Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 14:36

Українська авторська пісня у 2007 році: чи відбувся прорив?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку «завантажити» та вибрати «Save Target As...» або «Зберегти Об''єкт Як...» та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Кирило Булкін
Гість Свободи: відомий автор-виконавець пісень, лауреат багатьох фестивалів Едуард Драч

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Кирило Булкін: Я хотів би, щоб ми сьогодні поговорили, чим жила цього року українська авторська пісня, що нового в ній з’явилося, чи можна говорити про якесь відродження чи прорив у цій галузі.

Отже, було просто продовження якихось попередніх напрацювань, чи все-таки 2007 рік став певним новим етапом для української авторської пісні?


Едуард Драч: Так, це було продовження, я би сказав, процесу, який ішов усі ці роки.

Але ми постарилися, щоби цей рік став дійсно етапним, тому що якось вийшло так, що то з’являлися, то зникали фестивалі української авторської пісні. І минулого року вийшло так, що практично не було окремого фестивалю авторської пісні в Україні.

Ми зробили такий фестиваль під стінами історичного музею на початку Андріївського узвозу. Вийшли барди і поети просто без спонсорів, без приміщення, без реклами, провели такий фестиваль, а потім задумалися (ну, ми, звичайно, прибрали там територію після себе – екологічний пункт був теж дуже важливий): може, якось змінити ситуацію, адже держава нібито є, про культуру всі говорять, а важлива частина такої неформальної культури зависає в повітрі? Це коли було?

Це був 2006 рік, десь приблизно вересень.

Тобто, це був той поштовх, що на наступний рік, на 2007-ий, вже задав тон?

Так. І ми серйозно задумалися. Ми домовилися відразу у двох місцях, навіть практично у трьох: Фонд сприяння розвитку мистецтв (це Микола Підгорний), видавництво «Смолоскип» і Спілка письменників.

Якраз у цьому Будинку письменників нас внесли в річний план, і кожну четверту середу місяця у нас були вечори авторської пісні. Це були зустрічі і з публікою, і зустрічі бардів та поетів між собою. Це були вечори співаної поезії, або потім ми їх назвали «Вечори співаного слова», тому що виступали і барди, і поети. Поети читали по парі віршів, барди виступали з парою пісень.

Ці акції продовжувалися в декількох фестивалях. Ми зародили таку хорошу, дуже хорошу моду.

Якщо ми йдемо по подіях 2007 року, то все-таки треба згадати дуже сумну подію – в січні не стало Тризубого Стаса.

Що для тебе головне в його піснях? Бо для кожного вони щось своє дають.


Він – людина, яка будь-що намагалася нести позитив. І цей його гумор – це був момент катарсису, переплавлення життєвого негативу, в якому ми, як в болоті, всі загрузли, в якийсь позитив, якісь перлини гумору. Власне, така позиція активна і позитивна в житті кожному з нас згодилася б.

Етапи сарказму, сатири були для нього якби перехідними, а не кінцевою метою. Він взагалі був веселий чоловік по життю.

Звучить пісня у виконанні Тризубого Стаса

Тризубий Стас - це втрата 2007 року для авторської пісні. Авторська ж пісня далі робила кроки і кроки цікаві. Ми до них повертаємося.

Чи є в українській авторській пісні щось, що вирізняє від іншомовних пісень, скажімо, країн колишнього СРСР? Чому українську авторську пісню часто називають словами «співана поезія» на відміну від бардівської пісні російської?


Взагалі вперше це слово виникло на першій «Червоній руті» в 1989 році. Його спродукували мистецтвознавці. Дійсно, дуже багато поетичних рядків – і поетів «розстріляного відродження», і сучасних українських поетів, і поетів-класиків були в репертуарі українських бардів. Водночас були серед авторів ті, хто самі пишуть поезію, тобто самі є поетами, тому жанр був названий «українська авторська пісня і співана поезія».

Зараз йдуть дебати: співана поезія – це підрозділ авторської пісні чи авторська пісня – це підрозділ співаної поезії? Зараз це в процесі дискусії. Але я виступаю саме за оцей термін «співана поезія», він мені дуже подобається, тому що дійсно, чи ти є поетом, чи ти береш тексти інших поетів, але все рівно це звучить поезія.

Власне, як вона звучала і під гітару, і не під гітару на тих вечорах, про які ми вже згадували. Фактично це клуб співаної поезії та авторської пісні став діяти...

Співаного слова. Ми так назвали, тому що це і поети, і барди. Таке поєднання було дуже органічним, воно інтуїтивно було знайдене, але вже потім всі зрозуміли, чому це нам потрібно. А нам це потрібно обом сторонам: бардам потрібно бачити хорошу роботу зі словом, поетам потрібно бачити, як барди працюють з публікою.

Я хотів би ще сказати щодо відмінностей української авторської пісні від іншомовних пісень. Я спілкуюся з російськими бардами. У них авторська пісня розділена на КСП і рок-бардів. У нас всі україномовні автори йдуть разом. Можливо, тим ми одне одному й цікаві, тому що такого розділення у нас немає.

Власне, і важко іноді просто цю межу провести. Скажімо, Сухарєв, який є лідером рок-гурту, і він же виступає як бард...

Ну, він є типовим якраз рок-бардом. А от Кирило Булкін, наприклад...

Десь я чув про такого...

...чи Володимир Самайда є більше представниками романсового жанру. Хоча є варіанти.

Мені здається, чим менше ми обмежуємо людину творчу, тим воно краще, тому що різні тексти, різні теми передбачають різний музичний супровід.

По тих вечорах, які пройшли в рамках цього клубу, що найбільш яскраве ти виділив би?

Наприклад, у нас пройшов влітку відбірковий тур на всеукраїнський фестиваль «Срібна підкова». І от запам’ятався цей відбірковий тур своєю сконцентрованістю, дуже багато людей прийшло, дуже уважно їх слухали, і сам фестиваль, який пройшов потім у Львові в кінці жовтня, нас дуже-дуже обнадіяв, тому що перспективи у нас є і перспективи хороші.

Все ж таки, якщо про нові імена говорити, зокрема, які на тій же «Срібній підкові» постали, кого б ти назвав?

Це два безперечних лідера. Це Володимир Самайда і лауреат першої премії Володимир Невельський з Кривого Рогу. Мені дуже приємно, бо це мій земляк, я теж із Кривого Рогу родом. Він вийшов з дуже цікавою такою музикою, яку відразу всі в тому залі сприйняли на ура.

Володимир Самайда вийшов з гарним таким поставленим голосом і з гарною романсовою програмою. Це теж було дуже позитивно.

Гаразд, інші події, крім фестивалів і отих вечорів, - це якісь презентовані нові диски, нові програми. Що з цих напрацювань бардів можна було б виділити?

Я би виділив Валерія Марченка. Один з його виступів був на наших вечорах. Це була презентація його альбомів і книжки. Він виступив пречудово. Дуже був високий процент людей, які одразу захотіли отримати диски. Це великий показник, тому що, скільки я з ким не говорив, то 10% публіки приблизно хоче придбати диски виконавця, а в нього цей процент був вищий в разів 4-5.

Цікаво, що ми, до речі, з ним зустрілися на фестивалі КСПешному, на фестивалів в Балаклаві минулого року. Він виступав серед російськомовних виконавців, але декілька пісень у нього було україномовних.

Я згадав, що в принципі ми ж з ним знайомі давно, колись він пройшов і через фестиваль «Оберіг», але відсутність україномовних сталих фестивалів призвела до того, що був просто занепад жанру.

От, власне, враження року з цих дисків для мене в авторській пісні, то це диск Валерія Марченка.

Ну, і приємно, що цей диск цілком україномовних пісень. Хоча він й залишається таким, що пише і українською, і російською.

Звучить пісня у виконанні барда Валерія Марченка

Ну, напевне, не можна не згадати іще один диск, який дуже популярним став цього року. Це диск гурту «Рутенія». З кінця 1980 років це був дуже знаковий гурт і знакові пісні.

Я знаю, що цього року ти приєднався певним чином...


Я мусив приєднатися, бо їх інакше зібрати не можна було. Я не знаю, скільки я там буду ще співати в цьому гурті, але просто ми якось розговорилися з учасниками цього гурту, все якось згадувалося ностальгічно і в ретроспективі, і чомусь мені так сумно стало, думаю, що це таке: така хороша група – в ретроспективі? Я почав їх спонукати до спільних якихось проектів, на що вони не дуже, так би мовити, згоджувалися.

Проте потім раптом (от, знаєте, коли іноді проговорюєш тему, створюєш таку, от як зараз модно казати, мислеформу або мислевірус, і він починає діяти) прийшов видавець і каже: знаєте, я хотів би видати цей гурт, я би хотів видати пісні отакого плану акустичного і водночас патріотичного, чи не могли б ви...

І тут я сказав: «Хлопці, ну, давайте якось записуватися. Дивіться, не просто я вам кажу, вже видавці приходять. Де це таке було?!»

Після такої арт-підготовки вони всі згодилися, і ми записали цей диск. Навіть одразу після випуску цього диску нас почали запрошувати на концерти і фестивалі. От останній наш виступ був, наприклад, в Палаці «Україна».

І все це динамічно розвивалося десь так за півроку. Сценічна кар’єра, так би мовити, групи «Рутенія» знову поверталася на ті позиції, з яких вона, ніби, років 10 тому пішла.

Звучить пісня у виконанні гурту «Рутенія»

Ну, і про власні творчі доробки 2007 року.

Крім організаційного, все ж таки творче життя тривало?


Я декілька тем зведу в одну. Я запропоную шматочок пісні, демонстраційний варіант, тому що диск ще поки що не вийшов.

Це пісня «Армія Махна». Ця пісня звучала на вечорах у Спілці письменників, цією піснею я відкривав фестиваль «День незалежності з Махном в Гуляйполі» на великій сцені цього фестивалю.

Ця ж пісня, власне, записана на диску, який буде виданий – вже йдуть переговори. Ця пісня була записана з Григорієм Лук’яненком, який в групі «Рутенія», також з Ярославом Забродським, який теж зараз як скрипаль працює в групі «Рутенія».

Отже, як підсумок року 2007-го у творчості Едуарда Драча і як місток у рік 2008-ий, коли має вийти новий диск, слухаємо пісню.

Звучить пісня «Армія Махна» у виконанні Едуарда Драча

І наостанок побажання для всіх наших слухачів на рік 2008-ий.

По-перше, міцного здоров’я фізичного, позитивізму в настрої, який би допоміг всім перемагати різні життєві обставини, ну, і творчого підходу до всіх справ.

Я думаю, що при збігові цих трьох обставин всі справи будуть йти на відмінно.

Ну, і українській авторській пісні, співаній поезії теж нових досягнень у 2008 році. Це я бажаю всім – навіть і собі, і, звісно, Едуардові Драчу, який був гостем сьогоднішньої «Вечірньої Свободи». Хай щастить!

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG