Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 05:42

Слідами минулих програм-2008


Сергій Грабовський Слухати:

Сергій Грабовський: Сьогодні, як завжди у першому випуску радіожурналу в новому році, ми повертаємося до певних тем і сюжетів року минулого, відповідаючи на запитання слухачів і доповнюючи сказане у попередніх випусках.

О горе тим, що вроджені в темниці! Що глянули на світ в тюремнеє вікно. Тюрма — се коло злої чарівниці, Ніколи не розіб’ється воно.

О горе тим очам, що звикли бачить зроду Каміння сіре, вогкий мур цвілий! Їм сірим здасться все, як небо у негоду, І світ, немов тюремний двір малий.

О горе тим рукам, що звикли у неволі Носить кайдани ржаві та важкі, На волю вирвуться, і там бридкі мозолі Їм нагадають, хто вони такі.

О горе тим, що мають душу чесну! Коли вони ще вірять у богів, Благати мусять силу ту небесну: “Пошли нам, боже, чесних ворогів!”

О горе нам усім! Хай гине честь, сумління, Аби упала ся тюремная стіна! Нехай вона впаде, і зрушене каміння Покриє нас і наші імена!


Сергій Грабовський: Найперше про нашу недавню програму щодо ролі німецьких грошей у революції 1917 року, точніше у більшовицькому перевороті восени цього року.

Політолог Ігор Лосєв назагал погоджується з постановкою питання у цій програмі і додає свій фактичний матеріал.

Ігор Лосєв: Звичайно, ми, напевне, вже ніколи не знайдемо розписок першої особи Жовтневого перевороту стосовно тих грошей, які надходили. Хоча найближче оточення Леніна, такі люди, як Ганецький, Козловський, вони визнавали, що отримували ці гроші від Парвуса-Гельфанда, який був пов’язаний з німецьким генеральним штабом.

До речі, Ленін цього й не заперечував, що Ганецький, Козловський мали там якість фінансові справи з німцями, але Ленін лише наполягав, що він особисто таких справ не мав, і що Ганецький, Козловський щось там отримували, але йому особисто не передавали.

Принаймні, той факт, що після перемоги Жовтневого перевороту голова РНК більшовицької Росії Ленін призначив Ганецького-Фюрстенберга на посаду керівника ГОХРАНа, де концентрувалися всі коштовності Російської радянської республіки, і де людина могла, ну, практично без будь-якого контролю розпоряджатися цими коштовностями, то це якраз і свідчить про те, що такі контакти лідер Жовтневого перевороту, принаймні, не вважав компроматом.

Але є безліч фактів. В сумі вони дають доволі яскраву картину. Скажімо, вийшовши з підпілля в 1917 році, більшовики почали видавати величезну кількість газет, при чому фактично по всій території Російської імперії. Видання газет на той час коштувало чималих грошей. І проблем з фінансами більшовики на той час не мали.

Все це якраз і свідчить про те, що хтось дуже потужно фінансував більшовиків. Звичайно, це не міг робити ані Сава Морозов, покійний на той час, в нього просто не вистачило б грошей, це не міг робити Горький, це не міг робити хтось інший з персоналій, це мала бути доволі потужна структура.

І радше за все оцей зв’язок між Леніним, Ганецьким, Козловський і Парвусом-Гельфондом, який закінчувався у німецькому генеральному штабі, - все це демонструє нам доволі яскраву і однозначну картину.

Максим Стріха: І досі навіть в підручниках незалежної України ніхто не наважився сказати очевидне: Велика Жовтнева революція, тобто переворот у Петрограді 7 листопада 1917 року не був наслідком народного волевиявлення. Як була наслідком, до речі, народного волевиявлення Лютнева революція в тому ж таки Петрограді.

Але жовтневі події були прямим наслідком справді цілеспрямованої діяльності німецького генерального штабу і німецької розвідки, які намагалися на такий спосіб вивести з війни свого небезпечного супротивника на Сході.

В Україні так само були політики, які під час Першої світової війни співпрацювали з німцями. Але жоден з них на відміну від Росії, де державу очолили Ленін, Троцький, саме ті, хто жили на німецькі гроші, жоден з таких політиків в Україні не опинився в першому ряді. Українська революція на відміну від російської робилася чистими руками. Хоч, може, через те і програла.

Moв зачарований, стоїть Бахчисарай. Шле мiсяць з неба променi злотистi, Блищать, мов срiбнi, 6iлi стiни в мiстi, Спить цiле мiсто, мов заклятий край.

Скрiзь мiнарети й дерева срiблисті Мов стережуть сей тихий сонний рай; У темрявi та в винограднiм листi Таємно плеще тихий водограй.

Повiтря дише чарiвним спокоєм, Над сонним мiстом легкокрилим роєм Витають краснi мрiї, давнi сни.

I верховiттям тонкії тополi Кивають стиха, шепотять поволi, Про давнi часи згадують вони…


Сергій Грабовський: І ще один наш сьогоднішній сюжет – продовження розповіді про кримську-татарську революцію, від початку якої виповнилося 90 років.

Максим Стріха: Чому лідером революційного органу влади кримських татар 1917 року став муфтій Нуман Челебіджихан, який ще виступав під іменем Челебі Челебієв? Чи справді кримські татари хотіли побудувати тоді теократичну державу? Запитують нас.

Сергій Грабовський: Видається, запитання слід ставити інакше: чому активний діяч національного руху кримських татар завдяки революційним подіям зумів здобути посаду муфтія і пішов на цю посаду?

Справа у тому, що за царської влади духовні особи на півострові затверджувалися губернським начальством, а муфтій призначався міністром внутрішніх справ Російської імперії. Більшість кримських мурз та улемів була слухняним знаряддям імперської влади і висувала у муфтії осіб, які були зручні як для них, так і для цієї влади.

Головним для Петербурга була політична лояльність, і внаслідок цього, траплялося, муфтіями ставали персонажі, котрі не лише були безграмотні стосовно ісламу, а й ледь уміли читати і писати. А тим часом у розпорядженні муфтія були немалі фінансові ресурси і потужні важелі впливу на одноплемінників.

Максим Стріха: Отож цілком закономірно, що прогресивно налаштована кримськотатарська інтелігенція поставила собі на меті вирвати цей важіль влади, найефективніший тоді важіль влади в Криму, у реакційного, проімперського, безграмотного духовенства.

Сергій Грабовський: Отож одним із перших кроків прихильників демократичних перетворень з числа кримських татар стало обрання на мусульманському з‘їзді муфтія.

Нуман Челебіджихан був обраний на свою посаду заочно, адже йшла Перша світова війна, і він перебував у складі діючої армії.

«Головним завданням Мусульманського виконкому є неухильне прагнення до організації демократичних татарських мас, прагнення до впровадження серед них свідомого і відданого ставлення до ідей загальноросійської та, зокрема, кримськотатарської революції, прагнення стати у всіх проявах татарського життя центром не директивним і керівним, а регулюючим і контролюючим».

Сергій Грабовський: Так писав 1917 року секретар цього впливового у Криму владного органу Алі Боданинський.

Кримськотатарська інтелігенція переймалася розвитком демократичних інститутів влади на півострові, тому вона поставила на меті скликання Курултаю, який мав сформувати кримськотатарський уряд.

Максим Стріха: Ще до початку роботи Курултаю на початку грудня 1917 року був відкритий ряд культурних та освітніх закладів, серед них Національний татарський музей у Ханському палаці в Бахчисараї, Педагогічний інститут імені Ісмаїла Гаспринського та Національний художній технікум (обидва теж у Бахчисараї). А в Симферополі був відкритий жіночий учительський інститут.

Починалася серйозна культурницька робота, яку перервав більшовицький переворот.

Сергій Грабовський: Як ми вже говорили у нашій передачі, присвяченій Курултаю, останній був розпущений більшовиками на початку 1918 року. Тоді ж Крим потрапив під владу більшовицьких ревкомів, наслідком чого став терор на півострові.

У квітні по всьому Криму прокотилися виступи татар проти більшовиків. Коли українські війська під командуванням полковника Болбочана увійшли до півострову, їх зустрічали квітами, до них приєднувалися татарські загони. Але на вимогу німців українське військо на початку травня 1918 року змушене було полишити Крим.

Натомість вцілілі депутати Курултаю відновили його роботу під керівництвом Сабрі Айвазова. Джафер Сейдамет 18 травня очолив уряд. Але вже 5 червня німецьке окупаційне командування передало врядування на півострові проросійському генералові Сулейману Сулькевичу. Але Курултай залишився важливим чинником політичного життя півострову.

«Уроки пережитого більшовизму мусять нас навчити, що не можна будувати державу на диктатурі однієї якої-небудь групи населення...

Із закріпленням політичної свободи, зі здійсненням національних ідеалів ми зможемо законним шляхом отримати те, чого домагаються інші анархічними прийомами...

У той час як у росіян поразка більшовизму на зміну йому приводить героїв «на білому коні» і внаслідок цього громадське життя завмирає, у нас, мусульман, поразка більшовизму окрилює людей, відданих своєму народу, і пульс громадського життя починає битися сильніше».


Максим Стріха: Так писали тоді, у 1918 році, кримськотатарські газети.

На загал відновлений Курултай уже не мав тієї ваги, що наприкінці 1917 року, він радше був вищим органом кримськотатарського самоврядування, а не органом крайової влади.

І коли більшовики навесні 1919 року знову на короткий час захопили Крим, вони вже не наважувалися його розганяти, бо прагнули знайти контакти бодай із частиною кримськотатарських політичних сил.

Треба сказати, що це їм вдалося – надто шовіністичною і надто дискримінаційною щодо татар і їхнього національного руху була політика «білих».

Сергій Грабовський: Улітку 1919 року білі війська знову зайняли весь півострів.

23 серпня загін російських офіцерів розгромив кримськотатарську Директорію та редакцію її друкованого органу "Міллет". Тоді ж був остаточно ліквідований і Курултай.

Палкого сонця променi ворожi На кладовище сиплються, мов стрiли, На те камiння, що вкрива могили, Де правовiрнi сллять, пiдданi божi.

Нi квiтiв, нi дерев, нi огорожi… I серед пустки, наче на сторожi, Стоїть гробниця. Тi, що в ній спочили, Навiки в нiй своє iмення скрили.

З чужого краю тут слiвцi бували I тiнi бранки любої шукали, — Витає ж тута iнша тiнь, кривава:

Нi, тута не лежить краса гарема, Марiя смутна чи палка Зарема, — Тут спочива бахчисарайська слава!


Максим Стріха: Після перемоги червоних у Криму була організована автономна республіка в складі РФ. Проте не національна кримськотатарська, а сказати б, така, просто кримська.

А ще через 25 років після ліквідації того першого Курултаю сталася найбільша трагедія кримськотатарського народу, коли впродовж одного дня його було виселено, виселено всіх без винятку до далекої Середньої Азії і почалася нова історія про героїчну боротьбу кримських татар за власне право на повернення на рідну землю.

В небі місяць зіходить смутний, Поміж хмарами вид свій ховає, Його промінь червоний, сумний Поза хмарами світить-палає.

Мов пожежа на небі горить, Землю ж темнії тіні вкривають, Ледве промінь прорветься на мить, Знову хмари, мов дим, застилають.

Крізь темноту самотньо зорить Одинокая зірка ясная, Її промінь так гордо горить, Не страшна їй темнота нічная!

Гордий промінь в тієї зорі, Та в нім туга палає огниста, І сіяє та зірка в горі, Мов велика сльоза промениста.

Чи над людьми та зірка сумна Променистими слізьми ридає? Чи того, що самотна вона По безмірнім просторі блукає?..


Сергій Грабовський Залишайтеся з нами у 2008 році. Будемо разом мандрувати незнаними шляхами історії.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG