Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 03:07

Маловідомі сторінки з історії польських та українських національно-визвольних змагань


Єва Поштар Варшава, 27 грудня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – У четвер Польща відзначила 89-ті роковини Великопольського повстання проти німецької влади. Внаслідок національно-визвольного піднесення поляків місто Познань і майже увесь регіон Великопольща було приєднано до польської держави. У той час на сході Українська Народна Республіка також боролась за своє існування, і на думку польських фахівців, варто знаходити аналоги подій у двох країнах періоду 1918-1921 років.

Пам’ятник. У місті Познані на честь повстанців споруджений монумент слави
(wikipedia)
У Польщі на державному рівні відзначили роковини Великопольського повстання, що 27 грудня 1918 року спалахнуло у Познані і вперше за всю історію країни закінчилося перемогою Польщі над Німеччиною. Керівник польської держави маршалок Юзеф Пілсудський, щоб не викликати гніву держав Антанти, таємно надав військову допомогу повстанцям. У тих секретних військових загонах, ймовірно, були українські вояки. Внаслідок повстання західний регіон Великопольща, після більше як 100 років німецького панування, у 1919 році знову увійшов до Польщі. Подібні польські повстання проти Німеччини 1919 -21 роках тричі спалахували на півдні Польщі, у регіоні Верхня Сілезія.

«Вони не поляки, а українці з армії Петлюри, армії Балаховича»

Архівне фото. Учасники Великопольського повстання 1918 року
(wikipedia)
Маловідомими та досі не вивченими залишаються факти, які вказують на участь українців із Галичини та Наддніпрянщини у польських національно-визвольних змаганнях за південні та західні кордони Польщі.

Історик, віце-президент Південно-східного наукового інституту в Перемишлі Олександр Колянчук розповів: «Є архівні замітки у Ченстохові, бо там був табір інтернованих українців, зокрема відділів Балаховича. Частина з них брала участь у Третьому Сілезькому повстанні. Так само генерал Тютюнник пише у своїх спогадах, що зустрічав тих, хто брав участь у Сілезькому повстанні. Була також дипломатична записка Німеччини, про те, що якимось чудом у полоні перебувають люди, які визнають, що вони не поляки, а українці з армії Петлюри, армії Балаховича».

За словами доктора Колянчука, існує багато архівних матеріалів, які належать як до Великопольського, так до трьох Сілезьких повстань. Зараз перед дослідниками стоїть завдання ідентифікувати усні свідчення, які давали нащадки петлюрівської еміграції у Польщі.

У бою під Крутами брали участь уродженці західноукраїнських земель

У час, коли поляки відзначають роковини Великопольського повстання, українці готуються до відзначення 90-х роковин бою під Крутами. Надалі залишаються маловідомими ширшому загалові сторінки історії цього періоду, зокрема участь уродженців етнічних західноукраїнських земель у бою під Крутами, на захист Києва від більшовицької навали.

Українські історики вважають, що бій під Крутами мав вирішальний вплив на встановлення державних кордонів УНР, що було пізніше зафіксовано у Берестейському мирному договорі.

Олександр Колянчук: «Щонайменше шестеро українців із Закерзоння воювали під Крутами. Двоє полягло: Іван Сорокевич та Григорій Піпський. Вони спочивають на Аскольдовій Могилі у Києві. Четверо інших пережили бій. Можна сказати, що представники Лемківщини, Надсяння, Холмщини, 90 років тому брали участь у бою під Крутами».

У січні до Києва на відзначення 90-х роковин бою під Крутами відбуде делегація молоді, учнів української школи в Перемишлі.
XS
SM
MD
LG