Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 16:13

На Львівщині гірськолижні підйомники небезпечні для туристів


Галина Терещук Львів, 8 січня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – 7 січня 150 туристів понад 6 годин провели на висоті у кріслах на підйомнику на туристичній базі «Захар Беркут», що у Сколівському районі на Львівщині. Рятувальники кажуть, що на щастя, не було морозу. Як виявилось, зламалась провідна станція канатно-крісельної дороги. Однак усі витяги у горах на Львівщині не відповідають належному технічному стану. Про це зазначали у коментарях Радіо Свобода і рятувальники, і представники влади. Тож чи можуть себе безпечно почувати туристи в українських Карпатах?

Це Різдво у селі Волосянка, що на Сколівщині, 150 туристів запам’ятають надовго. Разом із батьками діти мерзли у кріслах понад 6 годин, допоки їх не зняли рятувальники. Якби був мороз 15 градусів, то була б велика людська трагедія, наголошують рятувальники. Як компенсацію за пережиті жахи, людей безкоштовно нагодували...

Командир взводу Львівського гірського пошуково-рятувального загону Михайло Яворівський зазначив, що підйомник на приватній базі «Захар Беркут» не був у належному технічному стані, він вітчизняного неякісного виробництва. Не відповідають технічним вимогам усі 4 канатно-крісельні дороги у горах на Львівщині. Усіх витягів близько 40, половина з них таки працює.

«Немає на Львівщині жодного витягу, який би 100% відповідав вимогам Міжнародної федерації гірськолижного спорту», – наголосив Михайло Яворівський.

На дві гори – один УАЗик

Немає в Україні і жодного нормативного документу, ухваленого Кабміном, який би регулював ведення гірськолижного туризму. По суті, ніхто не може власникові витягу (усі вони, окрім на горі Тростян, перебувають у приватних руках) заборонити його використовувати через технічно неналежний стан. Для прикладу, якщо немає снігового покриву чи не працює рятувальник, то крісельно-підйомну дорогу не можна запускати. Польський уряд ухвалив такі вимоги до гірськолижних трас 10 років тому. Україні, зазначає Михайло Яворівський, варто лише перейняти досвід Польщі та гірськолижної Австрії.

Ба більше, на Львівщині на 70% не вистачає гірських рятувальників. Вони чергують на горі Тростян і Високий Верх і навіть на цих двох вершинах бракує людей. Між цими горами відстань 15 кілометрів і єдиний транспортний засіб рятувальників – старий УАЗик.

Цього гірськолижного сезону, який розпочався 15 листопада, рятувальники надали допомогу більше 120 туристам, зламали 7 пар лиж, куплених за бюджетні і власні гроші. А медикаменти купують лише за свої кошти. Відтак чимало львівських рятувальників звільнились і нині працюють на гірськолижних курортах Польщі.

На цей рік у бюджет для гірської рятувальної служби закладуть 800 тисяч гривень. Про це заявив Радіо Свобода перший заступник голови Львівської ОДА Валерій П’ятак. Львівська ОДА створила відділ туризму, а облрада ухвалила стратегію розвитку області і пріоритетом визначила туризм, але далі паперу справа не розвивається. «Нам потрібно 2-3 роки, щоб навести лад», – зауважив Валерій П’ятак.

У Польщі крісла на канатних дорогах із підігрівом

Щодня Сколівський район може приймати до 10 тисяч туристів, нині кількість лижників в українських Карпатах збільшується, бо у Польщу потрібна Шенґенська віза. Проживання, харчування у Сколівському районі дорожчі, аніж на курортах Польщі. Для прикладу, щоб покататись на горі Тростян, потрібно заплатити за абонемент 100 гривень, вже досвідчений лижник може спуститись 5-6 разів. Щоб під’їхати до підйомника чи спуститись, треба заплатити ще 30 гривень за проїзд в холодному УАЗику. Для порівняння, у Польщі крісла на канатній дорозі з підігрівом... Місцеве населення Сколівщини масово скупило землю і пропонує тепер її за величезні суми, а самостійно розвивати курорт сільрада не спроможна. Чимало інвесторів відмовились вкладати гроші у розвиток гірськолижного курорту в області на шматку 10-20 сотих землі.
XS
SM
MD
LG