернулись до Президента. То тут у мене запитання.

Сергій Рахманін: Все-таки, як Вам здається – проблема, яка така суб’єктивна, але багато політиків, які стверджують, що порозумітися БЮТ і «Нашій Україні» або НУНСу важко ще й через те, що кількість потенційних кандидатів у мери збільшується трохи не щомісяця. Їх кількість вже півтора десятки. Я думаю, що половина з них має суто теоретичні можливості потрапити в крісло Київського міського голови. Але їх все одно багато. У Вас є бодай спільні точки дротику, є розуміння того, що Ви маєте вийти на одного кандидата?

Кирило Куликов: Для нас це стовідсоткова відповідь, що ми повинні мати демократичний блок з єдиним кандидатом. Особисті амбіції є в кожного.

Сергій Рахманін: Але практичний бік?

Кирило Куликов: Практичний? БЮТ, і він має право – у нього там 40% голосів, Кличко має право, Луценко має право, наприклад, Омельченко має право, кожен має право. Але я вважаю, що проміж себе ми зможемо знайти консенсус. І я буду виступати за пошук цього консенсусу, ми знайдемо єдиного кандидата, який буде собою уособлювати справжнього мера Києва, міста, де 1500 років культури, міста, де Ахматова зустріла Гумільова і таке інше, а не уособлювати собою відкритий космос чи ще щось.

Сергій Рахманін: Але знаєте, у мене тоді просте питання: Луценко готовий брати участь у виборах мера?

Кирило Куликов: Готовий.

Сергій Рахманін: Тобто його призначення на посаду керівника Міністерства внутрішніх справ не означає, що він...

Кирило Куликов: Не означає. Він готовий брати участь у виборах. Але я вважаю, він має зараз вже більше політичного досвіду і більшу якусь таку політичну стабільність, коли він вже може сідати за стіл переговорів і домовлятись з, не домовлятись про розподіл, а домовлятись про коаліцію, домовлятись з партнерами по коаліції, як, що буде.

Сергій Рахманін: Соціологи, – як би хто не ставився до їхньої праці, до сумління їхнього, до професійності, – все-таки абсолютно різні політичні заміри доводили, що величезний вплив на ситуацію в Києві має Юлія Тимошенко. І від цього спеціалісти зробили висновок, що обов’язково переможе лише та людина, яка отримає публічну згоду від Тимошенко чи публічну підтримку. Ви поділяєте цю точку зору чи ні?

Кирило Куликов: Я поділяю цю точку зору, але, наприклад, альянси можуть бути будь-якими, тому не потрібно випробувати... Зрозумійте, яку б підтримку не мала Тимошенко, блок Луценка і Кличка виграє у будь-якому разі. Тому повинні сідати втрьох – Луценко, Кличко, Блок Тимошенко – і домовлятись, хто буде головою. Ми повинні мати людину, яка є справжнім мером для Києва.

Сергій Рахманін: Тема гостра, цікава, власне, мені здається, ми її повно ще не обговорили – це переобрання Київської міської ради і Київського міського голови. У мене питання. Справа втому, що фахівці дуже довго сперечалися, чи існують, чи не існують законні підстави для переобрання мера, і говорили про те, що, можливо, нема сенсу оголошувати вибори мера, є потреба лише переобрати Київську міську раду або, навпаки, обрати лише мера. І є третя група фахівців, які вважають, що, в принципі, після того, як відбулося певне перегрупування сил у політиці, то є сенс взагалі переобрати органи місцевого самоврядування по цілій Україні. Що з цього буде, як народні депутати на це дивляться?

Кирило Куликов: По-перше, у Києві дійсно катастрофічна ситуація. Я за те, щоб переобрати і Київського міського голову і Київську міську раду – Київську раду, яка приймала злочинні рішення. І це можна казати, я вважаю, що після цього звернуться до суду, але для чого на мене звертатись до суду, коли їх міський голова сам каже, що: «У нас 120 дєпутатов і каждий хочєт што-то украсть». І вони до суду не звертаються, вони з цим погоджуються. Я їм аплодую. Щодо переобрання місцевих влад, я вважаю, ми повинні це робити, але для цього треба прийняти нову Конституцію. Зараз питання стоїть в прийнятті нової Конституції, яка дозволить управляти країною, реформа місцевого самоврядування і реформа влади в цілому.

Сергій Рахманін: У мене слушне питання: хтось цим займається чи ні? Про це всі говорили під час дочасної передвиборчої кампанії, але я не відшукав людину, яка практично щоденно цим займається.

Кирило Куликов: У нас є група, яка опрацьовує цей документ, свій варіант цього документу.

Сергій Рахманін: Скільки вона вже напрацювала? На 50% приблизно?

Кирило Куликов: Я не можу сказати на 50, 70, тому що важка тема Конституції. Він, може, напрацьований на 100%, але ці 100% нічого не значать, тому що це повинен бути виважений документ для країни. Наприклад, ми маємо дуже демократичну Конституцію сьогодні, але це Конституція для Данії, наприклад, для Норвегії. Не ту країну обрала ця Конституція.

Сергій Рахманін: Тоді давайте трошки зазирнемо за лаштунки, якщо це можливо. Той проект, який напрацьовують Ваші колеги, він стосується лише реформи місцевого самоврядування чи він збирається якісь суттєві речі змінювати, наприклад, обрання Президента парламентом.

Кирило Куликов: Двопалатний парламент, обов’язково. Я вважаю, що він потрібен нам, щоб збалансувати і партійні інтереси, і інтереси окремих суб’єктів держави. Наприклад, коли у нас буде Рада федерації або Рада держави.

Сергій Рахманін: Або регіонів.

Кирило Куликов: Так, Рада регіонів. Тоді інтереси у нас будуть збалансовані.

Сергій Рахманін: Яка частина НУНС поділяє цю точку зору, я розумію, що це дуже умовно? І, напевно, некоректно говорити за колег.

Кирило Куликов: Дуже важко сказати, хто поділяє. Є окремі позиції, які хтось поділяє, хтось не поділяє. Є питання правоохоронної системи, є питання інших органів, як вони підпорядковуються, кому підпорядковуються, хто призначає. Наприклад, як себе почувають внутрішні війська, чому це «внутрішні війська». Ми розуміємо, це історична назва. Нам потрібно, хто призначає, головнокомандуючий, таке інше. Ці всі питання повинні бути викладені в Конституції, щоб не було після цього сварок, хто призначає голову, кому вони підпорядковуються, війська чи не війська і таке інше.

Сергій Рахманін: Чи ідеться в цьому проекті про розширення повноважень Президента або про повернення йому функцій, які відібрала так звана політична реформа?

Кирило Куликов: Є декілька думок з цього приводу. Дехто, наприклад, вважає, що це повинна бути президентська республіка, тому я вважаю, що ми в Конституції будемо визначатись, яка це республіка. Моє особисте ставлення, що більше повноважень повинно бути у парламенті.

Сергій Рахманін: Президент неодноразово говорив перед виборами про те, що він все-таки доведе до логічної кінцівки свій намір ухвалити проект Конституції на референдумі. Його візаві, його альтер его, я б навіть сказав, Юлія Тимошенко говорила, що вона теж за конституційний референдум, але за те, щоб народ визначився, за яку він систему правління – парламентську чи президентську. Двійко найпотужніших на сьогодні, якщо виходити з реалій, політичних гравців нібито дійшли згоди – вони обидва за референдум. Він відбудеться чи ні? Я розумію, що це до них питання, але як Вам здається, ви ж чуєте точку зору колег?

Кирило Куликов: Я вважаю, що він відбудеться. І це на сьогодні головне завдання Президента. І на базі цього Президент може цю країну об’єднати.

Сергій Рахманін: Або розділити назавжди?

Кирило Куликов: Може й так, але я оптиміст сьогодні.

Сергій Рахманін: Але чи підтримує Верховна Рада це – знову ж таки питання? Я не говорю зараз про опозицію чи коаліцію, а говорю про Верховну Раду як про орган, тому що будь-який рішучий крок у зміні політичної системи передбачає підтримку 300 депутатських голосів. Чи знайдуться вони на підтримку нового проекту Конституції?

Кирило Куликов: Робити якісь прогнози – це дуже важко. Але це вміння, і завдання, і досвід, і фах Президента. Я вважаю, що цей Президент, найголовніше, що він може сьогодні зробити – це мати нову Конституцію для цієї країни.

Сергій Рахманін: Ви би особисто, наскільки я розумію, проголосували за парламентську республіку?

Кирило Куликов: Я би проголосував за більшість повноважень, яка переходить до парламенту, в сфері економічній, державотворення. У Президента повинні бути важелі, по-перше, це стратегія відносин з іншими країнами, це – по-перше, і це головнокомандуючий.

Сергій Рахманін: Я думаю, що цьому процесу можуть завадити, крім всього іншого, доволі складні стосунки між БЮТ і «Нашою Україною». Зараз, умовно кажучи, були пригальмовані ці процеси, тому що існував спільний ворог.

Кирило Куликов: І це дуже добре. По-перше, я вчора розмовляв з «Регіонами» – вони вже тіньовий уряд мають. Я розмовляв з Колісниченко, він сказав, що: «Мені різниці немає, де ми знаходимось, в опозиції чи у владі». Я кажу, йому особисто немає, тому що він ніколи не контролював фінансові потоки. А тим людям, які увійшли до тіньового уряду, для них дуже велика різниця, тому що вони не можуть контролювати владу, вони не зацікавлені в контролі, вони можуть бути чи владою, чи не владою. Іншого у них немає. Щодо Тимошенко, вони завжди казали: «Ми не створюємо коаліцію». Ми зробили коаліцію, у нас є прем’єр, є уряд, ми працюємо. Я впевнений, що ми будемо працювати.

Сергій Рахманін: Надамо слово слухачеві. У нас є ще один телефонний дзвоник, слухаємо Вас уважно.

Слухач: Мене звати Олег. Я працюю в технічній службі Міністерства внутрішніх справ. Яку колишній міністр Цушко назвав злочинною, так званий охоронний комплекс. Зараз зміна керівництва. І технічна служба цієї колишньої структури дуже цікавить майбутньою долею, скажемо так. Чи це обговорювалося в плані реформ МВС? Дякую.

Сергій Рахманін: Бачите, повернулися до теми МВС – неминуче.

Кирило Куликов: Я вважаю, цим блоком буде керувати людина – її ім’я я не буду казати до того, як вона офіційно не призначена – але його добре знають люди, які працювали у цій системі. І я вважаю, що це буде позитивно. А охоронникам я б... По-перше, тут головне запитання: у нас приблизно вже 1000 чи 2000 є, не пам’ятаю статистику, приватних охоронних фірм. Я б їх скоротив до трьох ліцензіями. Тому що те, що коїться сьогодні...

Сергій Рахманін: В Україні їх, по-моєму, кілька тисяч є.

Кирило Куликов: Я б їх скоротив до трьох, не тисяч, а трьох фірм. Те, що вони зараз витворяють – вчора там, наприклад, якийсь альфа-щит (я в англійському розумінні цього слова) побило людей. Наприклад, вчора вони билися з «Беркутом». То що це таке, що за вільні загони, озброєні і тому подібне.

Сергій Рахманін: Інструмент рейдерства. До речі, коли ми вже повернулися до теми МВС неминуче, є ще одне питання, яке надійшло електронною поштою від Олени з Рівного. Вона запитує, як пан Куликов ставиться до того, що його соратник Луценко вирішив відновити на своїх посадах таких одіозних персон як Поречкіна і особливо Новиков.

Кирило Куликов: Чутно голос колишніх колег по МВС і не із Рівного.

Сергій Рахманін: Вам видніше.

Кирило Куликов: Але я вважаю, що... До Поречкіної – ми дуже гарно працювали, я дуже добре ставлюсь, але вона не буде працювати в МВС, і Новиков не буде працювати в МВС – те, що я знаю.

Сергій Рахманін: Інформація може не відповідати дійсності?

Кирило Куликов: Я впевнений, що не відповідає.

Сергій Рахманін: Якщо говорити про реформи, як Вам здається, – вдруге закриваючи цю тему – про МВС, – наскільки суттєво буде змінювати склад Міністерства внутрішніх справ, тому що сьогодні ми вже маємо письмову заяву про звільнення за власним бажанням керівника держдепартаменту дорожньої автоінспекції – пана Калинського, який вирішив не працювати з Юрієм Луценком.

Кирило Куликов: Тут ще питання, хто з ким вирішив не працювати. Це по-перше, а по-друге, я хочу сказати, це таке маленьке питання. А найважливіше питання – те, що сьогодні коїться на дорогах. Це війна на дорогах. В цьому винна не тільки ДАІ, але ми повинні приймати якісь критичні заходи сьогодні. І я вважаю, у Луценка є, я не буду казати, але після Нового року водії, які їздять по тротуарах, виїздять на зустрічну полосу, вони отримають «подарунок» від МВС. Я про це знаю.

Сергій Рахманін: Тобто будуть підвищуватися штрафи за порушення Правил дорожнього руху?

Кирило Куликов: Я вважаю, що той, хто їздить на мерседесі, тому немає різниці, буде підвищений штраф чи не буде підвищено цього штрафу. Там будуть прийматися інші заходи до таких людей, цих хамів потрібно навчати.

Сергій Рахманін: Не зрозуміло в який спосіб, якщо не змінювати Правила.

Кирило Куликов: Я не буду казати, це ж сюрприз новорічний.

Сергій Рахманін: Будемо чекати на сюрприз. Тоді давайте поговоримо про інші сюрпризи, загальнополітичні. Коаліція, коли створювала, коли підписувала угоду про створення більшості, вона брала на себе обов’язок, не зрозуміло, для чого, як на мене, першочергово ухвалити 12 законів. Серед них найважливіший, найскладніший – це, напевно, закон про Кабінет Міністрів, який фактично викладений в президентській версії і звужує повноваження уряду і вплив прем’єра на уряд. Я знаю, що ставлення до цього законопроекту неоднозначне. НУНС готовий його підтримати, БЮТ його підтримати не готовий. Можливо, з’явились якісь новини, чи буде цей закон ухвалюватись найближчим часом? Як би Ви спрогнозували його долю?

Кирило Куликов: Новин у мене немає, але це була наша обіцянка, ми повинні виконувати. Це принцип моральності.

Сергій Рахманін: Тобто Вам здається, що він буде найближчим часом поставлений і проголосований?

Кирило Куликов: Мені так не здається, я не знаю, я не можу дати відповіді зараз на це запитання. Але я вважаю, що це наш обов’язок – це зробити.

Сергій Рахманін: І ще одне питання про обов’язки. Один зі слухачів ще запитував про те, якою буде подальша доля Івана Плюща, якого, з одного боку, формально мали виключити з фракції, з іншого боку, позбавити його депутатського мандату неможливо. Що з ним буде? Це чомусь дуже багатьох цікавить.

Кирило Куликов: По-перше, зараз вирішується питання, Ви знаєте, в Конституційному Суді щодо імперативного мандату. Як це питання буде вирішено – з цього боку ми і будемо після цього приймати рішення. Там неважливо те, що Іван Степанович прийняв думку окрему від фракції. Важливе те, що він звернувся до всіх нас, його запитали: «Чи будете Ви голосувати?». Він сказав: «Так». А після цього він поїхав дивитись матч «Шахтьор» і не проголосував. Це він образив мене особисто, він образив моїх колег. Ми готові.

Сергій Рахманін: Якби це питання постало, Ви б проголосували за?

Кирило Куликов: Я ж відповів: ми готові.

Сергій Рахманін: Мені залишається тільки подякувати всім вам, шановні слухачі, які нас слухали і яким ми, я сподіваюся, не набридли. Ще раз привітати нашого гостя Кирила Куликова – депутата Верховної Ради шостого скликання, члена фракції НУНС з Днем народження, побажати йому наснаги, здоров’я і побажати того ж і вам.