Близько 400 немовлят за рік виходжують у Рівненській обласній дитячій лікарні. Ще 5 років тому ця цифра була майже удвічі меншою – власне, через те, що раніше лікарня не мала змоги прийняти їх у себе через брак технічного оснащення. Нині ситуація суттєво змінилася, тож особливий контингент – недоношені новонароджені з малою вагою. Серед них чимало двійнят, трійнят, трапляються навіть четвірні.
Завідувач відділення реанімації новонароджених Михайло Кулик вважає, що випадків, коли дитина не може вижити без допомоги надсучасної апаратури, в Україні більшає. Саме цим продиктоване рішення вважати дитиною плід із 22-х тижнів внутрішньоутробного розвитку та починаючи від ваги 500 грамів. Втім, таких дітей виходжували і раніше, запевняє лікар.
Михайло Кулик: «У 60-х роках у Зарічному народилася 800-грамова дитина. Мені ж довелося їхати до цієї дитини, яка вже стала мамою, в Гощу – вона народила двійню, одне – кіло триста, друге – вісімсот… От тоді, в Зарічному, яке обладнання в 60-ті роки було? Але ж надавали допомогу ще з тих часів… Це є гуманізм».
Кричущий протилежний випадок зафіксований місяць тому в Острозі, коли 480-грамового недоношеного малюка віддали ховати батькові. Коли той привіз загорнутий пакуночок додому, побачив, що дитина ворушиться. Сім’я підняла галас – викликані лікарі «швидкої» зафіксували ледь чутне серцебиття. Дитина не вижила. Нині в області працює комісія, котра з’ясовує всі обставини того, що сталося – а саме, як лікарі могли віддати живу дитину, видавши довідку про її смерть.
Необхідне спеціальне медичне обладнання
Саме тому головна мета акції «Я хочу жити!» – не збір коштів, хоча це є дуже важливим, а привернення уваги суспільства до проблеми слабких новонароджених, наголошує Ірина Горішна, представник компанії «АссісТАС»– організатора акції.
Ірина Горішна: «Абсолютно всі, хто має дітей, розуміють, що це таке, коли твоя дитина хвора. А момент того, що дитина могла б жити за наявності відповідної апаратури, взагалі не обговорюється. Тобто, більша мета цієї акції – привернути увагу до даної проблеми. На першому етапі упродовж місяця збиратимуть кошти за допомогою скриньок. Частину коштів перерахують краяни, ми будемо залучати спонсорів, щоб необхідне обладнання було придбане».
А це перфузори та пульсоксиметри, які дозволяють здійснювати постійний контроль за станом здоров’я дитини і чітко дозовано подавати ліки, апарати штучної вентиляції легень і нові кювези. Немає тут і ультразвукового апарата, який би міг діагностувати новонароджених.
Мова йде не тільки про обласну лікарню – дихальні апарати для малюків необхідні у кожній районній лікарні. І не менше, ніж повітря, потрібна увага: майбутніх батьків і мам – до свого здоров’я, а лікарів – до маленьких істот, які без їхньої опіки опиняються на волосинці між життям і смертю. Тож 2008 рік має стати роком уваги до права на життя, стверджують організатори акції.
Завідувач відділення реанімації новонароджених Михайло Кулик вважає, що випадків, коли дитина не може вижити без допомоги надсучасної апаратури, в Україні більшає. Саме цим продиктоване рішення вважати дитиною плід із 22-х тижнів внутрішньоутробного розвитку та починаючи від ваги 500 грамів. Втім, таких дітей виходжували і раніше, запевняє лікар.
Михайло Кулик: «У 60-х роках у Зарічному народилася 800-грамова дитина. Мені ж довелося їхати до цієї дитини, яка вже стала мамою, в Гощу – вона народила двійню, одне – кіло триста, друге – вісімсот… От тоді, в Зарічному, яке обладнання в 60-ті роки було? Але ж надавали допомогу ще з тих часів… Це є гуманізм».
Кричущий протилежний випадок зафіксований місяць тому в Острозі, коли 480-грамового недоношеного малюка віддали ховати батькові. Коли той привіз загорнутий пакуночок додому, побачив, що дитина ворушиться. Сім’я підняла галас – викликані лікарі «швидкої» зафіксували ледь чутне серцебиття. Дитина не вижила. Нині в області працює комісія, котра з’ясовує всі обставини того, що сталося – а саме, як лікарі могли віддати живу дитину, видавши довідку про її смерть.
Необхідне спеціальне медичне обладнання
Саме тому головна мета акції «Я хочу жити!» – не збір коштів, хоча це є дуже важливим, а привернення уваги суспільства до проблеми слабких новонароджених, наголошує Ірина Горішна, представник компанії «АссісТАС»– організатора акції.
Ірина Горішна: «Абсолютно всі, хто має дітей, розуміють, що це таке, коли твоя дитина хвора. А момент того, що дитина могла б жити за наявності відповідної апаратури, взагалі не обговорюється. Тобто, більша мета цієї акції – привернути увагу до даної проблеми. На першому етапі упродовж місяця збиратимуть кошти за допомогою скриньок. Частину коштів перерахують краяни, ми будемо залучати спонсорів, щоб необхідне обладнання було придбане».
А це перфузори та пульсоксиметри, які дозволяють здійснювати постійний контроль за станом здоров’я дитини і чітко дозовано подавати ліки, апарати штучної вентиляції легень і нові кювези. Немає тут і ультразвукового апарата, який би міг діагностувати новонароджених.
Мова йде не тільки про обласну лікарню – дихальні апарати для малюків необхідні у кожній районній лікарні. І не менше, ніж повітря, потрібна увага: майбутніх батьків і мам – до свого здоров’я, а лікарів – до маленьких істот, які без їхньої опіки опиняються на волосинці між життям і смертю. Тож 2008 рік має стати роком уваги до права на життя, стверджують організатори акції.